14 січня мешканці Дніпра почули вибух. Сталося це приблизно о 15:39. На той час повітряна тривога в області тривала вже понад півтори години, оскільки росіяни завдали масований ракетний удар по українських містах. Сили ППО збили 6 з 8 ракет над Дніпропетровською областю, але, нажаль, ракета Х-22 влучила у багатоповерхівку на Набережній Перемоги. Один з під’їздів будинку повністю «склався».
Мер міста Борис Філатов висловив припущення, куди могла летіти ракета.
“Я так вважаю, що вони намагались поцілити по Придніпровській теплостанції. Але ми всі знаємо, як стріляють росіяни. Так зване “высокоточное оружие”. Тому вони влучили у житловий будинок”, – відмітив мер.
Під час ракетного удару по дев’ятиповерхівці у Дніпрі загинули та постраждали понад 120 людей. Наші журналісти дізнались історії деяких із них.
Русана Бабкіна переїхала до Дніпра із захопленого Маріуполя. Розповідає, що з першого дня війни її мати і батько записалися в територіальну оборону. У травні вони разом із іншими українськими військовослужбовцями здалися в полон на «Азовсталі», матір звільнили у жовтні, батько досі у полоні. Сама Русана та її бабуся виїхали з окупованої території у березні. Тоді ж сестра Русани покинула Харків. Вони зустрілися у Дніпрі та оселилися в одному під’їзді.
14 січня Русана була в Одесі. Її мати не пішла на службу через застуду, сестра наводила лад у квартирі, бабуся смажила на кухні чебуреки. Русана розмовляла з мамою незадовго до удару, і та сказала, що все в місті добре. Наразі доля всіх трьох жінок невідома.
Близько сотні переселенців з Донеччини та Луганщини мешкали в гуртожитку Дніпровської академії фізичної культури і спорту, який знаходиться за кілька метрів від будинку, куди влучила російська ракета. Під час теракту вибуховою хвилею в будівлі винесло шибки. В гуртожитку досі немає електроенергії, води та газу, розповіла сєвєродончанка Олена. Каже, що під час вибуху займалася хатніми справами, але й досі не може прийти до тями.
“Я нічого не зрозуміла, момент, і на мене вже летить вікно. Чогось відразу згадала про коридор та правило двох стін. Швидко поповзла в коридор, і десь хвилин 10 просто лежала, і потім почула гучні людські крики та стогін. Прибігла до вікна, дим валить. Приїхали вже багато карет швидких та автівок рятівників “, — згадує жінка.
Олена не травмувалась, але допомогу отримала – психологічну і побутову. Разом з сім’єю вона вже заклеїла вікна плівкою. Але планує переїхати з Дніпра у інше, більш безпечне місто. Зізнається, що просто не зможе продовжити жити в місті через погані спогади.
Фото Анастасії Швець облетіло всі українські та світові ЗМІ та соцмережі. Дівчину сфотографували сидячу на руїнах біля ванни та уламку стіни з кахельною плиткою з новорічним дощиком у руці. На момент удару Анастасія була вдома з батьками. Вони на кухні робили свічки для ЗСУ, вона у кімнаті відпочивала. За словами Анастасії, її «накрило дверима у ліжку», завдяки чому вона залишилася «майже цілою». Її батьки не вижили.
“Я тільки лягла у постіль, це декілька хвилин, був дуже сильний гуркіт, усе в диму і пилюці, мене привалило дверима, я якось вилізла і зрозуміла, що кімнати немає. Нічого немає, сусідніх квартир також немає, лише бачу сусідній під’їзд”, – розповіла жителька зруйнованого будинку.
Ще не знаючи про долю батьків, Анастасія написала в інстаграмі, що кілька місяців тому на фронті загинула її кохана людина.
«Я відчувала, що він мене оберігатиме», – написала дівчина. Але, додала вона, сидячи на руїнах своєї квартири, вона насамперед хотіла, щоби знайшли її батьків.
“Я стала популярною але не хотіла цього, майже кожний паблік про мене пише. А я хочу до батьків. Мені боляче. Я існую взагалі?” – написала Анастасія.
Подружжя Шевчуків разом із дітьми півроку тому переїхало до Дніпра з Нікополя — міста, яке знаходиться на іншому березі Дніпра від захопленого Енергодару і постійно страждає від обстрілів. Як розповіла родичка родини Валерія Марченко, 14 січня, коли до їхнього будинку на набережній Перемоги вдарила ракета, батьки були всередині, а діти чекали їх на вулиці. Після удару діти опинилися у лікарні. Батьки загинули.
Тренер з хортингу з Дніпра Юрій Васецький 14 січня був неподалік будинку на Набережній Перемоги, де жив його 10-річний вихованець Ростислав. Він почув вибух, зрозумів, що міг постраждати саме будинок хлопчика і побіг до нього.
«Я знаю, що його мати працює у лікарні та виховує його сама, тому зреагував миттєво. За допомогою інших людей ми піднялися на третій поверх і спустили Ростислава донизу», – розповів Васецький.
Військовослужбовець Максим Омельяненко каже, що повертався до Дніпра з Бахмута, де він служить, коли дізнався, що його будинок зруйнувала ракета. За словами військового, його мати вижила дивом на «шматочку кухні» – єдиному місці їхньої квартири на дев’ятому поверсі. 16 січня, через два дні після удару, Омельяненко повідомив у соцмережах: «Маму у стабільному стані переводитимуть із реанімації, а я повертаюся до Бахмута».
Дніпрянка Аліна, розповіла, що в тому ж домі мешкає її бабуся. В момент ракетного обстрілу бабуся була вдома, відпочивала, в цей момент уламками були сильно пошкоджений балкон.
“Ми відразу пішли до неї, забрали її до себе. Вона могла б не пережити день, якби перебувала на кухні в той час. Тепер їй доводиться ночувати у нас, бо повертатися додому ще боїться», – каже дівчина.
Антон виявився одним із сотень мешканців Дніпра, які допомагали рятувальникам розбирати завали. Цього дня він їхав до своєї дівчини Єви, якій нещодавно зробив пропозицію. Антон був приблизно за 300 метрів від будинку Єви, коли в нього потрапила ракета. Квартира дівчини на восьмому поверсі виявилася напівзруйнованою, і Антон поліз нагору в пошуках Єви, не чекаючи рятувальників.
«Рятувальники кричали мені, щоб я злазив, а я там стою, голими руками бетонні плити рухаю, шукаю її. Потім звідти військові вже силоміць зняли мене, говорячи, що газ може вибухнути», – розповів Антон.
Він брав участь у пошуках п’ять годин і виявив за цей час двох тих, хто вижив — і багато загиблих. Знесилівши, Антон вирішив відпочити. Тут йому повідомили, що Єва жива, її знайшли під завалами з іншого боку. Дівчину доставили в реанімацію в стабільно тяжкому стані.
Дуже пощастило дніпрянці Ізабеллі, яка була, за її словами, “активісткою дому”: клеїла оголошення та приносила газети. Перед вибухом вона пішла в місцеву крамницю, щоб поласувати смачною кавою, а потім – до церкви, щоб помолитись за загиблих на війні. А коли прийшла, побачила, що будинку вже немає.
За уточненою інформацією, російська ракета, що поцілила по дніпровській багатоповерхівці забрала 46 життів. 11-ро людей ще не впізнані, стільки ж лишаються зниклими безвісти. Опізнання триває.
80 людей поранені. У лікарнях міста під наглядом медиків зостаються 24 постраждалих. Троє у важкому стані, з-поміж них 9-річна дівчинка. На місце трагедії люди продовжують нести квіти та іграшки.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).
