“Pro100Media” продовжує серію матеріалів про цікаві факти з історії нашого міста. 1970-1980 роки для Краматорська – це час промислового зростання, культурного розквіту та соціальних ініціатив, Місто, звикле до ритму заводів, стало місцем, де зароджувались нові технології, розвивався туризм та творчість. В цьому матеріалі ми зануримося в атмосферу того часу.
У 1971 в Краматорську був запущений тролейбусний рух. Було змонтовано першу лінію завдовжки 8,9 км та тягову підстанцію. В місто надійшло 15 тролейбусів ЗіУ-5. Перший пробний рейс відбувся 5 листопада 1971 року, а регулярний рух – з 18 листопада 1971 року. Маршрут № 1 пролягав від 179-го кварталу вулицями Ювілейною та Леніна (Дружби) до НКМЗ.
Через рік було відкрито другу лінію та маршрут № 2 вулицями Парковою та Соціалістичною (нині – вул. Василя Стуса). Вже у грудні 1979 році в Краматорську відкрили тролейбусне депо на 100 місць, а у 1981 – нову лінію вулицями Парковою та Орджонікідзе (зараз – вул. Олекси Тихого) з відкриттям маршруту № 3 «КТТУ — НКМЗ».
З середини 1970-х років виник справжній бум у використанні електронно-обчислювальних та навчально-контролюючих машин у науково-дослідній та педагогічній діяльності. Тому в Краматорському індустріальному інституті (зараз – Донбаська державна машинобудівна академія) на технічних кафедрах з’являлись перші малі Електронні обчислювальні машини «Мінськ», «Наірі». ЕС 1020 та подібні. На машині ЕС 1020 крім навчання студентів виконувались складні наукові задачі. А машина «Наірі-2» стала улюбленою у студентів завдяки простому програмуванню інженерних обчислень.
У 1971 розпочалося будівництво спорттабору «Промінь». До речі, саме тут у 1986 році розміщували переселенців з Прип’яті.
Інформація про катастрофу на Чорнобильській атомній електростанції досягла Краматорська 29 квітня завдяки “сарафанному радіо”. У цей день викликали на загальноміське засідання керівників місцевих підприємств та установ, лідерів партійних осередків і голів профспілкових організацій.
На заході оголосили про аварію та дали завдання керівникам забезпечити оперативну підготовку бази відпочинку для прийому евакуйованих з Прип’яті та Чорнобиля. Був наданий доступ до всіх необхідних матеріалів із міських складів для облаштування турбази.
Також було вирішено закупити на НКМЗ п’ять модульних літніх будинків і терміново встановити їх на території табору. Був змінений план будинків, розширені вітальні шляхом вилучення непотрібних комірок, оновлена обшивка стін та додано приміщення для аудіо- та відеотехніки.
Вибір Донецької області як місця для прихистку евакуйованих був зумовлений напрямком вітрів, які рознесли радіоактивні викиди на північний захід, до Швеції, тоді як наш регіон залишався відносно безпечним.
У 1971 році у КІІ було створено ВІА «Крамарі». Музичний колектив став переможцем обласного конкурсу серед вишів Донецької області, а після закінчення навчального закладу музиканти гурту співали в багатьох колективах міста.
У 1972 вступив в дію комбінат панельного домобудування.
У 1973 на честь 30-річчя визволення в Краматорську був встановлений найвідоміший міський пам’ятник: «Літак МіГ-17ПФ» Архітектор пам’ятника В. Рогівець.
У 1976 випустив першу партію своєї продукції завод «Кондиціонер». В цьому ж році за адресою: вулиця Паркова, 16 збудували перший 14-поверховий будинок. Взагалі Краматорськ став першим містом у тодішньому СРСР, де виготовляли великі шлакоблоки, з яких зводили будинки. Найвищий будинок у Краматорську знаходиться по вул. Парковий, 83. До речі, у Краматорську тоді мешкало 167 тисяч мешканців.
У 1970-х на вулиці Парковій, на території Ювілейного парку у Краматорську були збудовані чотири 14-поверхових будинки, які створюють образ міста, видимий за багато кілометрів. Цікаво, що такі ж висотки було збудовано в інших містах Донбасу: тодішніх Макіївці, Донецьку, Краснодоні та Алчевську.
У 1979 запрацював ретранслятор на Карачун-горі між Слов’янськом та Краматорськом. Висота вежі становила 222 метри. Вона покривала радіосигналом міста Слов’янськ, Краматорськ та прилеглі райони. Щогла Краматорського радіотелевізійного передавального центру діяла протягом 1979-2014 років. У ніч на 1 липня 2014 року в результаті обстрілу українських позицій проросійськими силами на горі Карачун, телевежа обвалилася. Мінами були перебиті троси, які утримували вежу. У 2016 році на її місці споруджено нову телещоглу.
Інженерно-технічне життя у Краматорську в 1970-1980 роки кипіло. Підприємством були вироблені гігантські крокуючі екскаватори вагою до 1200 тонн і довгої стріли до 100 метрів. До сьогодні вони виконують понад 50% землеробських робіт у кар’єрах на території багатьох країн. Визнаним для нашого міста також було вироблення транспортно-установчого агрегату космічного челнока Буран для його транспортування на стартовий майданчик, підйомно-установчого агрегату для перевантаження на транспортний літак Ан-225-Мрія та трьох найбільших у світі кузнечних пресів зусиллям до 75 тисяч тонн.
У 70-ті популярністю став користуватися КВК. Міські турніри між підприємствами Краматорська збирали багато глядачів у ПКіТ НКМЗ. На таких турнірах, традиційно, перше місце журі віддавало команді НКМЗ.
У 1978 році в Краматорську виник туристичний клуб КІІ. Відразу були створені дві секції: водна та гірська. Оскільки на той час в спортивних магазинах був дуже мізерний асортимент спорядження, то члени клубу виготовляли його самотужки.
У 1980-х в Краматорську сталася страшна трагедія. На початку десятиріччя на вулиці Гвардійців-Кантемировців було побудовано декілька багатоповерхівок. Спочатку в одній з квартир новобудови померла 18-річна дівчина, яка була абсолютно здоровою. Згодом помер її 16-річний брат, а потім мати. Після їхньої смерті квартиру передали іншій сім’ї, в якій підліток також захворів та помер.
Медичні фахівці з’ясували, що причиною смерті у всіх випадках стала лейкемія. При цьому, здоров’я другої родини було списано на генетичні проблеми, не пов’язані зі смертю попередніх мешканців.
Драматичний поворот стався після смерті підлітка з другої родини, коли на килимі, що висів у його кімнаті, з’явилася випалена пляма. Після розслідування, ініційованого батьком хлопця, експерти, використовуючи лічильник Гейгера, виявили радіаційне забруднення, що значно перевищувало норму.
Ретельне дослідження приміщення виявило у стіні будинку капсулу з радіоактивним цезієм-137. Ця маленька, але надзвичайно небезпечна капсула, випромінювала величезну кількість іонізуючого випромінювання.
Після видалення радіоактивного об’єкта зі стіни, радіаційний фон у будинку нормалізувався. Цей інцидент спровокував розгорнуте розслідування КДБ. Виявилось, що джерело іонізуючого випромінювання було втрачено ще в кінці 1970-х на одному з промислових підприємств регіону і ненавмисно вмуроване у стіну під час будівництва.
Цей випадок забрав життя шести людей, включаючи чотирьох дітей, і залишив після себе 17 інвалідів. Попри масштабність трагедії, ніхто не поніс кримінального покарання. Справа була закрита, а причетні до неї особи так і не були притягнуті до відповідальності. Нова частина фасаду будинку №7 на теперішній вулиці Марії Приймаченко служить нагадуванням про цю радіаційну катастрофу.
У 1981 році в КІІ зародився театр пантоміми «МІМ», першим керівником якого став студент Сергій Самарський. Після закінчення КІІ Сергій Самарський керував відомим театром «Сусіди», а зараз є режисером відеогрупи.Учасник колективу Вадим Набоков зараз є актором одеського театру «Каламбур».
У 1982 стартували активне знесення старої забудови в Старому місті та заміна її багатоповерховими будинками. А вже у 1986 почали забудову мікрорайону Лазурний.
У Краматорську навесні 1985 року через велику кількість снігу вода прорвала дамбу. Казенний Торець затопив приватний сектор та центр Старого міста, залізничний вокзал, цементно-шиферний комбінат.
У 1986 в Краматорську був створений «Комбінат студентського харчування». Він забезпечував харчуванням усі навчальні заклади міста. Почалося все з необхідності збільшити потужність студентської їдальні КІІ. Але на вищих посадових рівнях запропонували покращити харчування й в інших навчальних закладах міста.
До складу Комбінату входили кілька закладів: студентська їдальня, великий зал для прийому їжі, кондитерський цех, крамниця напівфабрикатів, дієтична їдальня, овочевий і м’ясний цехи та великі склади.
В Краматорську з’явилися перші іноземні студенти. Це сталося наприкінці 1980-х років. Ними були студенти з В’єтнаму. Вони стажувалися в робітничих професіях на заводах м.Дружківка. На прохання посольства В’єтнаму їм дозволили вчитися на різних технічних спеціальностях КІІ без відриву від виробництва.
Читайте також:
Час змін та розвитку: цікаві та невідомі факти про Краматорськ 1950-х років
Краматорськ у ритмі шістдесятих: цікаві факти про життя нашого міста
