Сьогодні – Міжнародний день волонтера. Міжнародний, але такий український!
Після початку великої війни в Україні з новою силою відновився волонтерський рух. Доєдналися до нього й сотні краматорців. Усі вони, у рідному місті чи в евакуації, допомагають ЗСУ, підтримують земляків-переселенців, рятують тварин, збирають кошти та роблять усе можливе для скорішої Перемоги.
Звичайно, в одному матеріалі неможливо поділитися історією кожного. Але сьогодні “Pro100Media” розкаже про 10 особистостей, які несуть почесну місію волонтера.
Олександр Качура
З перших днів повномасштабного вторгнення журналіст та письменник з Краматорська Олександр Качура доєднався до волонтерської діяльності. Разом з іншими небайдужими мешканцями Донецької області він їздить місцями активних бойових дій, ризикуючи власним життям, щоб доставити українським військовим усе необхідне.
У перші дні великої війни Олександр побачив, що городяни біля виїзду з Краматорська будують блокпост, відразу долучився до допомоги. Пізніше я допомагав будувати навколо міста укріплення, розливати Бандера-смузі.
Пізніше з іншими небайдужими мешканцями Донеччини чоловік об’єднався у велику групу. Вони допомагають нашим військовим, коли з’являється потреба: від медичного забезпечення шпиталів та медицини на фронті до маскувальних сіток, тепловізорів та автомобілів. На початку війни навіть возили ЗСУ їжу під Волноваху, бо там були з цим великі проблеми. Продовжує краматорець вести й інформаційну діяльність у соціальних мережах, виступає на міжнародних телевізійних каналах, пише книги. Крім того, Олександр зняв фільм “Пункт незламності — Бахмут”, прем’єра якого відбулась 14 березня цього року в ефірі угорського телеканалу “ATV”.
Вікторія Лазарчук
Дівчина допомагає військовим на Донеччині та в інших регіонах України бути невидимими. До волонтерства долучилася на початку війни на Донбасі, у 2014. Тоді разом з родиною та друзями привозила захисникам смаколики, каримати, спальні мішки, теплий одяг та інші необхідні речі.
На початку повномасштабного вторгнення евакуювалася до Дніпра, де разом з однодумцями з ГО “Краматорські чарівниці” плете маскувальні сітки для військових. Вікторія каже, що кожного місяця вдається закрити сіточками територію розміром з футбольне поле. Зізнається, що працює над цим щодня та навіть у вихідні дні.
В пріоритеті – Бахмутський напрямок. Але якщо сітки потрібні захисникам з інших областей України Вікторія охоче допомагає.
Дмитро Завгородній
Дмитро до повномасштабного наступу Росії був діджеєм та артдиректором, але під час війни тимчасово припинив творчий шлях та почав займатися волонтерством.
В перші дні великої війни, щоб відволіктися від поганих новин звернувся до місцевих волонтерів та почав допомагати їм. Забивав вікна у школах, які постраждали під час обстрілів міста, допомагав робити бліндажі, носити мішки. Пізніше хлопець евакуювався в Київ, звідти приганяв автівки для військових на Донеччину. Під час поїздок знайомився з військовими, дізнавався про їх потреби. Потім вирішив приєднатись до громадської ініціативи “Автоботи України”.
Зараз місія Дмитра – забезпечувати Збройні Сили України надійними транспортними засобами. Волонтери знаходять та купують необхідні машини, і після ретельної діагностики та сервісу розвозять підрозділам на передову. Крім того, ремонтують несправні та пошкоджені авто і повертають їх у стрій, доставляють супутні вантажі й запчастини. Зараз краматорець мешкає в Дніпрі, де обладнана рембаза для військових автівок. Працює Дмитро кожен день, майже 24/7.
Лілія Кісліцина
Жінка розповідає, що на волонтерський шлях стала дуже давно. На її думку, волонтерство – це звичайний стан кожної нормальної людини. Деякий час Лілія допомагала діткам з дитячих будинків та інтернатів, ремонтами в медичних закладах. У 2014 пріоритети змістилися на допомогу армії та внутрішньо переміщеним особам. Коли почалося повномасштабне вторгнення волонтерка евакуювалась у Львів, де почала співпрацювати з різними львівськими та міжнародними організаціями, допомагати ВПО, відправляти гуманітарку.
ГО «SMARTA», президенткою якої є Лілія Кісліцина, ініціювала міжнародну допомогу Донеччині та Харківщині. Так, у квітні п’ять обладнаних карет швидкої допомоги отримали: Обласний перинатальний центр Краматорська, Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради, Український медичний центр акушерства, гінекології та репродуктології Міністерства охорони здоров’я України Харкова, Лікарня ХелпМед Харкова.
Артур Іванов
У середині березня 2022 Артур з дружиною йшов з магазину й побачив як охайно одягнена жінка похилого віку риється в сміттєвому баку. Він допоміг їй та після цього усвідомив, що хоче підтримувати мешканців рідного міста. Перший час просто допомагав літнім людям привезти продукти. Але кількість прохань збільшувалась, тому поступово Артур розпочав контактувати з іншими волонтерами.
Після обстрілу краматорського залізничного вокзалу вирішив евакуюватися з сім’єю до Кривого Рогу, але продовжив на відстані допомагати мешканцям рідного міста. У травні 2022 року створив благодійний фонд “Добрий Рух”.
Зараз БФ працює у різних напрямках: видача гуманітарної допомоги, проведення заходів для дітей, проводить різні музичні концерти, організовує евакуацію з прифронтових населених пунктів, допомагає безпритульним тваринам. Працює також шелтер “Доброго Руху”, куди заселяють людей, доки не знайдуть їм житло. В Краматорську “Добрий Рух” видає будматеріали людям, чиє житло постраждало під час обстрілів, допомагає його відновити. Крім того, надає допомогу патрульним поліцейським, військовим та медикам.
Дар’я Баглай
С самого початку війни на Донбасі дівчина бачила, як її батьки допомагали українським військовим. У шкільні роки Дар’я брала участь у різноманітних патріотичних заходах, плела маскувальні сітки, збирала речі для військових, допомагала вимушеним переселенцям соціалізуватися.
У перші дні повномасштабного вторгнення дівчина з Києва, в якому жила та навчалася вже 4 роки, одразу поїхала до Краматорська. В місті організувалася з друзями: збирала речі для переселенців, готувала для військових їжу та гарячі напої, розвішувала патріотичні плакати, допомагала обладнати бомбосховища. Пізніше повернулася в столицю, де долучилася до роботи благодійного фонду «МИЛОСЕРДЯ ТА ЗДОРОВ’Я» як волонтерка у напрямку роботи з військовослужбовцями.
Зараз робота БФ зосереджена у напрямку тактичної медицини, медичного забезпечення військових частин та медичних закладів у прифронтових та фронтових населених пунктах України. Організація надає фізичну, психологічну та моральну допомогу захисникам України, а також цивільним та інколи тваринам. Наприклад, коли на Каховській ГЕС сталася трагедія, Дар’я одразу поїхала рятувати чотирилапих.
Дівчина каже, що завдяки волонтерству стала чутливішою до людей, більш свідомою, чуйною, але водночас більш прагматичною та стала багато часу приділяти роботі.
Микола Саєнко
Його називають краматорським Дідом Морозом. Зізнається, що у 2014 волонтерство було йому не цікаве, а у березні 2022 року прийшло розуміння, що відбувається. Спочатку чоловік допомагав людям за гроші вивозити автомобілі та речі. Але й намагався привезти в Краматорськ найнеобхідніше – ліки, продукти, товари, які не можна було купити.
У певний момент “Діду Морозу” довелося залишити комерційну діяльність і віддати автомобіль. Пізніше придбав власний транспортний засіб, тому що в день отримував понад 100 дзвінків. Кожного разу, повертаючись до Краматорська, зв’язувався з волонтерськими штабами, щоб повідомити про своє місцезнаходження та дізнатися, що треба привезти.
Зараз Микола – повноцінний волонтер, який має декілька посвідчень та нагороджений медаллю. Спочатку перебував у статусі окремого волонтера, а потім вже обріс регаліями. Каже, що намагається допомогти всім, але основний напрямок – діти. Має декілька проєктів в різних містах, привозить їжу, памперси, організовує поздоровлення на свята
Суть діяльності Миколи Саєнка – донести людям пацифістські настрої, тому що під час війни, на його думку, не мають страждати діти.
Ксенія Парфентьєва
Дівчина допомагає тваринам з рідного міста. Забезпечує харчуванням безпритульних кішок та собак з Краматорська, допомагає з евакуацією, лікуванням та пошуком перетримки чи нової родини.
Співпрацювати з краматорським благодійним фондом «Друг» почала у 2015 році, допомагала кормом та фінансами. Потім разом з волонтерами почала влаштовувати благодійні акції з прилаштування безпритульних тварин. На початку повномасштабного вторгнення допомагала евакуювати підопічних БФ.
Зараз є координаторкою кількох благодійних організацій та допомагає доправити корм до Краматорська і передати усім, хто його потребує, займається пошуком можливостей та координацією стерилізації в Краматорську.
Нещодавно разом з чоловіком створила соціальну мережу для волонтерів, організацій, ветеринарів та власників домашніх улюбленців, де можна знаходити проєкти, отримати консультації від досвідчених ветеринарів і записатись на прийом, обʼєднатись з іншими й направити ресурси на необхідні проєкти.
Богдан Зуяков
Богдан – член Краматорського об’єднання волонтерів, якого знають по всій Донеччині. На початку повномасштабного вторгнення пішов до військкомату, але отримав відмову, тому що вчиться в університеті. Після цього вирішив допомагати тим, хто постраждав через російське вторгненя. Спочатку, як волонтер, будував блок-пости на виїздах з Краматорська до Слов’янська та Дружківки.
Зараз активно допомагає військовим та цивільним: евакуює людей та тварин, розвозить гуманітарну допомогу, будматеріали, збирає гроші для допомоги ЗСУ, рятує постраждалих під обстрілів. Часто їздить на передову. Каже, що евакуюється з Краматорська, коли не залишиться тих, кому можна допомагати.
Дарина Паршина
У 2014 році перебувала у дитячо-юнацькій волонтерській патріотичній організації “Народжені вільними”. Після визволення Краматорська допомагала всім, хто цього потребує. Плела фенечки зі стрічок, муліне, орігамі, виготовляла вироби з паперу і тканини. Брала участь у різноманітних заходах – продавала сувеніри, а на зароблені гроші допомагала лікарні Мечнікова в місті Дніпро та госпіталю у Бахмуті. Пізніше плела маскувальні сітки й таким чином стала членом “Краматорських бджілок”.
Після початку повномасштабного вторгнення, почала продавати та рекламувати вироби в інстаграмі, фейсбуці та тік-тоці. Проводила кілька розіграшів. Зараз частина з продажів іде на фонд “Повернись живим”, а частина на сітки-основи.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
