Тепер на мапі Краматорська є правулок, що носить ім’я, на честь британського гірничого інженера з Південного Уельсу.
Сьогодні ми поговоримо про особу, яка вважається засновником Юзівки (Донецьк) – підприємця Джона Юза.
Джон Юз народився 1814 року у Великій Британії. Його батько був інженером, очолював один із металургійних заводів на півдні Уельсу. В юності Джон працював у батька на заводі, пішов його стопами. У 28 років він купив судноверф, у 36 років – ливарний завод. Наприкінці 1850-х став інженером на сталепрокатному заводі, а 1860-го його очолив. Це підприємство у 1868 році отримало замовлення на броню з Росії. Незабаром 55-річний Джон Юз виїхав туди для організації виробництва металу.
Копальні та землянки, гольф-клуби і яхти, що плавали Дніпром, готель «Великобританія». Так — досить еклектично, за розповідями істориків, виглядав нинішній Донецьк у кінці 19 століття. Засновником якого вважається британський підданий, а саме — валлієць Джон Юз.
Початково ці землі належали князю Сергію Кочубею, який уклав договір із урядом Російської імперії про будівництво заводу для виготовлення залізничних рейок. Однак потім він продав концесію Іван Івановичу (так місцеві називали Джона Юза) за 24 тисячі фунтів стерлінгів. Юз прибув на ці землі разом із своїми синами та британськими робітниками, щоб працювати на новому підприємстві. Усвідомивши, що в регіоні є значні поклади вугілля, заповзятливий валлієць вирішив піти далі та заснувати підприємство з повним виробничим циклом. Британець хотів назвати нове поселення Лондон, але передумав. А вже робітники прозвали його Юзове. Документи свідчать: люди з усіх сусідніх губерній масово їхали туди працювати. Юз своєю роботою насолоджувався.
Юзівка отримала статус міста лише 1917 року. До цього селище вважалося провінцією. Джон Юз зі своєю родиною дбав не лише про розширення своїх заводів та шахт, а й про поселення, яке існувало при них. У місті з’явилися магазини, недільний ринок, таверни та німецькі пивні, готелі, пошта та навіть поліцейське управління. Згодом у місто провели електрику та телефонний зв’язок.
Коли Джон Юз помер, віддавши 20 років розвитку та розширенню свого дітища (1889 рік), Юзівка була вже далеко не маленьким робочим селищем. Сини продовжили його справу, яку перервала революція…
