Цьогоріч святкування Дня Краматорська припадає на 23 вересня. Місту виповнюється 155 років. Хтось називає Краматорськ провінційним, а хтось щодня милується світлинами, зробленими в центрі міста. Хтось постійно виказує невдоволення поганими дорогами, а хтось захоплюється красою архітектури та природи біля міста. Хтось вважає Краматорськ занадто маленьким, а хтось впевнено стверджує, що другого такого міста не знайти у всій Україні.
Кожен з нас бачить Краматорськ по-своєму, але неможливо не погодитися з тим, що наше місто має свою особливу історію, свій стиль та чимало “фішок”, які можуть здивувати навіть тих, хто прожив тут усе життя.
Тож, до Дня міста “Pro100Media” розповідає про найцікавіші факти з життя Краматорська.
Територія міста була берегом морської лагуни
350-280 мільйонів років тому на території міста була суша – берег морської лагуни. Найдавніші з відкладів Краматорська – піщаники верхнього карбону, названі араукарієвою свитою. На території Краматорська араукарії виявлені в районі станції Пчолкіно. Поряд з кременем, опалом, халцедоном зустрічаються кристали гірського кришталю, жили кварцу, оксиди заліза.
Перші поселення на території сучасного Краматорська з’явилися у 18 столітті
Тоді земельні ділянки тут отримали представники полкової старшини козачих полків. Саме вони заснували селища Шабельківка та Ясна Гора. Ці селища активно зростали та пізніше були об’єднані у волость з центром у селищі Білянське.
Займати землі по праву заїмок почали представники полкової старшини Ізюмського слобідського і Бахмутського кінного козацьких полків: полковий Степан Адамов та хорунжі Бахмутського кінного полку – Степан Таранов і Іван Шабельский.
Найціннішим копалом Краматорська геологи називають кремінь
За часів палеоліту його застосовували як знаряддя праці. Зараз кремній використовують у кульових млинах, електротехніці. Кажуть, що саме в наших місцях первісні люди використовували кремінь як сировину та своєрідні гроші.
Офіційною датою заснування Краматорська є 1868 рік
Але про поселення людей на території сучасного Краматорська відомо з часів неоліту. Підтвердженням цього є численні знахідки. Пізніше місцевість заселяли представники зрубної культури, що знали металообробку, виготовляли зброю з бронзи, були вершниками. Крім того, степові простори України заселяли кочові племена, серед них були торки. Загалом серед племен, що населяли цю територію були: скіфи, сармати, гуни, половці, поляни, хазари.
У 1868 ж році в наших краях будувалася залізнична дорога, на якій з’явилася станція Краматорська. Розташована вона була на березі річки Казенний торець. Спочатку залізничний вузол був необхідний для розведення поїздів. Але через 10 років обзавівся і власною станцією.
Рік заснування Краматорська займає в історії Донбасу особливе місце. З ним пов’язаний початок будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, поява якої має велике значення для розвитку нашого краю. У вересні 1868 будівництво першої в Донецькому регіоні сталевої магістралі вже досягло території нашого міста.
Містечко-вокзал перетворюється на місто-завод наприкінці 19 століття
Тоді нинішнє місто ще залишалося у статусі селища Краматорівка. Відбудовувати місто почали європейські інвестори. Адже Російська імперія, під якою тоді знаходилася територія, не мала ані технологій, ані кваліфікованих кадрів, ані грошей, щоб побудувати тут заводи та створити промисловість.
Походження назви нашого міста достеменно невідоме
Але має декілька цікавих версій, висунутих краєзнавцями та лінгвістами.
Найбільш популярною є версія походження цієї назви від словосполучення “крома Торова”, тобто “кордон (крома), що проходить по річці Тор” (зараз ріка Торець).
Друга версія – назва Краматорськ утворилася від словосполучення “крам на Торі” – нібито так називали місце чумацьких торгів біля річки Тор, де торгували різним крамом.
Ще одна версія трактує, що основою назви є слово “тор” – не назва річки, а первинна назва міста Слов’янська від фортеці Тор.
Також існує версія, що назва Краматорськ походить від словосполучення “земля Крама”, у якому Крам – це прізвище. Тому “Краматоровка” може бути землею, територією так чи інакше пов’язаною з якоюсь особою на ім’я Краматор.
Перший завод у Краматорську виник у 1875 році
Він належав балтійському німцю Едгару Едельману та виробляв алебастр, а також цеглу та черепицю.
У 1898 році завод Едгара Едельмана перейшов до нового власника – мешканця Бахмута Вікентія Войтеховича Штерцера й одержав назву – “Краматорський вогнетривкий завод В. В. Штерцера”. Тут почалося виготовлення черепиці та вогнетривкої цегли для машинобудівних і металургійних заводів.
Найперший будинок в Краматорську збудували у 1880 році
Це так званий Мамонтовский будинок. 2-поверховий будинок побудували для родин залізничників – службовців станції Краматоровка. Будинок прозвали «Мамонтовским» тому, що гроші на його будівництво виділило акціонерне товариство, очолюване меценатом Савою Мамонтовим. Сьогодні цей будинок уже перетворився на руїни.
Першу світську школу збудували в Шабельківці
Вона з’явилася у 1885 році. Це була земська однокласна трирічна школа, яка перебувала на господарському обліку Ізюмської земської управи.
“Хрещеним батьком” Краматорська вважають Конрада Гампера
Швейцарець активно займався індустріалізацією Польщі, а пізніше звернув увагу й на наше місто. За кілька років Гампер збудував в Краматорську механічний та металургійний заводи (Старокраматорський машинобудівний завод та Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева). Працювали на ньому німецькі інженери та робітники з Польщі та Чехії, а місцеві спершу були лише різноробами. У 1897 році Краматорський завод відвантажив замовникам свою першу продукцію.
Також компанія Гампера у 1898 році заклала у Краматорській доменну піч. Таким чином маленьке місто швидко перетворилося на індустріальний центр Слобідської України.
Таким чином у колишньому робітничому з’явилися 2- та 3-поверхові будинки, сучасна лікарня, аптека, школа, кінотеатр, стадіон і власна футбольна команда телеграф, пошта, електрична та телефонна станції.
Продукція, яку виробляв Краматорський завод, двічі – у 1900 та 1910 рр., була відзначена найвищою нагородою «Гран-прі» на міжнародній виставці у Парижі.
У 1926 році Краматорськ отримав статус міста
А вже за кілька років тут почалося будівництво Новокраматорського машинобудівного заводу. Його почали будувати в 1929 році та завершили першу чергу у 1934 році. Індустріальний гігант коштував шалених грошей – понад 600 мільйонів радянських рублів.
Одночасно з будівництвом НКМЗ з’явилося Соцмістечко. Його звели в стороні від промислових підприємств. Уже до кінця 1932 року в Краматорську побудували понад 100 будинків.
НКМЗ став “заводом заводів”
У вересні 1934 року відбувся урочистий пуск першої черги НКМЗ. За своєю виробничою потужністю завод не мав собі рівних у світі. Він був розрахований на щорічний випуск 30 комплектів устаткування для мартенівських і 6 повних комплектів для доменних печей, 3 блюмінгів, 16 прокатних станів, великої кількості устаткування для шахт і коксових батарей.
Найпершою вулицею, що з’явилася в місті була Тріумфальна
Спочатку вона мала назву Велика. Найдовшими вулицями міста є вул. Олекси Тихого та вул. Лівобережна, яка тягнеться вздовж усього селища Ясногірка. Довжина обох більш ніж 8 кілометрів.
Театральне життя в Краматорську зародилося 1899 року
Почалося воно з так званих “квартирників”. В той час у квартирі режисера Залізняка актори збиралися на репетиції. Але вистави ставилися у лавці Лукомського, що знаходилася в районі Базарної площі.
Протягом першого тижня Другої світової війни добровольцями на фронт пішли 8 тисяч краматорців
Тоді ж всі заводи Краматорська почали працювати під гаслом: «Все для фронту! Все для Перемоги!». Своєчасно було проведено евакуацію устаткування заводів до глибокого тилу, де налагодили випуск продукції для військових потреб.
Поблизу концтабору на Крейдяній горі було розстріляно 3,5 тисячі краматорців
28 жовтня 1941 року Краматорськ було окуповано й був встановлений жорстокий окупаційний режим. Почалися страти мешканців міста.. Місцями масових розстрілів стали кар’єр на Крейдяній горі, яри прилеглих селищ – Іванівки, Ясногірки, Красногірки. За 22 місяці окупації німці знищили близько 6 тисяч жителів міста, понад 10 тисяч відправили до Німеччини на каторжні роботи.
28 жовтня 1942 року у Краматорську встановили великий дерев’яний Тризуб
Встановили його члени Організації Українських Націоналістів, які під час Другої світової розгорнули діяльність в містах Донеччини. Станом на 1942 рік ОУН у Краматорську мала у своєму складі близько 150 осіб. Керівником Краматорського Окружного Проводу ОУН(б) в 1942-1943 рр. був Яків Майченко. Важливу роль в українському житті відігравала й краматорська «Просвіта», секретарем якої був Федір Руденко. До речі, під час німецької окупації у місті працювало 22 українські школи, видавалась українська газета, друкувались українські книжки.
Радянські війська знищили Тризуб у 1943 році після деокупації міста.
Вперше Краматорськ було звільнено від окупантів 5 лютого 1943 року
В умовах оточення радянські війська понад три тижні билися з силами супротивника. Утримати місто не вдалося – 28 лютого Краматорськ знову опинився в руках ворога.
Остаточне звільнення відбулося у вересні 1943 року. Ворог завдав місту величезного збитку. Фактично, було зруйновано всі промислові підприємства Краматорська та понад 1000 будинків.
У боях за Краматорськ загинуло і померло від ран близько 750 воїнів. Найбільша братська могила знаходиться в сквері Пам’яті, де поховано 230 воїнів.
Найбільший будинок у Краматорську знаходиться на проспекті Незалежності (колишня Двірцева)
Серед місцевих він має назву “китайська стіна”. Його сумарна довжина – 518,73 метра. У будинку 19 під’їздів та 721 квартира.
Зірка в сузір’ї Північної корони має назву Краматорськ
До 140-річчя міста підприємиця Тетяна Котова подарувала місту сертифікат, який стверджує, що зірці 8-ої величини, розташованої в сузір’ї Північної корони, присвоєно ім’я Краматорськ. На зірку можна подивитись навіть у бінокль у районі сузір’я Великої Ведмедиці, нижчою до лінії горизонту. Подарунок коштував підприємиці 435 євро.
У жовтні 2014 року Краматорськ став тимчасовим адміністративним центром Донецької області
Навесні 2014 до міста прийшла війна. 5 липня сили АТО деокупували місто. У жовтні того ж року Краматорськ став тимчасовим адміністративним центром Донецької області. У цьому статусі у 2018-му Краматорськ відсвяткував 150-річчя.
10 лютого 2015 роки росіяни обстріляли Краматорськ зі “Смерчів”, вбивши 17 людей, та поранивши – 60.
8 квітня 2022 росіяни обстріляли вокзал у Краматорську
Кадри з місця злочину облетіли весь світ і підтвердили наміри Росії – вбивати та творити геноцид. Але місто тримається й готується святкувати День народження під українським прапором.
