вулиця кулініча

Одну з вулиць Краматорська назвали на честь поета, журналіста – Миколи Кулініча

У місті Краматорську та прилеглих селах триває процес декомунізації та дерусифікації. Вулиці та провулки отримують нові назви. Більше 300 вже перейменували. Відомі постаті давньої та новітньої історії України, значущі події та місця, – їхні імена та назви з’явились на табличках вулиць міста.

Тепер вулиця Уссурійська (Ясногірка)змінила назву на честь нашого земляка Миколи Кулініча. Він народився у  селищі 22 січня 1950 року. І одразу після школи почав працювати на гідроруднику «Піонер» учнем екскаваторщика. Це був 1967 рік. Далі у його трудовій діяльності була шахта і робота підземним електрозварювальником. 

З 1971 року Микола Кулініч інструктор, завідуючий відділом комсомольсокї організації Краматорського міського комітету  комсомола, відповідальний за спецвипуск обласної молодіжної газети «Комсомолец Донбасса».

Закінчив відділення журналістики Ростовського державного університету, в Одеській та Київських Вищих партійних школах.

У 1986 році світ сколихнула страшенна звістка про техногенну катастрофу. На Чорнобильській атомній електростанції сталися два вибухи на четвертому енергоблоці. Микола Кулініч тоді вже був завідувачем міського відділу культури. Він як офіцер запасу брав участь у ліквідації наслідків, працював в епіцентрі вибуху. На висоті 70 метрів у просвинцованих рукавицях та фартухові, збивав руберойдове покриття даху третього енергоблоку, щоб знизити загальний фон радіації.

Пізніше, коли повернувся до Краматорська, створив міське товариство соціального захисту «Чорнобиль».

У грудні 2004 року знову очолив відділ культури. Хоча завжди казав, що адміністративна робота – не для нього. Головне, – повторював він, – не заважати.

У хвилини натхнення  писав вірші, друкувався у міських, обласних, центральних виданнях, журналі «Донбасс». Був членом Союзу журналістів України. У 50 років видав свій перший збірник віршів «Состояние души»,  а через п’ять років – другий «Осенняя женщина».

Позаочі його називали «міністром культури Краматорська». Микола Кулініч  збирав матеріали про Леоніда Бикова. За його ініціативи у школі була встановлена меморіальна дошка на честь Бикова, а пізніше з’явилась вулиця Бикова на  Лазурном і пам’ятник Леоніду Бикову.

Ідея глобусу Краматорська – карти міста, нанесеної на шар, теж належить йому.

Микола Олексійович Кулініч організував регіональний конкурс «Срібна струна». Він був організатором Днів міста на стадіоні «Блюмінг» і планував багато інших проєктів.

«Я хочу свободи», – сказав він, йдучи з посту завідуючого відділом культури. Втім мав купу ідей, збирався видавати свою газету і брати участь у регіональних проєктах.

Микола Кулініч помер 10 липня 2005 року. Майже 20 років керував відділом культури Краматорської міськради, завдяки йому  у місті були реалізовані багато проєктів. Він був корінним краматорцем, любив своє місто.