Голокост в Донецькій області та Краматорську: що треба про це знати

27 січня – День пам’яті жертв Голокосту. Мільйонів єврейських жінок, чоловіків і дітей, які загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни. Лише на українських землях їх кількість сягає моторошного числа – близько 1,5 мільйона осіб.

Голокост на території Донецької області, зокрема у Краматорську, є трагічною сторінкою історії, яка потребує глибокого осмислення та вивчення. Цей період, коли нацистська окупаційна адміністрація здійснювала масові репресії проти єврейського населення, залишив непоправний слід у пам’яті національних і міжнародних спільнот. Сотні тисяч людей, позбавлених права на життя, стали жертвами безжальної системи геноциду.

Сьогодні журналісти «Pro100Media» розповідають про основні події голокосту в Донецькій області. Нехай навіть через призму болю і втрат, які досі відчуваються в Україні, ми маємо вшановувати пам’ять тих, хто постраждав, і вчити майбутні покоління уникати подібних жахів, бо подібним злочинам немає виправдання і терміну дії.

Євреї під час Голокосту. Ілюстративне фото з Вікіпедії

У період Другої світової війни на території Донецької (тоді – Сталінської) області німецький окупаційний режим знищив близько 30 тисяч євреїв. У 1939 році на Донеччині їх проживало понад 65 тисяч.

Одразу після окупації України нацисти організували широку мережу гетто та почали масові розстріли єврейського населення. Перший задокументований розстріл євреїв у регіоні стався в Маріуполі 20−21 жовтня 1941 року. Протягом січня-лютого 1942 року нацисти здійснили вбивства євреїв у таких містах, як Авдіївка, Костянтинівка, Горлівка, Гришине, Краматорськ, Макіївка, Мар’їнка та Покровськ.  Було дві хвилі репресій: з кінця осені-зими 1941–1942 рр. та до початку літа 1942 р.

Розстріли євреїв під час Голокосту . Фото з відкритих джерел

Повністю єврейське населення знищували в той період в основному у невеликих містах. Наймасштабнішими місцями знищення євреїв стали:

– Бахмут – понад 3 000 осіб живцем замуровані в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин. Нацисти живцем замурували людей в камері № 46.

На честь пам’яті закатованих  було відкрито Меморіал у 1999 році. Стіна закриває камеру 46, в якій знаходилися замуровані жителі міста.

Меморіал в Бахмуті. Фото з відкритих джерел

–  Костянтинівка – близько 5 000 осіб, розстріли проходили в Сергіївській балці. 

На місці розстрілів у Сергіївській балці встановлено монумент, до якого щорічно приходять родичі загиблих. У 1987 році монумент реставрували, а у 2003 році він був облагороджений за допомогою єврейської спільноти.

Пам’ятний знак у Сергіївській балці.Фото: Суспільне Донбас.

Концтабір для євреїв та політв`язнів розташовувався на території колишнього Хімзаводу у Костянтинівці. Називався він “Дулаг 172”. У цьому таборі з 1941 по 1943  роки було вбито понад 10 тисяч людей.

Музейна експозиція, фото: Суспільне Донбас

– Краматорськ –  близько 7 000 жителів загинули у кам’яному кар’єрі. Саме тут у 1968 році було встановлено монумент жертвам фашизму 1941 – 1943 років. Тут поховано понад 6 тисяч людей.

Основними місцями, де нацисти страчували людей у Краматорську, були Ясногірка, Семенівка, Іванівка, Красногірка. 600 єврейських родин розстріляли у Червоному Яру. Не шкодували ані дітей, ані літніх людей.  

Наше місто окупували 28 жовтня 1941 року, а за три дні був створений табір смерті та одразу були розстріляні 150 військовополонених.

– Маріуполь – знищено близько 16 000 осіб, масові розстріли відбувалися поблизу селища Агробаза.

У Маріуполі розстріляли більшість місцевих євреїв за декілька днів після початку окупації. Євреї в обласному центрі стали жертвою другої хвилі переслідувань. Попри те, що у Сталіно розстріли відбувалися взимку 1941–1942 рр., більшість євреїв було знищено навесні 1942 р.

Лист від мешканця Маріуполя в газету «Правда». Фото з відкритих джерел

Для підтримки окупаційного режиму нацисти вербували місцеве неєврейське населення до лав допоміжних воєнних формувань. На території зони воєнної адміністрації, куди входила Луганська та Донецька (тоді Ворошиловградська та Сталінська)  області, ці допоміжні структури, що почали активно формуватися з осені 1941  р., найчастіше називалися «допоміжна поліція» або «українська допоміжна поліція». Наприклад, у Костянтинівці Сталінської області поліція іменувалася «Українською Допоміжною Сотнею». Їхніми функціями було збирати разом із місцевими селянами врожай, охороняти комендатури, сховища, мости, дороги, табори для військовополонених, де вони мали замінити німецьких солдатів, брати участь у боротьбі з партизанами.

На Донеччині поліцаї активно виселяли євреїв з їхніх домівок.  У разі, якщо єврей повертався на свою квартиру, поліція затримувала його та передавала у німецькі руки.

Один єврей з Донбасу, якому пощастило пережити окупацію, пригадував: «Все огидне, вся огидна поведінка була з боку місцевих, причому ті місцеві, які намагалися вислужитися, ні з чим не рахувалися. Для них продати людину було якоюсь доблестю. Це була якась доблесть продати жидів»

Всього у Донецькій області функціонувало 47 таборів військовополонених. Зокрема, в Бахмуті, Покровську, Маріуполі, Селидовому, Костянтинівці, Краматорську, Макіївці, Донецьку, Сніжному, Зугресі, Горлівці, Іловайську і також у селищах: Кам’янка, Новотроїцьке, Південне, Сергіївка, Даченське, Михайлівка.

Наймасовішими місцями знищення євреїв на території Донецького регіону стали  Маріуполь, Краматорськ, Костянтинівка та Бахмут.

В Бахмуті  у 1990-х був створений та працював міський штаб “Пошук”. Було навіть видано книгу “Артемівський Бабин Яр”, де перераховані імена тих, кого вдалося розпізнати та знайти.

Книга “Артемівський Бабин Яр”,