Надія Корабльова – викладач кафедри фізичної реабілітації та ерготерапії Донбаського інституту техніки та менеджменту, а також тренер з йоги. Війна змусила Надію з родиною двічі покидати рідний Краматорськ. Вперше – у 2014, вдруге – у 2022 році. Нині Надія проживає у Німеччині. Найбільше дівчина сумує за колегами по інституту, за друзями та за рідною мовою.
Журналістам «Pro100media» Надія Корабльова розповіла про евакуацію та життя в Німеччині.
– Надія, до початку війни Ви з родиною проживали у Краматорську? Яким було Ваше життя до війни?
– Ми з родиною до початку повномасштабного жили у Краматорську. У мене була улюблена робота – це практика йоги та робота в інституті ДІТМ МНТУ. Я працювала викладачем на кафедрі фізичної реабілітації та ерготерапії. Я любила свою роботу, вона давала мені радість та спокій.
– Як Ви стали інструктором з йоги?
– Інструктором із йоги я стала випадково. У мого чоловіка є проблеми із серцем і спочатку ми займалися вдома, м’якою практикою та дихальними вправами. Після того, як я відчула про йогу щось більше, ніж просто гарне самопочуття, я почала читати старовинні книги на цю тему. Мої учні отримували не тільки здорове тіло, а й відчуття радості, ухвалення себе, усвідомлення справжніх бажань. Подяка людей навколо мене, штовхнув мене до саморозвитку.
– Зараз Ви проживаєте у Німеччині. Розкажіть про переїзд з Краматорська за кордон.
– По Fecebook я познайомилися з Мелані Нойдек вона з Німеччини. Меналі запропонувала нам житло, так як чоловік у мене, інвалід, ми виїхали всією сім’єю, оскільки стан мого чоловіка погіршувався з кожною повітряною тривогою.
– Як Ви приймали рішення про переїзд?
– В ніч на 19 січня мені наснився сон, у якому були вибухи і моторошний страх, і величезна хмара. Сон був неймовірно правдоподібним і страшним, я розповіла його всім знайомим, сподіваючись, що він не справдиться – але він справдився. У ніч з 23 на 24 лютого я всю ніч не могла заснути, і коли ми почули удар, сказала лише одне слово: «Почалося!» Ми вже виїжджали з рідного Краматорська у 2014 році. Рішення було ухвалено практично відразу.
– Ваш шлях із Краматорська був дуже тривалим, якийсь час Ви прожили на заході України.
– Спочатку ми пожили 2 тижні у Білоозерському, практично безкоштовно місцеві жителі запропонували квартиру. Потім поїхали на захід України з моєю донькою та котом. Потім ще 1 ніч у Хмельницькій у дитсадку, там нас нагодували гарячим обідом, спали на матрацах. Квартиру знайти не змогли. Приїхали до Луцька, там був табір для переселенців у спортивному залі, там мешкав наш знайомий із сім’єю з Краматорська. Там на матрацах з котом та собаками з нашою 6-річною донькою ми прожили 2 тижні. Піднімав настрій гарячий душ та кава та тренування з йоги.
– З якими складнощами Ви стикнулися в евакуації?
– Це був дуже страшний та складний переїзд. Тоді якраз бомбардували Київ, дороги були дуже небезпечні. Практично не було житла і ціни тоді були дуже дорогі, переживши 1 ніч поїхали далі. Було холодно і моя донька захворіла, тому довелося зупинитись у Знам’янці у старому гуртожитку волонтери давали ночівлю переселенцям безкоштовно.
– Як переїзд вплинув на Вас?
– Після усього цього у мого чоловіка погіршилися здоров’я і тепер нам необхідно робити йому операцію на відкритому серці. Кіт важко переживав дорогу, я теж. Тільки, на щастя донька нічого не розуміла і казала, що ми класно мандруємо.
– Надія, які складнощі були у Німеччині?
У Німеччині квартиру знайти дуже складно. Понад 3 місяці ми шукали. І допомагала нам у цьому Мелані. На жаль, із тваринами зняти щось було практично нереально, тому наш котик живе з нашою німецькою сім’єю, ми до нього часто їздимо.
– Як Ваша родина сприйняла переїзд?
– Моїй мамі дуже складно прийняти реальність та життя в Німеччині, ми намагаємося її підтримувати. А тато розуміє, що у Краматорську зараз небезпечно.
– Чи мрієте Ви про повернення додому?
-Ми хочемо повернутися до своїх людей, у колишнє життя, а їх там у Краматорську, вже немає, як і друзів-дуже мало. Усіх розкидало світом. Найбільше сумую за своїми людьми. За колегами по інституту, за друзями та за рідною мовою.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
