Україна щодня, щохвилини перемагає на різних фронтах — безпосередньо зі зброєю в руках, на волонтерській ниві, на інформаційному полі, перемагає тоді, коли ми донатимо гроші, час, серце для Перемоги.
Журналістка PRO100MEDIA поспілкувалася з Дариною Паршиною, юною майстринею з Краматорська та дізналася як вона допомагає наближати Перемогу.
Дарино, коли у Вас з’явилося бажання займатися волонтерською діяльністю?
Ми разом з братом Василем у 2014 році перебували у дитячо-юнацькій волонтерській патріотичній організації “Народжені вільними”. Коли у липні 2014 наш Краматорськ визволили, ми почали допомагати тим, хто цього потребує. В той час фінансові ресурси в госпіталях були обмежені. Спочатку починала з того, що вміла – фенечки зі стрічок, муліне, вироби з паперу і тканини, та майстер-класи з оригамі. Брала участь в ярмарках та у різних заходах – продавали свої сувеніри. На виторгувані кошти допомагали лікарні Мечнікова в місті Дніпро та госпіталю у Бахмуті. Потім вирішили допомагати нашій бабусі Ірині Сидоренко з організацією спільноти, яка плете маскувальні сітки. Так я стала членом великої родини “Краматорських бджілок”. Разом з матусею плетемо основу для маскувальних сіток.
Хто навчив працювати з бісером? Чи допомагає зараз хтось плести таку красу?
З бісером навчилась працювати сама по майстер-класах з інтернету. Щодо допомоги в плетінні – дякую тим, хто донатить на матеріали, а у виготовленні допомога не потрібна, це робота для однієї людини, двох рук на один виріб повністю достатньо (сміється).
Як ці прикраси знаходять своїх власників?
З 2014 року “Краматорські Бджілки” влаштовували благодійні ярмарки, де більша частина виробів були мої та моєї мами (бісерні прикраси, а також іграшки, віночки та інше). Після початку повномасштабного вторгнення, почала продавати та рекламувати вироби на інтернет платформах – інстаграм, фейсбук, є відео процесу створення у Тік-Тоці. На платформі фейсбук проводила кілька розіграшів – збирали гроші на сітку-основу.
Кошти від продажу прикрас допомагають наближати Перемогу та йдуть на допомогу ЗСУ?
Так, частина з продажів іде на фонд “Повернись живим”, а частина на сітки-основи.
Що Вас надихає та підтримує зараз?
Звичайно ж надихає віра у Перемогу, любов до своєї країни. А також нові ідеї й втілення їх у життя. Це як концепція вічного двигуна, який працює сам від себе. Нещодавно зробила свою першу лемківську Кризу, авторська схема.
Традиційна лемківська жіноча прикраса “Криза” (від німецького слова Kreis, що означає „коло”) – це давня прикраса з бісеру у вигляді широкого коміра, що накриває плечі, груди й спину жінки. Криза вважається традиційною прикрасою жіночого костюма в лемків.
Дарино, розкажіть, будь ласка, яку Ви маєте освіту, за якою професію працювали?
Свою першу спеціальність, вчитель музичного мистецтва та музичний керівник, отримала у педагогічному училищі м. Бахмут. Потім у Харкові вивчилася на актора театру та кіно. Працювала багато де, основною зайнятістю було дитяче аніматорство. Проводила свята, шоу мильних бульбашок, хімічне та шоу з сухим льодом. Власноруч виготовляла реквізит до свят та займалась пін’ятами. Була дитячим тренером на скеледромі. Працювала і за спеціальністю – вчителем музичного мистецтва, створили з друзями театр, який працював у 2018-2020 роках. Ми поставили три вистави у Харкові, возили у Запоріжжя та Луцьк. Цю тему можу продовжувати і продовжувати (сміється).
Чи мрієте про повернення до Краматорська?
Звісно хочеться повернутись до дому, там залишились всі мої музичні інструменти, які я не бачила вже більше як рік, мої реквізити для шоу, мій дім. Я дуже люблю Краматорськ, маю надію на його щасливе майбутнє під мирним небом України!
