Щороку 23 квітня в Україні відзначається День Психолога, коли ми маємо нагоду подякувати фахівцям та фахівчиням психологічної служби країни за їхню важливу працю, особливо зараз у воєнний час. Тому, журналіст Pro100media вирішила поспілкуватися з Краматорською психологинею, Вітою Ярмак, яка координувала роботу практичних психологів у нашому місті та має почесне звання матері-героїні.
- Віто Володимирівно, зараз Ви проживаєте у Львові, чи одразу Ви прийняли рішення евакуюватися з родиною на більш безпечні території?
Рішення про евакуацію прийняла не одразу. Ми з родиною виїхали з міста 2 квітня, на 36-й день повномасштабного вторгнення. Подивились, що далі, напевно, буде гірше і заради дітей поїхали в нікуди. На той час на Львівщині я жодного разу ще не була, тому для мене це було таким собі випробуванням поїхати в нікуди.
- Що змінилося у Вашій професійній діяльності після початку повномасштабного вторгнення?
Багато чого змінилося. Останній рік в Краматорську працювала психологом Центру професійного розвитку педагогічних працівників. А після евакуації – взагалі три місяці не працювали ніде, ми були у простої, на онлайн зв’язку. Тоді розмістила резюме та отримала пропозицію роботи за контрактом фахівцем психосоціальної підтримки, була координатором психологів у Львові. Зараз працюю психологом в іншій міжнародній організації «Дитячі Містечка» Україна.
- З якими запитами звертаються до Вас найчастіше?
Зараз це звичайно запити від батьків дітей-переселенців. Це питання адаптації, дехто вже пройшов, хто ще ні – то є психологічні травми, конфлікти між переселенцями в колективах, є просто запити від львівських дітей-школярів.
- Як саме надається психологічна підтримка людям, які тікають від війни?
Не можу казати за інші регіони, але саме у Львові, міська влада добре організувала термінове надання допомоги людям, які евакуюються з небезпечних територій. Все продумано до дрібниць. Приїжджають евакуаційні потяги, автобуси. Людей спочатку було дуже багато, зараз трохи менше. На залізничному вокзалі організовано роботу пункту обігріву, в якому волонтери одразу надають людям той вид допомоги, якого вони зараз потребують: медичну, психологічну, допомагають зареєструватися на гуманітарну та матеріальну допомогу. Особливу увагу волонтери приділяють людям похилого віку та тим, хто переміщується на візочках.
Я була членом робочої групи при Львівській обласній адміністрації та ми ці всі питання пропрацювали на Львівщині, а по районах – були організовані координаційні центри для людей ВПО, до яких можуть звернутися за будь-якою допомогою: юридичною, психологічною, матеріальною. Саме за психологічну допомогу можу сказати, що на Львівщині її надають психологи з більше ніж 20 організацій. Проводяться індивідуальні та групові консультації, тренінги, тематичні зустрічі, реалізуються різні програми реабілітації зцілення від психологічних травм.
- Якій віковій категорії Вам більше доводиться надавати психологічну допомогу?
Працюємо у прихистках, в школах. Тому найчастіше звертаються за психологічною допомогою для дітей різного віку батьки або вчителі. Але, коли починаєш працювати з дітьми, дорослі починають усвідомлювати, що їм також потрібна допомога психолога. Найпоширеніші проблеми серед дорослих – це емоційне вигорання, психологічний стан, профілактика стресу, самодопомога і тому подібне. Тому батьки потребують психологічної допомоги, навіть ще більше, ніж діти. Бо діти залежні від батьків, і якщо батьки у пригніченому стані – це дуже відображається на дітях. Тому найчастіше працюємо з дітьми, але вже в процесі роботи переходимо до дорослих з близького оточення дитини, і з ними також працюємо.
- Які зміни у поведінці людини вказують на те, що варто звернутися до психолога?
Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки і призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути небезпечними для здорового майбутнього і дорослих, і дітей. Сьогодні ми маємо багато випадків ПТСР (посттравматичного стресового розладу). Для того, щоб передчасно не лякати себе різними негативними наслідками пережитих травмуючих подій, необхідно зрозуміти, що визначає наявність у людини ПТСР. Важливо відзначити, що прояви ПТСР можуть зберігатись протягом тривалого часу.
До основних ознак, що визначають наявність ПТСР у дорослих відносять:
- напливи нав’язливих спогадів про небезпечні для життя ситуації, учасником яких була людина;
- травмуючі сновидіння з кошмарними сценами пережитих подій, порушення сну;
- прагнення уникати емоційних навантажень;
- невпевненість через страх, і як наслідок – відкладання прийняття рішень, неконтактність з оточуючими;
- надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь тощо;
- як наслідок всього вищезазначеного – схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація, надмірний цинізм).
Прояви ПТСР у дітей:
- постійні згадування про пережиті події (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите;
- емоційне напруження, вияви агресії або ж навпаки – апатичність, депресивність, емоційна відстороненість;
- порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати вночі;
- підвищення рівня тривожності, очікування повторення подій;
- порушення пам’яті, уваги, здатності вчитися;
- постійне відігравання пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);
- саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: нанесення самоушкоджень, алкоголізація, наркотизація).
Зараз привозять людей з Бахмута, люди дуже-дуже важкі психологічно і реабілітація, яка буде проходити саме зараз для цих людей має бути поглибленою та розширеною. Це тісна співпраця з психоневрологами та психіатрами, бо у людей надважкі випадки, і у дітей є регреси в поведінці. Якщо людина пережила важку стресову ситуацію і каже: «В мене все добре» треба все одно звертатися до фахівців з надання психологічної допомоги. Бо це є заперечення ситуації, неприйняття, таким чином – психіка захищається. Вважаю, що звернутись за консультацією психолога варто було б нам усім, бо кожна сім’я в Україні відчула вплив війни, травми від якої зараз ми переживаємо всі.
- Якщо немає можливості звернутися до фахівця, чи можливо вийти з кризового стану самостійно?
Моя відповідь – Ні! Самостійно вийти з кризового стану неможливо. Обов’язково потрібно мати професійну психологічну підтримку або підтримку членів родини, з якими є налагоджений контакт, комунікація. Коли ми перебуваємо у кризовому стані – нам потрібна допомога, щоб усвідомити це. Тому що у кризовому стані психіка закривається і діє так, як діє і тільки близьке оточення може побачити що людина знаходиться в кризовому стані.
На сьогодні в Україні працює дуже багато гарячих ліній, куди можна звернутися в будь-який момент.
Цілодобово, 24/7 працює гаряча лінія в організації «Людина в біді» (Гаряча лінія психологічної підтримки для дорослих і дітей: 0 800 210 160), і на Львівщині є номер телефону 112, за яким будь-хто з ВПО може звернутися за допомогою, і психологічною в тому числі.
Тому сьогодні немає такого, щоб нікуди було звернутися. Це я точно знаю.
- Як Вам вдалося створити сім’ю з чоловіком психологом та ще й виховати цілу династію власних психологів?
Так, у нас дуже «психологічна» родина (сміється). Психологічну освіту маю я, мій чоловік, старша донька, а старший син – зараз здобуває психологічну освіту на четвертому курсі та планує закінчити магістратуру. Що я можу сказати як так вийшло? Просто так вийшло, ніхто не готував дітей до того, щоб вони йшли стопами батьків. Ми завжди допомагали та допомагаємо кожному з них порадами, якимось досвідом, з тим куди йти, щоб людина сама по собі як особистість відчувала той потенціал, який вона має, тому ми ніколи дітям не казали, що тобі буде краще, просто ми допомагали дітям пізнати себе.
Робота психолога дуже тонка й багатогранна, вона вимагає великої віддачі й повного спокою власної душі! Тому у Ваше не тільки професійне, а і сімейне свято хочеться побажати терпіння, натхнення та успіхів в роботі! Нехай у Вашому житті буде багато сонячних і щасливих днів. Мирного неба, міцного здоров’я Вам та Вашій великій родині! З всеукраїнським Днем психолога!
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
