Вони ще ходять до школи, але мають вже зовсім дорослі справи. Вони продають власноруч намалювані картини, влаштовують вуличні концерти або грають з перехожими у шашки. Маленькі волонтери роблять все аби допомогти військовим на фронті. Незважаючи на свій юний вік, вже збирають чималі суми для захисників.
Ми підготували добірку історій маленкьих українців, які наближають перемогу.
Десятирічна Даринка Джала зі Львова малює листівки на отримані від продажу кошти юна волонтерка купує смаколики для військових.
Займається волонтерство вже більше року. На її малюнках часто можна побачити котиків.
Чому на листівках здебільшого малюєш котиків?
Я і до того дуже любила цих тварин. Вони такі пухнасті, ніжні і милі, а потім дізналася, що наших військових так називають, то почала їх малювати ще більше.
Мама Даринки Юлія розповіла журналістам «PR100Media», що головна її допомога – це вчасно дати папір. Також на її плечах розповсюдження та покупка смаколиків.
Чия була ідея створювати листівки, щоб допомагати нашим військовим?
Я раніше робила листівки і в перші місяці повномасштабної війни у мене було велике бажання зробити щось таке обіймальне, бо багато людей виїхало, а їх друзі чи родичі залишились. Мені хотілося щоб вони могли передати щось таке тепле, пару слів підтримки. Даринка часто робила щось зі мною, сіла робити листівки також. Я запропонувала їй намалювати щось, і потім теж виклала їх на своїй фейсбук-сторінці, запропонувала своїм друзям їх купити. Коли з’явилися перші покупці, я запитала Даринку, що вона хотіла б робити з грошима. Вона захотіла частину коштів витрачати на смаколики військовим.
Я радилась з волонтерами і запитувала, що краще передавати. В наших коробках – сухі зупки-пюре, кава в стіках, мед в стіках, згущонка, шоколад, халва, горіхові батончики. Обов’язково – іриски з котиками.
Де розповсюджуєте листівки? Яка вартість? Хто цим займається?
Листівки я розповсюджую самостійно, переважно їх купують мої друзі або друзі друзів, волонтери. Також друковані листівки та наліпки вже можна придбати в книжковій крамниці Книгарня на Федорова у Львові, і в Леотеці (бібіліотека на вул. Винниченка) є виставка-продаж Даринки, там вони також є.
Підраховували на яку суму відправили «солодкої допомоги» воїнам?
На сьогодні це 27 коробок на суму 48 152 грн.
Де Даринка навчилась малювати?
Даринка відвідує гурток Малюваки в клубі Мандарин, це один із дитячих районних клубів нашого міста. Не спеціальна художня школа, а просто гурток, де викладачі люблять малювати і вміють створити дітям дуже класне середовище.
Як ви поставились до такої волонтерської ініціативи доньки?
Дуже добре! Це не тільки волонтерський проект, це також можливість створювати щось. Не просто намалювати бджілку, а побачити її на листівці, наліпці, футболці – це дуже крутий досвід, я їй навіть трохи заздрю.
Загалом за рік Даринка зробила 96 листівко (практично всі унікальні, повторів було буквально кілька штук), намальованих малюнків – 43, надрукованих листівок – 26 дизайнів.
Даринка каже, що продовжуватиме свою волонтерську діяльність та мріє, щоб українці перемогли у війні.
Придбати листівку юної художниці та допомгти військовим тут
Дванадцятирічний Андрій збирає гроші для військових, граючи з усіма охочими у шашки
Андрій Дяченко з Києва почав займатися шашками 6 років назад. Зараз у хлопця більше пів сотні медалей. Він є бронзовим призером чемпіонату Києва з шашок. Відвідує гурток у Київському палаці дітей та юнацтва. Своєю ініціативою грати у шашки, щоб допомагати військовим, дуже здивував рідних, каже мама Вікторія.
Андрію, кому належить ідея – саме грою у шашки допомагати військовим?
Спостерігаючи за новинами на фронті, зрозумів, що військовим вкрай потрібна допомога. Оскільки в свої 10років я вмію грати лише в шашки, а мої друзі шашисти також так допомагали,я вирішив спробувати і сам,так я став допомагати ЗСУ.
Як ви поставились до такої волонтерської ініціативи сина?
У нас Андрій дуже сором’язливий я не думала, що він буде це робити. Ми були здивовані. Спочатку я його відмовляла, а потім погодилась. Спитала у нього: ти впевнений і він сказав – так. Я почала думати, як це зробити
Андрій почав грати на вулиці просто біля свого будинку на ящику з ринку. Розповідає мама Вікторія.
Яка реакція людей була?
«Люди почали підходити і питати, які умови. Андрій відповідав: якщо ви у мене виграєте, можете нічого не залишати на армію. І людина думала, ну, стоїть таке дитя, пограю, а ось так, і виграти не може. Одни раз, другий. Так почали люди до нього все більше підходити. Я запитала: скільки хочеш зібрати? Він каже: 20 тисяч. Я кажу: ти уявляєш, що таке 20 тисяч? Він зібрав 20 тисяч за 2 тижні. Грали кожен день. Він передав ці гроші у фонд Олександра Педана для якоїсь дівчинки. І каже я буду збирати ще. Потім нас побачили волонтери і подарували столик з яким ми їздим і по сьогодні. Після цього Андрій сказав: я можу грати , де завгодно. І ми почали мандрувати: метро Арсенальна, метро Осокорки, ми дуже довго грали в «Епіцентрі», всю зиму», – ділиться мама хлопчика.
Як поєднував школу і волонтерство?
Коли почалася школа стало важче грати. Все-таки 6-й клас багато уроків, у них математичний клас, багато завдань. Ми грали, на вихідний їздили в «Епіцентр». У будні він вчився, на вихідні їздили грати і граємо по цей день. Зараз нам стало значно важче грати тому, що у школі друга зміна.
Більше року своєю грою Андрій допомагає військовим, скільки вдалося зібрати ?
155 тисяч гривень.
Андрій, про що ти мрієш?
Дуже мрію, щоб як найшвидше закінчилася війна. А взагалі мрію стати відомим програмістом, освоюю напрямок програмування.
За допомогу військовим Андрій отримує від бійців подарунки-вдячності. Наприклад, пропори з підписами та побажаннями військових. Такі у нього є від 92 ОМБР та 5 окрема штурмова бригади. Вони надихають юного хлопця, продовжувати свою велику справу.
Андрій має чимало відзнак, наприклад, подяку за успішну волонтерську практику у подоланні викликів воєнного часу отримав з рук заступниці міністра оборони у 2021-2023 (вересень) роках Ганни Маляр.
Вадим Гутцайт міністр молоді та спорту вручив подяку за безмежну любов до України, патріотизм, активну участь у дитячому волонтерському русі «У шашки граю – ЗСУ допомагаю», високі спортивні результати.
Десятирічна незряча Анна-Марія грає на бандурі та співає, щоб допомагати ЗСУ
Десятирічна Анна-Марія Герман живе у місті Комарне, що на Львівщині. Дівчинка вже третій рік навчається грі на бандурі у Львівській музичній школі №1 ім. А. Кос –Анатольського. Мати Анни-Марії, Наталія розповідає, що доньку захопило звучання цього музичного інструменту як тільки його почула.
Чому обрали гру на бандурі?
Ми приходили до моєї сусідки і її дочка-Даринка грала на бандурі, Анні-Марії дуже сподобався той звук. Вона просила Даринку, щоб вона грала. Вже потім ми поїхали у Львів до Ольги Степанівни Вільгуцької і вона сказала: будемо вчитись. Я сказала, що дитина-незряча. Ольга Степанівна сказала, що то нічого страшного, будемо вчитися.
І вже другий рік своїм співом Анна-Марія збирає на допомогу воїнам.
Анна-Марія, чому вирішили стати волонтеркою?
Тому що мій брат воює, хотіла йому допомогти, а також іншим хлопцям, які захищають країну.
Пані Наталю, як поставилися до ініціативи доньки – бути волонтеркою?
Добре, звичайно. У мене старший син воює, він воював у Бахмуті дістав контузію і поранення, зараз на реабілітації. Ще до того воював у 2014 році і моя Анна-Марія сказала, що хоче волонтерити і збирати кошти для наших воїнів. Ми спочатку співали по вулицям, потім зима прийшла, ми колядували патріотичні пісні, і співали по церквах. Ми кожної неділі співаємо по церквах. Я їжджу домовляюсь з настоятелями, показую їм документи, хоча на документи зараз не дивляться, вони її всі знають.
Не може натішитись своєю старанною ученицею Ольга Вільгуцька, яка допомогла дівчинці здійснити її давню мрію – навчитися грати на бандурі. Анна-Марія активно бере участь у конкурсах та фестивалях, де часто здобуває перемогу.
«Дівчинка гарно співає і її мрією було навчатись грі на бандурі. Уже у першому класі у грудні місяці стала лауреатом 1 премії міжнародного конкурсу у Фінляндії. На сьогодні у юної бандуристки є перемоги і дипломи лауреата – 26 Всеукраїнських та 39 Міжнародних конкурсів та фестивалів мистецтв, а також Анна – Марія володар 6-ти Гран – Прі. Ці нагороди вона отримала, як виконавець гри на бандурі, так і як виконавець- вокаліст.
Мрії збуваються, вона співає і грає на бандурі. Нагороджена іменною медаллю «Гордість школи – майбутнє України» Всеукраїнським об’єднанням «Країна». У Польщі, отримала дипломи лауреата Гран Прі, як виконавець пісні у супроводі бандури.
Михайло Хома при зустрічі з нею у день її народження подарував Анні – Марії пісню, яку вони виконали разом.
Анна – Марія у травні виступала як солістка на благодійному концерті «Відчинилося вікно» у театрі ім.М. Заньковецької у Львові і у театрі ім.Т.Шевченка у Хмельницькому.
Мрій у цієї незвичайної дівчинки ще дуже багато. На початку війни у Анни – Марії зародилась ще одна мрія, яку вона втілює у життя – це допомога нашим воїнам у боротьбі з окупантами, щоб швидше Перемога увішла в наш дім. Так вона стала волонтером. Нагороджена іменною медаллю, грамотами і подяками за волонтерську допомогу ЗСУ», – розповідає Ольга Вільгуцька, викладач Львівської музичної школи №1 ім. А. Кос –Анатольського.
Пані Наталю, яку суму зібрала донька ?
1 млн. 850 тисяч грн.
За ці кошти були придбані автомобіль, дрони, амуніція, станції, прибори нічного бачення. Анна-Марія співає не тільки у церквах, але й на відкритих майданчиках, а також для воїнів, які проходять реалібітацію у клініках.
На питання: що далі? Анна-Марія з мамою відповідають впевнено – будуть продовжувати допомагати ЗСУ, поки не закінчиться війна.
Анна – Марія мріє про перемогу та хоче «щоб її очки прозріли».
Восьмирічна Соломійка грає на сопілці, щоб зібрати гроші на бронежилети, автомобілі, дрони військовим
Восьмирічна Соломія Реут живе у Дніпрі. Місцеві часто могли бачити цю маленьку дівчину на вулиці з сопілкою, а поряд плакат – граю для вас, допомагаю захисникам. Більше року Соломія займається волонтерством. Мама Ксенія розповідає, що з донькою часто долучались до зборів, а потім вирішили самостійно збирати гроші для військових на фронті.
«Все почалося з того, що вчителька наша на співах (Соля ще на співи ходить) сказала розіб’ємо скарбнички і все, що у нас є відправимо захисникам. Скарбничка у нас довго не живе, до першого морозива і тому ми подумали, що можемо зробити. Ми часто проходимо повз музикантів, вони грають і Соля каже: у мене є блокфлейта, давай я буду грати. Я кажу: давай намалюю плакатик і вийдемо. І ми ще обрали декілька мелодій, вивчили за декілька вечорів і вийшли виступати», – пригадує мама Ксенія
Соломія, які композиції тобі подобається виконувати?
Я люблю грати веселі і ліричні пісні. «Два кольори», гімн України. Люблю грати українські народні пісні і ще люблю музику із Діснея, японських мультиків.
Ксенія, яким був перший виступ Соломії і скільки тоді зібрали коштів?
На перших виступах десь 4700 грн. Ми не очікували. Справа не в тому, як збираєш, а от як люди підходили, були вражені, казали – це те, що треба. Хтось плакав стояв, не від горя, а від того, які незламні українці.
Соломія більше року волонтерка, яку суму вдалося зібрати для ЗСУ за цей час?
Більше 200 тисяч грн.
Ксенія, розкажіть про благодійні концерти за кордон, де брала участь Соломійка?
У нас папа пішов у десантні війська у грудні, ми так важко це переживали і нас покликали наші родичі, вони були у Туреччині. Запросили погостити. Ми коли почали збиратися, я подумала, що треба не просто так їхати, а треба щось організувати. Я одразу у посольство написала, що ми можемо виступати на заходах. Мені відповіли, що є жінка, яка організовує такі заходи, ми списались. І вирішили влаштувати благодійний вечір з іншими українцями, які там були.
Гроші, які небайдужі українці віддавали маленькій волонтерці, Соломія передавала військовим аби захисники мали дрони, автомобілі, бронежилети, аптечки та каски.
Велика справа маленької українки не залишається непоміченою. Дівчинка отримує подяки та слова вдячності від військових. Цього літа у Міністерстві внутрішніх справ України відбулося нагородження 8-х дітей у межах патріотичної акції “Діти-герої”. Мета акції – відзначити дітей, які проявили себе під час війни, допомагають українському війську або постраждали від агресії. Серед восьми лауреатів Соломійка Реут. Дівчинка виконувала свої пісні також для Першої леді України Олени Зеленської, під час святкового обіду у межах патріотичної акції.
Які маєте плани?
Соломія на співи ходить, з 4-х років, шиє іграшки, цього року класична флейта, концертна як в оркестрах, додається ще фортепіано. Хоче ще на малювання і на плавання. Плануємо на вихідних виходити грати, тоді і людей більше.
Соломія, про що мрієш?
Мрію про перемогу і щоб тато повернувся додому. Мрію про хвіст русалки і справжнього єдинорога, і щоб все це було у мирній Україні, без сирен і вибухів, щоб українці були щасливими.
Діти –волонтери це новий виток розвитку українського суспільства. Їхня відповідальність, небайдужість, віра та невтомність захоплюють. Маленькі українці вносять свою лепту у велику перемогу.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
