Журналісти Pro100media продовжують розповідали історії жителів Краматорська, які через війну виїхали з міста. Цього разу ми поспілкувалися з Катериною Мороз, яка евакуювалася до Німеччини.
Розкажіть трохи про себе?
Я мама талановитого сина, якому зараз 10 років. Краматорськ – наше рідне місто. На жаль, під час війни ми там жити не можемо.
Чи було важко залишати рідний дім?
Це було дуже важко: розлучатися з будинком, друзями, та тим, що вклали в дитину. В мене дитина потребує особливих освітніх потреб, йому потрібен логопед та дефектолог. Під час хвороби він переніс інтоксикацію, яка спровокувала йому затримку мовлення і через це він потребував корекції мови. Ми дуже багато вклали в розвиток дитини. Тому аби поїхати потрібна була велика сила волі. Насправді це було дуже боляче.
В якій країні ви зараз проживаєте?
Ми наразі проживаємо у місті Грайфсвальд, що в Німеччині вже понад рік. Також ми дуже вдячні людям, яких тут зустріли. Були складнощі з іноземною мовою, оскільки ми не знаємо німецької мови. Згодом, ми почали зустрічати наших земляків, з якими ми поступово стали спілкуватися.
Як пройшла адаптація за кордоном?
В оточенні земляків мій син відійшов від стресу. Він почав ходити в школу, в якій є логопед. В Україні син відвідував багато різних занять та майстер-класів, захоплювався великим тенісом. Сподіваємося, що у Німеччині в нього також все буде виходити. Ми плануємо ще декілька років прожити за кордоном, не хочу його травмувати та створювати дитині стресові умови, на жаль, в Україну ми поки не можемо повернутися через війну.
Як склалося ваше життя у Німеччині?
Оскільки я ще не знаю німецької мови, то працюю дистанційно. Мені подобається приносити людям користь, і це мене надихає. Також я займаюся волонтерством. Цим я займалася і в Краматорську, а зараз – в Німеччині. Намагаємося підтримати військових, які перебувають тут на лікуванні, приносимо їм гарячу їжу. Іноді у Грайфсвальді проводимо мітинги. Особливо хотілося б подякувати Німеччині за допомогу українцям, за прихисток.
Розкажіть про своє життя у Краматорську.
Я за освітою економіст, натомість своє життя пов’язала сферою краси та здоров’я. З 15 років в мене було хобі робити макіяж та нутриціологія. Я дуже люблю здорове харчування та все, що пов’язане з вітамінами, зі смачною та корисною їжею, також люблю спорт, природу, макіяж. В цих хобі я проявила себе завдяки своєму сину. Моя робота це робити людей гарними та впевненими в собі.
Як змінилося ваше життя від початку повномасштабного вторгнення?
Наше життя від початку повномасштабного вторгнення кардинально змінилося, з іншого боку, я вдячна тим викликам, які нам з сином вдалося побороти, це зробило нас сильніше. Це мотивує на нові звершення та нові перемоги.
Чи важко було покидати Краматорськ?
Дуже важко було їхати з Краматорська, було відчуття, що їдеш в нікуди. Віра у свою дитину та в себе допомогла мені побороти стрес. В евакуації були й свої переваги, мій син вперше у Німеччині плавав у морі, оскільки раніше всі кошти витрачалися на розвиток дитини. Зараз наразі він вчиться кататися на велосипеді. Дуже сильно сподіваюся, що Україна незабаром переможе.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
