У Києві на Майдані Незалежності у неділю, 11 лютого, зібралися рідні військовослужбовців, які нині перебувають на фронті. Вони вимагали демобілізації та встановлення чітких термінів військової служби.
Про це з місця події повідомляє кореспондентка Суспільного.
Кількадесят мітингувальників з різних міст України тримали в руках плакати з написами “Мій чоловік не ваш раб”, “Герої — не раби”, “Новий головком — нові солдати”, “Вимагаємо закон про встановлення розумних термінів мобілізації”.
Серед учасників акції Ірина Топінко з Житомира. Жінка розповіла, що її чоловік добровольцем пішов служити 24 лютого 2022 року — у перший день повномасштабного вторгнення РФ. Через три місяці його відрядили на схід країни. Майже за два роки війни були короткі ротації, а протягом 2023 року чоловік без відпочинку виходив піхотинцем на бойові завдання. Нині ж після нетривалої відпустки він поїхав на Бахмутський напрямок, розповіла Ірина.
За її словами, головна вимога учасників акції — встановити у законодавстві чіткі терміни демобілізації.
“У першому читанні (зеконопроєкту про посилення мобілізації — ред.) було прийняте рішення, що то буде 36 місяців за рішенням Ставки. Тобто ми розуміємо, що це мова ні про що. За місяць наші чоловіки мають написати рапорт, якщо Ставка прийме рішення їх звільнити, вони будуть звільнені, якщо ні — то ні”, — сказала жінка.
На її думку, мають бути встановлені відмінності часу перебування на передових позиціях і на тилових.
“Ми бачили, що два роки воюють практично одні і ті самі. Я думаю, що для тих, хто перебуває в зоні бойових дій, демобілізація має бути швидкою. Тому що ці хлопці постійно на лінії вогню. Їх мають замінити ті, хто перебуває в тилу. Далі мобілізовані мають бути навчені. І таким чином шляхом ротації мають має бути термін демобілізації”, — зазначила Ірина Топінко.
Разом з Іриною на мітинг до Києва приїхала її донька Еліна. Наречений дівчини також воює, утім поки демобілізуватися не бажає. На думку учасниці акції, термін військової служби під час дії воєнного стану не має перевищувати 18 місяців.
“Кожен військовий має розуміти, на який термін він приступає до служби. Наприклад, 18 місяців вони відвоювали і вони мають право демобілізуватися. Коли йде другий рік їхньої служби, там мотивації дуже мало. Тобто їм потрібен час відновитися і це найкраща для них мотивація”, — каже Еліна.
За те, що термін військової служби був 18 місяців замість 36, як це передбачає законопроєкт про посилення мобілізації, виступає ще одна учасниця акції Анна Станова. Її чоловік добровольцем пішов воювати у перший день повномасштабного вторгнення. Кілька місяців перебуває на Авдіївському напрямку. Восени цього року він сказав, що втомився і хотів би демобілізуватися, розповіла жінка.
“Не дуже багато людей залишилось з тих, хто пішов з перших днів. І якщо їх демобілізувати, це не обвалить фронт. Друга наша вимога, щоб один день на бойовому завданні прирівнювався до двох днів військової служби. По-перше, це врахує внесок бійця, який ризикує життям на “нулі”, а не захищає міст у Львові чи на Закарпатті. А по-друге, демобілізація не буде одночасною в такому випадку. Ті, хто багато були на “нулі”, першими йдуть на демобілізацію”, — каже жінка.
З сином і донькою на акцію протесту прийшла Віта. Жінка розповіла, що її чоловік вже 22 місяці без ротації воює на сході країни. Востаннє він приїжджав у відпустку на Новий рік.
“Мій чоловік морально виснажений, фізично. У нього не одна вже контузія. Він не вмотивований, йому просто потрібен відпочинок. Діти ростуть без батька, це дуже важко. Він приїжджає у відпустку на ті нещасні 10 днів, але це не відпочинок”, — каже жінка.
За словами учасників акції, це вже сьомий всеукраїнський пікет, на якому домагаємося справедливих термінів демобілізації. Подібні акції сьогодні, 11 лютого, відбулися у понад 20 містах України, зокрема, у Харкові, Житомирі, Івано-Франківську, Одесі, Львові.
