Краматорськ 1960-х років – це час, коли наше місто остаточно закріпило за собою статус одного з ключових промислових та культурних центрів Донеччини. Це був період інтенсивного росту та модернізації, коли Краматорськ бурхливо розвивався, а його жителі зазнавали значних змін у своєму повсякденному житті. Шістдесяті роки минулого століття змінили архітектурний образ нашого міста та його культурне життя. Сьогодні журналісти “Pro100Media” запрошують вас у подорож у минуле Краматорська 1960-х років, яка відкриє завісу над цікавими фактами та яскравими особистостями того часу.
Цікаву інформацію про Краматорськ 1950-х читайте за посиланням
У 60-ті рр. адміністративний центр перенесли зі Старого міста до Соцміста. Тоді для місцевих мешканців Краматорськ став провісником і втіленням мрії про щастя і мирне життя.
У 1960 на тодішній вулиці Вознесенського був побудований перший великопанельний будинок на 60 квартир. Під’їзди нумерувалися справа-наліво.
Також у 1960 році Краматорська вечірня філія Сталінського ордена Трудового Червоного Прапора індустріального інституту ім. М. С. Хрущова реорганізовується в Краматорський вечірній індустріальний інститут. До складу вечірнього інституту тоді увійшли три факультети: механічний, будівельний та металургійний.
У 1962 році в краматорській пресі була опубліковане оповідання Олега Плуталова “Я люблю тебе так…”. Письменник народився в Росії, але у юному віці переїхав до Краматорська разом з матір’ю. Плуталов здобув освіту в Краматорському машинобудівному технікумі на факультеті “Промислове та цивільне будівництво”, але згодом віддав перевагу журналістиці та літературній творчості. Він також брав активну участь у місцевому літературному об’єднанні під керівництвом поета Миколи Рибалка.
На момент написання історії “Я люблю тебе так…” Плуталову було 26 років. Твір, написаний російською мовою, складається з шести частин і розповідає про взаємини між хлопцем та дівчиною. Автор також проводить паралелі між радянськими та німецькими нацистськими спецслужбами, вказуючи на схожість їхніх злочинних режимів.
Після публікації цієї історії Плуталов зіткнувся з критикою з боку партійних чиновників, які звинувачували його в відступі від соціалістичного реалізму. Його оповідання мало антисталінську та антирепресивну спрямованість, що призвело до його численних проблем з КДБ. Порада колег вступити до партії врятувала його від подальших утисків.
У 1960-х роках Плуталов продовжив писати фейлетони та драматургію для театру Данко.
У 1962 році на 70 гектарах землі колгоспу «Ясногорівський» був закладений завод «Енергомашспецсталь». Через рік почалося будівництво насосної станції, заводоуправління, блоку №4, складу обладнання та їдальні. У 1965 була зроблена перша в історії заводу плавка в невеликій печі потужністю всього лише 50 кг в цеху металургійної оснастки. Пізніше вступила в експлуатацію електропідстанція на 220/110/35/6 кВ та прийняла перших відпочивальників турбаза «Липа» на березі Сіверського Донця. У 1967 році почав давати продукцію киснево-компресорний цех, побудовано дитячий садок № 56 «Сонечко» на 140 дітей на бульварі Машинобудівників.
У 1962 році в будинку по вул. Вознесенського, 33 було запалено перший побутовий газ.
Також у 1962 році у Соцгороді відкрила свої двері школа № 24. Її фасад вирізнявся завдяки мозаїчному панно. Цей художній підхід до оформлення шкіл став популярним і був застосований надалі в багатьох навчальних закладах, як у Краматорську, так й в інших містах. За цим проєктом було зведено понад 500 шкіл, проте першою з них стала саме школа у Краматорську.
У 1964 році Краматорськ потерпав від серйозної стихійної катастрофи – руйнівної повені. Внаслідок цього природного лиха місто зазнало великих збитків. Після цього в Краматорську почали зводити нові мости.
У 1965 році в місті з’явилася головна архітектурна прикраса міста – Палац культури і техніки НКМЗ. Він є найбільшим палацом культури в Україні. Палац має загальну площу 15 тисяч кв. метрів.
Будували його майже 10 років, до сьогодні будівля повністю зберегла у своєму дизайні стиль сталінського неокласицизму, який на той момент вже майже 10 років перебував під забороною. Фасад палацу оздоблюють колони, а стіни облицьовані плиткою з інкерманського каменю.
У 1967 в Краматорську збудували так званий «курятник» – експериментальний будинок галерейного типу, «будинок молодят», який виявився невдалим, перетворившись на «будинок для людей похилого віку», а пізніше став нежитловим притулком для десятків контор.
Крім того, у 1967 відкрився міський музей. Починався музей з декількох сотень експонатів, а сьогодні його фонди нараховують понад 18 тисяч одиниць основного фонду.
Музей історії Краматорська розповідає про непростий історичний розвиток нашого міста, його трудові й культурні надбання та жителів. До початку повномасштабного вторгнення щорічно музей відвідувало близько 20 тисяч людей. Експозиція музею була розташована в 7-ми залах.
У 1968 до 100-річчя міста в Краматорську збудували першу десятиповерхівку за адресою Двірцева, 4 (поряд з ЦУМом)
У 1969 році в Краматорську вступив до дії електроламповий завод “Альфа”. Електроламповий завод спеціалізувався на виробництві спеціальних джерел світла – ламп, гірлянд, світлодіодів та високохудожніх виробів із кришталю. Довгий час завод був одним із лідерів виробництва ламп в Україні.
Перший продовольчий магазин самообслуговування “Прогрес” також було відкрито у місті у 1969 на проспекті Миру.
У 1960-х механізми, створені на спецвиробництві НКМЗ, конструювалися вперше у світі та являли собою концентрацію потужного творчого інтелекту та найвищої відповідальності. Ці якості характерні для установника 8У0213 і триярусної кабіни обслуговування 8У216М – унікальних агрегатів, виготовлених для забезпечення польоту Юрія Гагаріна в космос.
Надалі НКМЗ супроводжував своїм обладнанням всі космічні старти СРСР, зокрема успішні пуски ракети-носія “Протон”, що доставила станції “Салют” і “Мир” на навколоземну орбіту.
Обладнання НКМЗ супроводжувало всі пуски ракети-носія Н-1, не давши у забезпеченні проблемного апарату жодного збою.
У 1960 роки СКМЗ освоїв випуск великого переліку прокатно-оздоблювального та прецизійного обладнання: стани холодної прокатки, прецизійні стани плющильні, агрегати різання гарячекатаних смуг, смуг з алюмінію, кольорових металів і сплавів; профілегибочні агрегати та турбінні стани; окремі правильні та різальні машини для листових та сортових станів. Продукцію з маркою «СКМЗ» відвантажували на експорт до Індії, Пакистану, Польщі, Угорщини, Болгарії, Кореї, Японії, Ірану, Туреччини та інших країн.
“Невтомний творець” – так в Краматорську часто називали Павла Івановича Мостового, голову виконкому міської Ради депутатів трудящих, який працював на цій посаді з 1965 по 1970 рік. Павло Іванович зробив значний вклад у розвиток міста, залишивши незабутній слід у його історії та в серцях краматорців. Завдяки його енергійній роботі, наше місто перетворився на сучасне.
