Наталія Штепа, керівниця театрального колективу «Маски» з Краматорська, була змушена виїхати з рідного міста до Швейцарії через повномасштабне вторгнення. В новій країні Наталія продовжує займатися творчістю і підтримує своїх учнів, які також не залишили творчий шлях. Журналісту «Pro100Media» Наталія розповіла про життя за кордоном та успіхи своїх вихованців.
Розкажіть про ваш театральний колектив «Маски».
Колектив з’явився у 2014 році. За цей час ми були неодноразовими переможцями всеукраїнських та міжнародних конкурсів, брали активну участь у міських та обласних заходах. Колектив належав міській мистецькій школі № 1.
У зв’язку з війною ми всі роз’їхалися по різних куточках України та світу, але підтримуємо зв’язок. Діти в нас дружні, ми як одна велика родина, яка попри труднощі тримається разом.
Усі діляться один з одним своїми успіхами та за місцем проживання продовжують творчо розвиватися та показувати високий рівень. Це дуже приємно, пишаюся ними.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/440993308_461520286373508_2165884008080227352_n-1.jpg)
Зараз ви продовжуєте заняття з дітьми онлайн?
Ні, онлайн не проводжу. Зараз ця діяльність призупинена, але якщо потрібна моя допомога я завжди готова її надати.
Наприклад, 11 травня мій учень Микита Щекотихін, який через повномасштабну війну змушений був переїхати з родиною до США, провів захід “We are here”, в якому взяли участь діти з Краматорська та інших українських міст, що вимушені були евакуюватися через війну в Україні. Він став провідним актором, бере участь у різних проєктах. Коли хлопець з батьками приїхав до США, одразу пішов в театральну студію, бо хотів продовжувати навчання. Згодом пройшов неймовірний кастинг та потрапив до мюзиклу “Чикаго”. Зараз йому лише 15 років.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/440888870_977532247075490_3096260091132002746_n-1024x768.jpg)
Захід проводився на волонтерських засадах всесвітньою релігійною організацією “Хто ми”, яка допомагає біженцям з багатьох країн світу. Це була справжня театральна постановка англійською мовою під час якої діти грали на інструментах, читали вірші та монологи, розігрували етюди.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/440765109_810157223945372_8853283924833011826_n-1-1024x576.jpg)
Чим ви зараз займаєтесь у Швейцарії?
Я режисую заходи, на яких ми розповідаємо про українську культуру та традиції. Наприклад, нещодавно проводили захід до Великодня. Також з українськими дітьми ми показали виставу у декількох містах. Вони не професіонали, але хочуть цим займатися, показувати, що вони талановиті, розповідати про українську культуру. Якщо збирається гарна команда, за кордоном є можливість проводити подібні заходи. Але це мають бути люди, які готові працювати.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/440846129_368245716247017_7144118843781000593_n-1024x576.jpg)
За другою освітою я викладач фортепіано, піаністка. Зараз граю в оркестрі разом з сином, він саксофоніст. Донька в цьому році також почала займатися в музичній школі.
Я дуже сумую за своїми “Масками”, в цьому році нам було б 10 років. Зараз взагалі таке відчуття, що це було колись давно в іншому житті. Але я вірю в найкраще.
Чи вдалося вам влитися у місцеве суспільство?
Так, у Швейцарії дуже приємні люди. Та й менталітет близький до нашого. Тут дуже підтримують Україну.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/440848205_433468722626717_5619584424219888283_n-1-1024x1017.jpg)
А взагалі ви плануєте повертатися в Краматорськ?
Важке питання. Думками я вдома. Хочеться повернути все назад, щоб все було як раніше. Як буде далі ніхто не знає. Скільки буде війна теж невідомо. Але я вірю в скорішу Перемогу та кращі часи для України. Намагаюся жити одним днем. Глобальних планів немає, продовжую працювати.
Залиште коментар
Розгорнути ▼