Україна щодня, щохвилини перемагає на різних фронтах — безпосередньо зі зброєю в руках, на волонтерській ниві, на інформаційному полі, перемагає тоді, коли ми донатимо гроші, час, серце для Перемоги.
Журналістка PRO100MEDIA поспілкувалася з Дариною Паршиною, юною майстринею з Краматорська та дізналася як вона допомагає наближати Перемогу.
Дарино, коли у Вас з’явилося бажання займатися волонтерською діяльністю?
Ми разом з братом Василем у 2014 році перебували у дитячо-юнацькій волонтерській патріотичній організації “Народжені вільними”. Коли у липні 2014 наш Краматорськ визволили, ми почали допомагати тим, хто цього потребує. В той час фінансові ресурси в госпіталях були обмежені. Спочатку починала з того, що вміла – фенечки зі стрічок, муліне, вироби з паперу і тканини, та майстер-класи з оригамі. Брала участь в ярмарках та у різних заходах – продавали свої сувеніри. На виторгувані кошти допомагали лікарні Мечнікова в місті Дніпро та госпіталю у Бахмуті. Потім вирішили допомагати нашій бабусі Ірині Сидоренко з організацією спільноти, яка плете маскувальні сітки. Так я стала членом великої родини “Краматорських бджілок”. Разом з матусею плетемо основу для маскувальних сіток.
Хто навчив працювати з бісером? Чи допомагає зараз хтось плести таку красу?
З бісером навчилась працювати сама по майстер-класах з інтернету. Щодо допомоги в плетінні – дякую тим, хто донатить на матеріали, а у виготовленні допомога не потрібна, це робота для однієї людини, двох рук на один виріб повністю достатньо (сміється).
Як ці прикраси знаходять своїх власників?
З 2014 року “Краматорські Бджілки” влаштовували благодійні ярмарки, де більша частина виробів були мої та моєї мами (бісерні прикраси, а також іграшки, віночки та інше). Після початку повномасштабного вторгнення, почала продавати та рекламувати вироби на інтернет платформах – інстаграм, фейсбук, є відео процесу створення у Тік-Тоці. На платформі фейсбук проводила кілька розіграшів – збирали гроші на сітку-основу.
Кошти від продажу прикрас допомагають наближати Перемогу та йдуть на допомогу ЗСУ?
Так, частина з продажів іде на фонд “Повернись живим”, а частина на сітки-основи.
Що Вас надихає та підтримує зараз?
Звичайно ж надихає віра у Перемогу, любов до своєї країни. А також нові ідеї й втілення їх у життя. Це як концепція вічного двигуна, який працює сам від себе. Нещодавно зробила свою першу лемківську Кризу, авторська схема.
Традиційна лемківська жіноча прикраса “Криза” (від німецького слова Kreis, що означає „коло”) – це давня прикраса з бісеру у вигляді широкого коміра, що накриває плечі, груди й спину жінки. Криза вважається традиційною прикрасою жіночого костюма в лемків.
Дарино, розкажіть, будь ласка, яку Ви маєте освіту, за якою професію працювали?
Свою першу спеціальність, вчитель музичного мистецтва та музичний керівник, отримала у педагогічному училищі м. Бахмут. Потім у Харкові вивчилася на актора театру та кіно. Працювала багато де, основною зайнятістю було дитяче аніматорство. Проводила свята, шоу мильних бульбашок, хімічне та шоу з сухим льодом. Власноруч виготовляла реквізит до свят та займалась пін’ятами. Була дитячим тренером на скеледромі. Працювала і за спеціальністю – вчителем музичного мистецтва, створили з друзями театр, який працював у 2018-2020 роках. Ми поставили три вистави у Харкові, возили у Запоріжжя та Луцьк. Цю тему можу продовжувати і продовжувати (сміється).
Чи мрієте про повернення до Краматорська?
Звісно хочеться повернутись до дому, там залишились всі мої музичні інструменти, які я не бачила вже більше як рік, мої реквізити для шоу, мій дім. Я дуже люблю Краматорськ, маю надію на його щасливе майбутнє під мирним небом України!
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
