Рятуючись від війни, до країн Європи з України виїхало понад 6 мільйонів людей. Найбільше українців (понад 1,4 млн) виїхало до Польщі, а до Німеччини вирушили приблизно 800 тис. людей. Але ця цифра постійно змінюється.
Українці, які виїхали, зіткнулися зі складною дилемою: бажанням, з одного боку, повернутися додому якнайшвидше, а, з іншого – інтегруватися в суспільство країни, де вони знайшли тимчасовий захист. Але не так просто пристосуватися до іншого життя та нових законів.
Сьогодні ми хочемо розповісти трішки про стандартні речі у Німечинні, які дивують звичайного українця.
Сортувати чи не сортувати сміття — питання, яке сьогодні вже не виникає. Адже за даними Світового банку щороку на нашій планеті виробляється понад 2 млрд тонн твердих комунальних відходів. До 2050 року кількість відходів на планеті має збільшитись на 70%. Якщо не почати сортувати відходи і не звикнути використовувати їх повторно сьогодні, то вже через пару десятків років наша планета перетвориться на одне велике звалище.
Але в Україні сортування сміття — справа не обов’язкова, законів немає — відповідальності теж немає. Сортування зароджується зусиллями окремих людей та організацій, яким не байдуже майбутнє планети. А як в загалі сортувати сміття і навіщо це потрібно – не знає практично ніхто.
Це і не дивно — треба нормально заморочитись, а у кого є час у цьому швидкому світі?
А в Німечинні все навпаки… Німці — чемпіони світу з сортування побутових відходів. Сортувати його мешканці Німеччини почали ще у 1970-ті роки. Але людям, які тільки переїхали до Німеччини, правила утилізації та сортування сміття можуть здатися досить складними.
Веселка для сміття: що в який контейнер кидати
Жовті контейнери призначені для різноманітної упаковки. Це жерстяні банки, пластикові упаковки, пакети з-під соку та молока.
Коричневі контейнери для органічних відходів. Назва говорить сама за себе — усі залишки їжі, очищення від овочів, шкарлупа від яєць тощо. Також сюди потрібно викидати паперові рушники, серветки (тільки білі, а не кольорові), кавові фільтри та скошену траву.
Білі та зелені — для скла відповідного кольору. Білий кошик призначений для білого скла, а зелений кошик для кольорового скла.
Перед тим, як кидати пляшку в бак, не забудьте зняти кришку і викинути в контейнер для пластику. До речі, якщо на пляшці є позначка Pfandflasche, її потрібно не кидати на сміття, а здати в пункт приймання — в магазин або спеціальний автомат (Phandomat). Таку склотару можна використати повторно. Мало того, здавши пляшку, ви отримаєте гроші — заставу на тару, яка була включена в ціну напою.
Сині — для паперу. До речі, картон необхідно викидати окремо, оскільки він відрізняється технологією перероблення.
Чорні баки — для решти сміття (Restmüll). Під «іншими» німці мають на увазі всі відходи, які не містять шкідливих речовин, однак повторного використання не підлягають. Сюди відносяться предмети гігієни, мішки від пилососа, гума, недопалки, шкіра — натуральна чи штучна, сміття, кухонні ганчірки тощо. Баки з цим добром вивозяться рідко — раз на місяць.
Чесно кажучи, я вважаю, що у працівників переробного сміття з’явилася набагато більше роботи з приїздом українських біженців, тому що це дуже складно для нас – запам’ятати всі кольори веселки цих контейнерів. А також дуже часто буває, що ти підходиш контейнеру, а він вже переповнений і ти просто не знаєш, куди подіти це сміття. У мене було дуже багато випадків, коли я йшла взагалі в інший район і десь по шляху знаходила контейнери, щоб викинути правильно сміття.
До речі, дуже важливо відзначити, що у квартирі, де ви мешкаєте, має бути кілька сміттєвих відер, куди спочатку складати відсортоване сміття. У мене, наприклад, зараз у квартирі 3 відра для сміття і коробка для паперу, а також дві сумки – в одну з них я складаю пляшки, які можна здати, а в інший пакет кладу скляні банки та пляшки, які не належать до здачі.
Закон про сміття, звісно, передбачає і штрафи за порушення правил сортування, розмір яких залежить від федеральної землі. Вперше порушення обходиться зазвичай штрафом 10—20 євро, але за повторне можуть виписати штраф на дуже високу суму. Звісно, помилки трапляються з усіма. Так що не треба побоюватися серйозного покарання, якщо ви випадково кинули сміття не в той контейнер. Великі штрафи застосовуються лише до регулярних порушників.
Також у Європі популярним напрямком є Reusing — повторне використання. Якщо деякі речі, як-то одяг, меблі, побутові прилади та ін, більше вам не потрібні, але вони все ще в хорошому стані, їх можна або пожертвувати в благодійну організацію або просто виставити на вулицю. І це зараз дуже зручно для біженців.
Напевно вже ні для кого не секрет що як тільки ви приїжджаєте до Німеччини вас селять у німецьку сім’ї або у табор. Після цього починається пошук квартири, але в Німеччині здаються вони абсолютно порожніми і, щоб ви розуміли, “абсолютно” це означає, що навіть на кухні немає ні умивальника, ні пічки – НІЧОГО.
Для більшості українських біженців те, що німці виставляють меблі просто на вулицю виявляється великим щастям, тому що дуже багато з цих меблів у хорошому стані ти можеш взяти цілком нове ліжко для своїх дітей чи шафу в доброму стані. Не буду приховуватиму я теж принесла додому не новий, але в хорошому стані стілець )))
Іноді ти просто йдеш містом і бачиш цілі гори меблів, посуду, електроприладів, ковдри та інше.
І я замислююся, добре це або погано…
З однієї сторони, люди, у яких цього немає, можуть взяти собі щось необхідне. А з іншого боку, коли ти йдеш красивим містом скрізь ці купи не тільки меблів, а і сміття… Втім, це не так страшно, як здається на перший погляд. Адже подібне сміття забирають дуже швидко. Потрібно лише оформити відповідне замовлення в інтернеті або за телефоном.
А тим часом поки що багато українців далеко від дому я всім бажаю миру, терпіння та стійкості.
Все буде Україна!
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
