Вулиця Белінського отримує нове ім’я: Алла Горська – Майстер мозаїки та символ українського мистецтва

У Краматорську прийнято рішення про перейменування понад 300 вулиць міста. Одна з них, Белінського, буде мати ім’я Алли Горської.

Алла Олександрівна народилася 18 вересня 1929 року в Ялті. Її батько Олександр Володимирович був актором ялтинського українського театрального колективу, а згодом став директором Ялтинської кіностудії. Під час Другої світової війни Алла лишилася з мамою в Ленінграді, пережила дві блокадні зими.

У 1943 році родина Горських перебралася до Києва. Алла закінчила із золотою медаллю Київську художню середню школу імені Шевченка. Через те, що Алла виросла в російськомовній родині у школі була звільнена від уроків української мови. Спілкуватися українською почала свідомо уже в дорослому віці. Після школи Алла закінчила Київський художній інститут та працювала в галузі станкового та монументального живопису.

Широкій аудиторії Алла знайома в основному завдяки монументальним мозаїкам, які вона робила у співавторстві з чоловіком, художником Віктором Зарецьким на сході країни. У кінці 1950-х Зарецький поїхав на Донбас писати портрети шахтарів, разом з ним вирушила і Горська.

Віктор Зарецький, Григорій Синиця, Алла Горська, Василь Парахін. 1965, Донецьк

1959 року за роботи шахтарського циклу («Пісня про Донбас», «Портрет шахтаря Василія Кривинця») її прийняли до Спілки художників.

А. Горська. Пісня про Донбас

Писала вона не тільки шахтарів. Так, 1966 року в Донецьку в ювелірному магазині “Рубін” з’явилося її мозаїчне панно у вигляді жар-птиці – “Жінка-птах”. Ну, а найвідоміша публічна робота Горської – величезне панно “Прапор перемоги”, створене наприкінці 1960-х для музею “Молода гвардія” в Краснодоні.

Ескіз до мозайки “Прапор переваги”

Ескіз мозаїки – вогненний, потужний – через більш ніж 50 років, 2016-го, став фактичним символом виставки українських шістдесятників.

22 травня 1963 року Горська стала одним із ініціаторів покладання квітів до пам’ятника Великому Кобзарю у парку Тараса Шевченка у Києві, яке з часом стало традиційним.

Вітраж “Шевченко. Мати”

28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до Василькова, де жив її свекор Іван Зарецький, забрати родинну реліквію – швейну машинку «Зінгер». 2 грудня її тіло знайшли в льосі хати із розтрощеною молотком головою. За день до цього у Фастові на залізничній колії виявили тіло Івана Зарецького з відрізаною головою. Слідство зупинилося на версії, що Горську вбив свекор «на ґрунті глибокої особистої неприязні» і закрило справу «у зв’язку зі смертю підозрюваного».

Деякі з робіт Алли Горської у 2012 році були внесені в реєстр пам’яток архітектури і мистецтва національного значення. Утім багато ескізів Алли Горської так і лишилися ескізами…