Краматорець Олексій Шотт – лют’є (Luthier), майстер, який виготовляє струнні інструменти. Від початку повномасштабного вторгнення Олексій з Краматорська евакуювався до Дніпра, де почав створювати електрогітари. Як склалося життя Олексія у новому місті дізнавалися журналісти Pro100media.
Олексію, Ви з Краматорська, тобто це ваше рідне місто чи ви колись до нього переїхали?
Народився у Бахмуті, з дитинства живу у Краматорську, тому можна вважати його рідним містом.
Зараз проживаєте у Краматорську?
Ні, наприкінці квітня минулого року виїхав до Дніпра, наразі проживаю тут.
Як переїзд вплинув на вас?
Важко сказати. В основному це фінансові збитки. Але є і плюси. В краматорську зараз важко з роботою, а через порушення логістики робити щось своє було б дуже складно, тому переїзд дуже спростив життя в цьому плані.
Як пройшла адаптація у новому місті?
В цілому нормально. Район де я зупинився не найкращий, але тут в цілому по місту така історія, тому я швидко звик і мене це питання перестало турбувати. Після перемоги планую повертатися додому до Краматорська.
Розкажіть про свою діяльність.
Ви робили подарунки з шоколаду? Так, робив подарунковий шоколад в основному у формі металевих інструментів. На жаль, шоколад це сезонний бізнес і влітку продажі майже зупинялись, через жару не можна було відправляти товар. Тому були думки змінити або організувати додатковий напрямок бізнесу, щоб не бути залежним від сезону. Таким чином разом зі своїм другом ми спробували організувати невеличку столярну майстерню, закупили деяке деревообробне обладнання. Але трапився ковід, все пішло якось не так, як планувалось і ми змушені були трохи відкласти столярну діяльність.
Чим зараз займається?
Після початку війни я залишився у Дніпрі, а друг поїхав до Івано-Франківська. Тут я знайшов роботу на столярній фабриці, хотів набратись досвіду, подивитись, що воно і як на таких підприємствах. Але відпрацювавши місяць майже весь склад працівників було звільнено без оплати за виконану роботу. Такий сумний досвід підштовхнув до того, щоб перевезти обладнання із Краматорська до Дніпра і почати щось робити своє. На той час у Краматорську працювати не було сенсу, бо логістика була майже відсутня, тому щось купити або продати в Краматорську це був той ще квест, оптимальним рішенням було перевезення обладнання. На початку, коли ми з другом планували чим будемо займатись в майстерні, ми вирішили обрати 2 напрямки: у мене виготовлення електрогітар, а друг хотів займатись меблями й таким іншим. Через те що я був сам, я одразу все налаштував на виготовлення гітар. Мені пощастило, що буквально наприкінці 21-го року я зі своїм знайомим домовився зробити йому гітару, це і був перший проєкт. Потім ще один знайомий замовив собі інструмент. Інструменти продавав через оголошення в Інтернеті, наступні замовлення прийшли вже звідти. В планах вийти на міжнародний ринок, але я зіткнувся з тим, що через санкції мешканці Донецької та Луганської області, не тільки окремих регіонів, не можуть зареєструвати міжнародні платіжні системи, тому я поки що вирішив відкласти це.
До цього часу ви виготовляли подарунки з шоколаду?
Шоколад почав робити з 2017 року, знайшов колись в інтернеті картинку, здається з бельгійської майстерні, де були вироби стилізовані під іржаві металеві інструменти та деталі. Виявилось, що в Україні такого дуже мало, а гіперреалістичних виробів взагалі я не знайшов. Тому вирішив спробувати, в голові обміркував, що складного в процесі виготовлення нічого немає, закупив все необхідне і почав експерименти.
Коли почали виготовляти гітари?
Стосовно гітар почав виготовляти у 2022 році. Тут все просто. Я сам музикант, граю на гітарі, тому знаю цей інструмент, яким він повинен бути. Завжди хотілось круту якусь гітару, але реально крутий інструмент коштує дорого, тому періодично в голові з’являлись думки типу “А не зробити б мені самому?”. Першу гітару я збирав по запчастинах, сам її збирав, красив. Вийшло непогано, не гірше серійних інструментів, але зробити повністю не було інструменту, тому ідея виробництва декілька років була просто ідеєю. Ну а зараз обставини склались таким чином, що потрібно було щось робити, от і почав (сміється).
Ви вчилися самостійно грати на гітарі?
Вчився сам, граю десь з 2007 року. Хотів отримати якусь базову музичну освіту, але так і не склалось, на жаль.
Що вас надихає на роботу?
Шоколад мені подобалось робити, бо він викликав у людей справжні позитивні емоції, всі дуже дивуються, коли бачать іржаві інструменти, а потім розуміють, що це шоколад. Мені подобалось, що кажучи в рекламних постах “подарунок, що вас здивує”, я не писав це як стандартний маркетинговий пункт. Мій шоколад реально дивував, тому в мене із часом народився слоган “Я продаю не шоколад, а емоції”. А стосовно гітар тут трохи інша історія. Мені, як музиканту, цікава ця тема. Завжди є якісь ідеї які можна реалізувати, а не намагатись знайти готове рішення у великих брендів. Окрім цього, музичні інструменти живуть довго і музика загалом, та певною мірою належить до витворів мистецтва. Таким чином хотілося б залишити після себе щось, так би мовити (сміється).
До шоколаду та гітар чим ви займалися? Працював у громадській організації “Вільна Хата”, де разом із колегами ми розвивали культуру та неформальну освіту в нашому місті. “Вільна Хата” організувала безліч освітніх та культурних заходів для містян у своїх стінах. Також ми проводили фестивалі загальноміського рівня: етнофестиваль “Гаївки”, “День музики”.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
