Про100 медіа продовжує ділитися враженнями українців, які наразі мешкають в евакуації у країнах ЄС. Ми просимо земляків розповісти, що незвичайного вони побачили, що там є такого, чого немає у нас, що схожого, які плюси і мінуси вони підмітили.
На цей раз мова піде про Латвію. Враженнями ділиться краматорчанка Ірина.
— Незвичайного для мене було тут багато, бо я раніше не проживала у країнах ЄС. Було декілька екскурсійних поїздок. Але проживши вже більше ніж півроку у Латвії, можу поділитися своїми враженнями.
Що мене вразило одразу, це чисті узбіччя доріг. Навіть між містами. Тобто їдеш у автобусі, дивишся у вікно і немає засмічених доріг, лісопосадок, узбіч. Також дуже чисто скрізь.
Також було цікаво, що на автовокзалі Риги стоять такі пластикові конструкції, у яких люди курять. На іншій території це робити заборонено. І про це часто нагадують у гучномовець
На кожній зупинці транспорту є розклад. Але головне – він дотримується. Також ти можеш в інтернеті подивитися, коли буде автобус, трамвай і планувати свій вихід на роботу та ін.
Тут люди називають один одного на ім’я і все. Незалежно, чи ти начальник, чи простий робітник. До начальників звертаються, як і до всіх. Це дуже приємно. І на мою думку, це важливо, бо не торкає почуття гідності. Тут, до речі, з однаковою повагою ставляться до людей, які працюють на заводі, або у банку, або у школі… Немає приниження, що ти ніхто і звати тебе ніяк.
Латиші біль закриті, як на мене. Але плюс, що ніхто не лізе до тебе в душу. З питаннями або порадами.
Також тут ніхто не розглядає інших та не засуджує за вигляд. Тобто, щоб ти не одягнув, все буде нормально. Більша кількість людей одягається так, щоб було зручно і комфортно. Ще підмітила, що жінки не так зосереджені на своїй зовнішності, як наші. Тут рідко зустрінеш жінку з яскравим макіяжем. Також не користується таким попитом, як у нас, манікрюр з гель-лаком та ін.
В магазинах можна ходити з сумками, їх не потрібно залишати у шафах. Таку шафу, як у нас на вході розміщують для сумок, я бачила тільки в одному магазині. Але нею не обов’язково користуватися. Вона просто для зручності, раптом комусь знадобиться. Така дрібниця, здавалося б, а я вважаю, що також піднімає почуття гідності. Бо в тобі не бачать потенційного крадія. Є охорона, яка слідкує за всим. Є камери відеспостереження і все.
Дуже великий вибір хліба. Дуже. Я навіть ще не весь покуштувала. І дуже смачна випічка. Ну просто така, що важко себе стримувати. Хоча в нас також смачна. То я вже підзабула трохи.
Що важко сприймалося спочатку, так це довге очікування прийому лікаря. Не сімейного. Це стосується вузьких спеціалістів. Наприклад, можуть записати вас через 3 місяці, або 6 місяців… Також є проблемою потрапити швидко до стоматолога. Тоді доводиться шукати приватні клініки.
У цій країні особливе відношення до дітей. Їх дуже люблять і майже не роблять зауважень. Принаймні на людях я цього не бачила. Не говорячи вже про те, щоб ругати дитину на вулиці. Наприклад, я стала свідком того, як малюк вирішив поповзати на підлозі у супермаркеті. І матуся це бачила і спокійно йшла поряд. І всі ініші не звертали на це ніякої уваги.
Плюсом вважаю те, що наприклад, дітей з дитсадків або молодшої школи виводять на прогулянку у місто тільки у світловідбиваючих жилетах. Хоч це день, хоч вечір. Це правильно, бо дітей одразу видно здалеку. Це безпека малюків.
Також подобається, що тварин вигулюють тільки на повідку. І прибирають за ними. Хоча не всі, але більшість. Також немає безпритульних тварин.
Ще тут можна сдавати пластикові пляшки. Вони коштують 10 євроцентів незалежно від об’єму. У магазинах стоять спеціальні автомати. І сдавати пляшки тут не соромно, бо це – турбота про довкілля.
Ще латиші великі патріоти своєї країни. Як і ми.
До українців тут ставляться добре. Звичайно, люди різні, але в більшості так. Підтримують, співчувають. Дякую за це, для нас це важливо.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
