Ще з радянських часів Україна відзначала День захисника Вітчизни 23 лютого. Лише кілька років тому ця дата втратила свій статус у нашій країні. Та дехто й досі “за інерцією” святкує цей день. Роз’яснюємо, чому не варто продовжувати це робити.
Що відзначають 23 лютого. Свято на честь капітуляції
Радянський День захисника Вітчизни бере початок з часів Першої світової війни. 23 лютого 1918 року Робітничо-селянська Червона армія зазнала першої поразки у боях із німцями. Фактично, це була капітуляція перед військами Кайзера.
Володимир Ленін так описував ті події кількома днями пізніше:
“Болісно-ганебні повідомлення про відмову полків тримати позиції, про відмову захищати навіть Нарвську лінію, про невиконання наказу знищити все і вся при відступі; не говоримо вже про втечу, хаос, безрукість, безпорадність, нехлюйство. У Радянської республіки немає армії”.
Ця битва скінчилася для росіян визнанням незалежності України, Латвії, Литви, Естонії та Фінляндії, а також підписанням мирного договору з Україною. А 3 березня того ж року був підписаний Берестейський мир цілком на німецьких умовах.
На початку наступного року Голова Вищої військової інспекції Робітничо-селянської Червоної армії Микола Подвойський запропонував відсвяткувати 28 січня річницю створення армії. Але встановлення пам’ятної дати кілька разів переносили: спершу відмовили, бо пропозиція надійшла надто пізно, потім хотіли приурочити свято до Дня червоного дарунка 17 лютого, а ще пізніше вирішили відзначити день Червоної армії найближчої неділі, яка і припала на 23 лютого.
Як поразка перетворилася на перемогу
У 1938 році тодішній очільник СРСР Йосип Сталін віддав наказ переписати неприємну сторінку історії. Відтоді почали переповідати, що 23 лютого 1918 року Червона армія здобула блискучу перемогу над німцями. Ось уривок з одного з радянських підручників:
“У тяжких боях під Псковом і Нарвою молода Червона армія отримала своє перше бойове хрещення й дала рішучу відсіч німецьким окупантам – кайзерівським військам. У пам’ять про цей подвиг червоноармійців та червонофлотців, на честь масової мобілізації сил народу на захист Вітчизни 23 лютого щорічно відзначається як день народження Радянської Армії та Військово-Морського флоту”.
Проте дотепер історики так і не знайшли свідчень тому, що російська армія воювала під Нарвою та Псковом.
Де продовжують відзначати День захисника Вітчизни
Після смерті Сталіна в СРСР залишилася традиція святкувати День Радянської Армії та Військово-Морського флоту. Втім, про “перемогу” згадували вже менше.
У кількох сучасних пострадянських країнах і досі відзначають цю дату, але поступово вона перетворилася на “чоловічий день”. Хлопчиків вітають однокласниці, чоловіків – колеги.
23 лютого на державному рівні відзначають у Росії, Білорусі, Киргизстані й Таджикистані.
Чому 23 лютого – не свято для сучасних українців
Цьогоріч незалежності України виповниться 30 років. У сучасній історії період перебування України у складі СРСР згадують як часи тотального поневолення, Голодомору, репресій та ізоляції від світу.
Нині Україна живе в умовах війни з Росією. В офіційних документах ця держава чітко визначається країною-агресором.
Водночас в України є свої свята подібної тематики.
14 жовтня 2014 року п’ятий президент України Петро Порошенко підписав указ, який скасував святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого. На заміну радянському святу прийшло нове – День захисника України, який припадає на 14 жовтня. У цей же день відзначають Покрова та День українського козацтва.
Крім того, з 1993 року в Україні на державному рівні святкують День Збройних сил 6 грудня.
