Амалія Пащенко, 14-річна вокалістка з Краматорська, яка вражає своїми талантами та досягненнями. Талановита, активна та розумна, вона завоювала численні перші місця та Гран-прі на всеукраїнських і міжнародних конкурсах. Окрім вокалу, Амалія професійно займається танцями та любить малювати. Переїхавши до Дніпра на початку повномасштабного вторгнення, вона швидко стала родзинкою нової школи та переможницею міської олімпіади з математики, але каже, що дуже сумує за своєю школою № 25.
Амалія навчається грати на фортепіано та гітарі, мріє про електрогітару, а також співає англійською та французькою. Її мета: здобути вищу мистецьку освіту та гідно представляти свою країну на світовій сцені. Тому попри нелегкі випробування, вона впевнено йде до своєї мети.
Про те як це робить, дівчина розповіла журналісту “Pro100Media”
Як давно ти співаєш?
Я професійно навчаюся вокалу з 9 років. Мені ще в дитячому садку довіряли вокальні номери та пророкували велике майбутнє. А згодом, у першому класі на першому уроці музики мою маму викликали до вчителя, де порекомендували віддати мене професійно вчитися співати. Потім мене взяли в хор, куди зазвичай брали доросліших дітей. Я там була єдина першокласниця. А в четвертому класі я вступила до Дитячої школи мистецтв № 1 в Краматорську
Зараз ти продовжуєш навчатися вокалу?
Так, я продовжую навчатися у своїй школі мистецтв онлайн. Заняття проходять трохи інакше, раніше я співала з мікрофоном і звикала працювати з ним. Загалом у заняттях з вокалу значення мають багато чинників: голос, рухи, робота з мікрофоном. А в онлайн форматі я можу лише показувати голос.
Але я продовжую брати участь в онлайн конкурсах. Найприємнішою для мене була участь в Бахмутській весні. Це професіональний конкурс з професіональним журі. Я отримала від цих людей великий фідбек, мене похвалили, сказали, що я обов’язково маю співати далі та не йти з цієї сфери. Почути це від професіоналів було приємно.
Як війна позначилася на твоїй творчості?
Мені не дуже подобається онлайн-формат занять у музикалці. Але нічого не вдієш, пристосовуюсь до нових реалій. Зменшилась й кількість живих виступів. Вважаю, що будь-якому артисту потрібні сцена та глядач. Це той фідбек, який нічим не замінити. А під час війни майже неможливі такі виступи.
Але мені пощастило. Вже тут, у Дніпрі, мене помітила спільнота соціально-активних, ділових пані “Найкращі Українки” і стали регулярно запрошувати мене виступити на заходах, які проводять. Наприклад, на Бізнес Бранчі, де жінки спілкуються, обговорюють актуальні для них питання та донатять на ЗСУ. Я дуже рада, що зараз, під час війни, та ще й в іншому місті у мене є можливість дарувати свою творчість глядачу.
Окрім можливості виступити “Найкращі Українки” допомогли здійснити мою мрію. Торік спільнота допомогла мені зняти відеокліп, зібравши команду та фінанси для цього.
Як ти познайомилась с цією спільнотою?
Коли ми приїхали в місто Дніпро у 2022 році, я почала відвідувати Медіа Академію. Це безоплатні курси, де вчать дітей переселенців основам телевізійних професій: як працювати у кадрі, в студії та з інтерв’юерами та таке інше. Мені дуже там подобалась. Дніпро – це нове місто, друзів тут не було, тому такий майданчик для реалізації був для мене корисним. Завдяки Академії я особисто познайомилася зі співачкою Колою, Арсеном Мірзояном, гуртами “Скрябін” та “Без Обмежень” та багатьма іншими відомими артистами, навіть заспівала з ними.
І ось під час зйомки одного сюжету, я вирішила теж заспівати. Це почули та запросили виступити на захід. Потім ще на один. Це був великий концерт, де виступали відомі українські артисти. Я його відкривала, співала Гімн України. Відео виклали в інтернет, де його побачили лідери спільноти “Найкращі Українки” та зателефонували.
Взагалі я була дуже здивована, що місто Дніпро стало для мене таким гарним майданчиком для творчості. Але загалом про великі якісь заходи, де можна взяти участь, я не знаю, бо це велике місто й тут все працює не так, як в Краматорську. Вдома багато заходів влаштовувала Школа мистецтв, де я навчаюся. Багато виступів було на великій сцені на площі Миру до великих міських свят, і Школа також допомагала, щоб ми мали можливість на них виступити. В Дніпрі ж треба все шукати самим.
Розкажи про пісню, на яку ви зняли кліп?
Це відома пісня Лари Фабіан “Mama”, я зробила на неї кавер. Співала англійською мовою. Пісня сподобалася мені, бо може торкнутися душі кожної жінки, матері. Частину кліпу знімали на яхті, з ідеєю мені допомагала мати. У кліпі я танцюю, що символізує рух життя зі злетами та падіннями, а зйомки на яхті – ніби плавання у велике життя.
Взагалі ми в музичній школі розучували пісні й наприкінці кожного навчального року разом з мамою вирішили знімати кліп на ту пісню, яка найбільше запам’яталася. Ми навіть під час війни продовжили це робити. У 2022 знімали на мобільний телефон і просили знайомого відеооператора онлайн все змонтувати. Всього в мене вже чотири кліпи.
Чи є в тебе власні пісні?
Поки що ні. Замовляти пісню – це дорого, до того ж я хочу писати свої пісні, а для цього поки не вистачає часу та досвіду. Загалом в майбутньому я б хотіла представляти Україну на Євробаченні.
А в талант-шоу не пробувала брати участь?
Ні, мене завжди бентежило, що в подібних програмах перемагають ті, чий образ цікавий, а не вокально сильні виконавці. До того ж там постійно оцінюють, а мене з дитинства батьки навчили не приділяти уваги оцінці. Тому що оцінка – це суб’єктивна думка, яка ні на що не впливає, але може засмутити. Я думаю, що сама маю визначати наскільки виріс мій рівень і давати собі оцінку. Тому навіть якщо у конкурсі я займаю не перше місце, не хвилююся з цього приводу.
Чому ви з родиною обрали для переїзду саме Дніпро?
На початку повномасштабного вторгнення ми приїхали в Дніпро на запрошення друзів, які допомогли нам адаптуватися.
Як вдається поєднувати творчість та навчання в школі?
Я вчуся в класі з математичним направленням, малюю, танцюю, співаю. Так що навантаження багато. Не скажу, що все ідеально вдається поєднувати, але намагаюся встигати. Інколи сама дивуюсь, як все вдається. Я беру участь в олімпіадах з різних предметів. Нещодавно, з математики, української літератури та зайняла там призові місця. Але творчість – це основна частина мого життя, тому для мене це на першому плані.
Скільки часу в день ти приділяєш творчості?
Основну частину часу. Я навіть під час уроків можу сидіти та щось малювати, бо мені це подобається. Це не заважає мені слухати матеріал та конспектувати те, що потрібно. Навчаюся я виключно на відмінно.
Які в тебе плани на найближчий час?
Влітку хочу знати ще один кліп та купити електрогітару. А взагалі мені хочеться зібрати музичний гурт. Я продовжу вокально розвиватись та вдосконалювати вміння гри на гітарі.
Якщо казати про більш глобальні плани: про що ти мрієш окрім участі у Євробаченні?
Я не хочу визнання та відомості. Але хотілося б подорожувати Світом з концертами сольно чи у складі гурту та й взагалі побачити інші країни. Хочеться, щоб всюди дізналися, що в Україні є талановиті люди.
Ви плануєте повертатися в Краматорськ?
Так. Я ніколи не хотіла жити у великому місті, тому після Перемоги мені б хотілося жити вдома, в Краматорську. Я планую повернутися, але тепер знаю які можливості є у великому місті. Поки є можливість, буду ними користуватися.
Я хочу висловити вдячність моїй викладачці з вокалу Жердєвій Любові Віталіївні, Мистецькій школі № 1 Краматорська та Бізнес спільності «Найкращі Українки», а особливо Наталії Готовець, за розвиток та підтримку.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
