Краматорка Юлія Савинська вже декілька років продає десерти власного виробництва: торти, тістечка, макаронси, цукерки, капкейки, трайфли, крафіни. У 2019 році вона заснувала першу у місті професійну кондитерську з власним цехом “Sava.Cakes” та відкрила кав’ярню “Coffeelaktika”. Але 24 лютого 2022 повномасштабне вторгнення внесло зміни в життя містян. Бізнес в Краматорську став на паузу, а жінка з сім’єю була змушена переїхати до Закарпаття, де декілька місяців працювала пекарем-кондитером. Зараз краматорка планує відновити власне виробництво на новому місті.
“В Краматорську в нас було повністю облаштоване кондитерське виробництво зі всім необхідним обладнанням. Створите таке виробництво – було моєю мрією, яку я втілювала 5 років. Раніше я захоплювалась шиттям, вишивкою та плетінням бісером. Навіть була думка створити власну колекцію сумок. Бути кондитером я ніколи не планувала, але у моєї доньки виявилася схильність до алергічних реакцій. Тому в сім’ї виникла потреба у певному раціоні харчування. Так і почалися мої експерименти з кондитеркою. Потім я пройшла 3-місячний навчальний курс з організації кондитерського бізнесу, а згодом знайшла помешкання під кондитерський цех.”, – згадує Юлія.
Перше замовлення, каже краматорка, зробила її однокласниця. Це був торт на День народження. На той момент не було багато клієнтів, буквально по 1-2 в місяць.
“Багато всього я читала сама. Це була література по маркетингу. Пройшла спеціалізовані курси, де вчилася роботі з персоналом, управлінню фінансами, звітністю, просуванням бренду в інстаграмі. Оскільки це харчова галузь, то важливо було більше дізнатися про стандарти роботи на кухні, організацію робочого простору тощо”, – розповідає Юлія.
Додає, що напередодні 24 лютого 2022 в неї з’явилося неприємне відчуття, що буде щось погане. Але жінка вірила, що небезпека мине Україну.
“Того ранку, ми прокинулись, відразу побігли за донькою в іншу кімнату, а потім майже до 9 години сиділи у ванній кімнаті, пізніше поїхали до батьків. В той же день я написала всім дівчатам, які працювали в мене, що тимчасово працювати кав’ярня не буде. Декілька днів ми чекали, як будуть розгортатись події, тоді здавалося, що все швидко закінчиться. Але в Краматорську ми так і не відкрилися”, – каже кондитерка.
І після кількох “прильотів” Юлія з сімʼєю виїхала з Краматорська до міста Хуст на Закарпатті. Кондитерську зачинила. Спочатку туди навідувались співробітниці та батьки, а потім і батьки виїхали.
“Моє знайомство з Закарпаттям відбулося ще у 2014 році. Тоді жили в Мукачеві, де у чоловіка була робота. Ми тоді думали про переїзд, але коли обстріли зупинилися, ми повернулися. В Краматорську була квартира, наше життя. Ми не могли уявити, що війна повернеться знову. А коли настало 24 лютого, то приїхали сюди, бо вже були знайомі з Закарпаттям. Нам подобаються люди й природа, й тут, здається, найбезпечніше, ніж в будь-якому іншому регіоні”, – зізнається краматорка.
Каже, що коли вони з родиною ще були в дорозі на Закарпаття, вже почала шукати роботу. Знайшла посаду пекаря-кондитера в одному з готельних комплексів в Хусті. Зателефонувала, домовилась, а потім новий шеф дав ідею з житлом.
Готель, в якому вона працювала, під час пікової хвилі евакуації займався ще й допомогою переселанцям, годуючи їх. Роботи, за словами Юлії, було дуже багато. Пізніше в неї виникла ідея ділитись своїм досвідом з тими, хто хоче почати свою справу або розвивати вже існуючий бізнес.
“Зараз я вчусь робити шоколад з какао бобів з мінімальним вмістом цукру. Також готую різноманітні цукерки на продаж. Це не виробництво, це просто орендована окрема кімната, але в майбутньому планую відкрити цех. Продаж цукерок користується попитом, але не так, як це було в Краматорську, де в мене вже були постійні клієнти, але я працюю над розвитком, хочу відновити власне виробництво. На західній частині України та у Краматорську насправді відрізняються вподобання клієнтів. Тут люди хочуть автентичного, натурального, різні булочки, випічку, а у Краматорську — щось з сучасним, екзотичним декором тощо. Спочатку звичайно, було нерозуміння, яким чином можна тут просувати продукт, які ідеї могли б зайти. Але з часом, коли познайомилися краще, то вже приходить розуміння”, – розповідає Юлія.
Зізнається, що кожен місяць багато чого собі планує, але багато чого не від неї залежить. Найближчим часом повертатися в Краматорськ жінка не планує, зараз у її планах – відкрити виробництво.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
