Кожного тижня Культурний хаб “Донеччина” запрошує дітей та дорослих переселенців відвідати заходи, спрямовані на стабілізацію психоемоційного стану. Хаб створений за підтримки Донецької облдержадміністрації та успішно працює у Києві вже рік. Всі заходи в ньому – безплатні.
Про культурний центр та можливості, які він відкриває перед жителями Донеччини, журналісту “Pro100Media” розповіла координаторка хабу Раїса Малова.
Чому ви обрали саме Київ для тимчасової евакуації?
Спочатку ми знаходились на Закарпатті, а потім зрозуміли, що дуже багато мешканців Донецької області евакуювалися саме у Київ. Тому, щоб працювати з більшою кількістю наших земляків, ми вирішили зупинитися у столиці.
Чим саме займається хаб?
Культурний хаб “Донеччина” – це простір для організації культурного дозвілля внутрішньо переміщених осіб з нашої області. У нас працює декілька локацій для дітей та дорослих, серед них творча майстерня, де проходять майстер-класи та арттерапія для дітей, малювання. Також працює кінозал, де проводяться покази фільмів та анімаційних стрічок. Є концертний майданчик, де проходять виступи запрошених українських аматорів та відомих зірок. У нас багатофункціональний простір, створений для того, щоб організувати культурне дозвілля для всіх мешканців Донеччини, які знайшли тимчасовий прихисток на Київщині.
Хаб функціонує на постійній основі, заходи проводяться кожного тижня в суботу та неділю. За вихідні нас відвідує близько 500 людей.
Як проходить зараз ваш звичайний день?
Якщо немає заходів, ми готуємося до них. Проводимо ми також заходи з нагоди державних свят, а також заходи для партнерів з різних територіальних громад серед тижня, що теж потребує часу на підготовку. В суботу та неділю – повноцінні заходи з ранку до вечора.
В Краматорську ви мали назву Центр кіномистецтва та культури. Чим він відрізняється від Культурного хабу “Донеччина”?
Культурний хаб створений саме не базі Центру кіномистецтва та культури. До повномасштабного вторгнення ми займалися організацією великих заходів: різноманітних концертів, Дня міста. Зокрема ми працювали в Сєвєродонецьку на Луганщині, у Дніпропетровській області та у різних містах України, проводили великі свята.
Під час повномасштабного вторгнення ця сфера діяльності не функціонує, але створена альтернатива, яка зосереджена на роботі з ВПО. Хочемо бути корисними в ці тяжкі для України часи.
В Краматорську у вас була велика база реквізиту та апаратури. Чи все вдалося евакуювати?
Так, ми евакуювалися наприкінці лютого, відразу після початку російського вторгнення. Звичайно, як в усіх, хто виїжджав у перші дні, були труднощі в дорозі, все було дуже довго, годинами стояли у заторах. Той кілометраж, що можна було до війни проїхати за добу, ми їхали декілька днів. Але, попри це, все пройшло нормально.
Як можна потрапити на заходи хабу?
У нас є телеграм-канал “Культурний хаб Донеччина” і там кожної середи чи четверга публікується афіша найближчих заходів з формами реєстрації. Звичайно, ми обмежені за кількістю. Але в середньому на один дитячий захід реєструється близько 35 людей, на кінопокази – близько 50 дорослих. Тобто не важко потрапити, якщо завчасно зареєструватись. Ми раді кожному та всіх чекаємо у нас в хабі.
Мешканці яких міст найчастіше приходять до хабу?
Більшість з Костянтинівки, Дружківки, Бахмута та Краматорська. Приблизно у рівному співвідношенні. Зокрема є діти, які займаються в школах онлайн, а у хаб приходять поспілкуватися з однолітками.
Чи є поряд з хабом укриття?
Найближче укриття знаходиться на станції метро “Почайна” і у випадку можливої загрози батьки самі приймають рішення йти туди чи ні. Також поряд є підземний перехід. Сам хаб знаходиться в приміщенні торговельного центру, як такого укриття тут немає.
Чи важко вам працювати з дітьми ВПО?
Не скажу, що важко. Але такі діти однозначно відрізняються від інших. Про це кажуть викладачі та психологи, які з ними працюють. Певною мірою це травмовані діти, які по-особливому переживають всі наслідки війни, тривоги, обстріли. Саме для цього ми й проводимо заняття з арттерапії, щоб завдяки творчості допомогти дітям подолати стрес, проводимо дихальні практики, навчаємо як поводити себе у небезпечній ситуації.
Є складнощі під час вашої роботи?
В плані організації заходів немає. Єдине, треба знайти відповідне приміщення, щоб всім було зручно. Але ми сподіваємось, що у Києві ми ненадовго та скоро повернемось у Краматорськ. Розуміємо, що тут не маємо ресурсів, щоб мати власні приміщення. Це проблема, з якою стикаються усі переселенці.
Але команда у нас працює злагоджено, всі заходи на потоці та дуже успішно проходять.
Чи дає Київ більше можливостей для розвитку вашої діяльності?
В Києві багато професіоналів, які можуть допомогти та щось підказати. Порівняно з Краматорськом різниця відчувається. З’явилося багато знайомих у нашій сфері діяльності. Велике місто взагалі дає поштовх для розвитку, до розуміння того, що потрібно людям, до нових підходів. Розвивається надивленість, є можливість дізнатися та побачити що робиться в інших хабах, щоб коректувати щось у нашій роботі.
Які плани маєте на майбутнє?
Повернутися додому та успішно функціонувати на Донеччині. В рамках хабу ми всі налаштовані, що це тимчасовий проєкт. Віримо, що скоро війна скінчиться та ми будемо жити звичайним життям, де не буде потреби у допомозі переселенцям з нашої області. Але хаб буде функціонувати поки він буде потрібен.
Чи чекають на дітей якісь цікаві заходи під час різдвяно-новорічних свят?
У нас стартує цикл заходів для учнів шкіл Донеччини, які зараз мешкають у Києві. З 6 грудня вони починаються на базі хабу, будуть й виїзні заходи, де на дітей чекає програма до свята Миколая з подарунками, інтерактивами та гарним новорічним настроєм.
Що зробите відразу після повернення у Краматорськ?
На мою думку, робота нашого хабу – це успішна модель існування сучасних культурних центрів. Якщо взяти цю модель та запровадити для надання культурних послуг, то це може мати успіх. Мені б хотілося, щоб таких центрів на Донеччині було більше, а також хочеться зробити свій вклад у розвиток цієї системи.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
