Новий Рік – сімейне свято, яке навіть у воєнні часи приносить у кожен дім радість та гарний настрій. Особливий святковий настрій з’являється, якщо у цей день йде сніг. Тоді все скрізь надихає та додає бажання святкувати.
Напередодні Нового року українські міста схожі на казку. Торгові центри забиті штучними ялинками, усюди великий вибір ялинкових прикрас, різноманітні гірлянди з тисячами ліхтариків сяють як світлячки в літню ніч, приваблюючи своєю неповторністю. Очі бігають від однієї іграшки до іншої. Неможливо зосередити свій погляд на чомусь одному. Але у радянські часи все було по-іншому, згадує 56-річна краматорка Вікторія.
Журналісту “Pro100Media” жінка розповіла, що раніше все було однакове: одні й ті ж самі зірки та кульки. Не було можливості виділитися та прикрасити свій інтер’єр оригінально.
«Зараз, напевно, у новорічної ялинки вибір аксесуарів такий самий, як у дівчат зі сфери моди. А ми, бувало, навіть прикрашали ялинку саморобними іграшками: з шишок, вати, тканини чи паперу. Іноді на святкове дерево ми вішали цукерки, акуратно проколюючи їх голкою. Бувало, що прикрашали невеликими мандаринами чи печивом. Крім традиційних зірочок та сніжинок, на ялинки вішали персонажів – символів часу: космонавтів, трактори, ракети, кораблі, криголами та білих ведмедів, як символів арктичних експедицій. Крім того, на ялинку обов’язково вішали зірку.
Святкували Новий рік скромно. На підприємствах колишнього СРСР всім видавали пакет з цукерками для дітей, а батьки, зазвичай, дарували іграшки чи конструктор. Дорослі часто отримували у подарунок аксесуари, парфуми, рукавички, шарфи чи хустки. Іноді дарували щось суттєвіше, наприклад годинник.
Перед Новим роком були дуже популярні святкові ярмарки – там можна було придбати дефіцитні продукти та цукерки, які ніде до цього не можна було купити.
Новорічний стіл, звичайно, відрізнявся від звичайної вечері, але надмірностей на ньому не було – картопля з куркою, салат із буряку, бутерброди зі шпротами“, салат “Мімоза”, мариновані овочі, іноді додавалися оселедець під шубою та олів’є. Ось, власне, і вся розкіш. Причому, щоб дістати хоча б ці дрібниці, батькам треба було добре побігати. До створення новорічного столу вони починали готуватися заздалегідь, за кілька тижнів, а то й місяців. Деякі продукти з’являлися у продажу незадовго до Нового року, що зазвичай називалося словом “викинули”. Типу, “Галю, біжи швидше, там у магазині нашому викинули мандарини”.
Ще правилом хорошого тону вважалася наявність на столі покупних тістечок і тортів. Вони найчастіше поступалися якістю домашнім, тому що готувались на маргарині, були политі кремом та прикрашені трояндочками, але тут швидше цінувалася не якість, а статус речі – покупний торт вважався дорогим і важкодоступним смаколиком. Ще цінувалася сирокопчена ковбаса, її навіть інколи презентували у вигляді подарунка.
Ми збиралися великими компаніями з іншими родинами, але це з метою економії, адже одній родині не під силу було накрити гарний святковий стіл. Меню заздалегідь обговорювалося. У гостях всі намагалися показати себе з кращої сторони – чоловіки обов’язково були у костюмах, а жінки “з зачісками”.
Але попри все, найголовнішим складником свята було відчуття щастя. Що дарувало це чарівне відчуття, я не знаю, але те щастя зараз за жодні гроші не купиш. У 1991 Радянський Союз розпався, але традиція зустрічати Новий рік за столом із дефіцитними продуктами ще збереглася. Поступово з’являлась мода на все закордонне: фільми, одяг, посуд, їжу та напої», – ділиться Вікторія.
Згадує про те, як відзначали Новий рік у її родині й 23-річна краматорка Катерина.
“Святкування в нашій родині я завжди вважала традиційним. Приносили стіл у зал, накривали його, вмикали новорічні передачі по телевізору та чекали звернення Президента. Стандартно, але затишно. Новий рік я з дитинства відзначала разом з батьками, для мене це завжди було сімейне свято, яке ми проводили разом. Нам ніколи не було нудно разом. Гості найчастіше приходили до нас 1 або 2 січня.
Ще я малювала для батьків новорічні листівки. Я й зараз вважаю, що відчуття від «живої», справжньої листівки зовсім не ті, які від картинки в інтернеті. Береш її до рук, читаєш написані побажання, і тобі стає тепліше на душі.
Зараз я з великою ностальгією згадую, як батьки дарувати мені подарунок. Мама просила подивитися у віконечко на сніжок, а тато йшов у коридор, стукав у двері й підсовував під неї подарунок, який я, звісно, з радістю знаходила. Це змушувало мене повірити в диво, тому в мене й досі Новий рік асоціюється з чимось теплим та добрим.
Напередодні Нового року ми починали готуватись до святкування. Прикрашали нашу ялинку та кімнати гірляндами, іграшками та мішурою. Готували святкову скатертину та посуд. Щороку до святкового столу батьки готували багато всього смачного. Під бій курантів усі члени моєї родини загадували бажання.
Бувало, наша сім’я після бою новорічних курантів, виходила на вулицю, щоб помилуватися святковими салютами та феєрверками чи сходити на Площу миру до Новорічної ялинки.
Коли в мене питають, яке у мене улюблене свято, я із задоволенням відповідаю, що це Новий рік. Новий рік – це веселе свято, коли чекаєш дива та здійснення заповітних мрій та бажань, всі намагаються бути поруч з близькими та роблять один одному приємні подарунки. У кожному з нас, у душі, прокидається дитина, і ми починаємо почуватися героями своєї казки”, – ділиться Катерина.
Традиціями святкування Нового року у своїй родині ділиться й 13-річний Максим.
“У нас у сім’ї є свої новорічні традиції. На початку грудня ми з мамою ходимо по магазинах та купуємо нові іграшки та прикраси для дому. А за кілька днів до самого свята я малюю листівки та роблю різні вироби для рідних.
31 грудня зрання ми починаємо прибирання. В той самий час тато вирушає за ялинкою. Після обіду ми починаємо прикрашати зелену красуню, а потім дружною родиною вирушаємо на кухню готувати святкову вечерю.
До шостої вечора до нас приходять дідусі та бабусі, ми спілкуємось, граємо у настільні ігри. Увечері до нас приходять родичі із подарунками. Так було раніше, до початку війни. Зараз ми живемо в іншому місті, тому гостей менше. Потім ми сідаємо за стіл і чекаємо на настання Нового року. О 12-й ночі ми загадуємо бажання та після даруємо один одному подарунки.
У нас ще є така традиція: на папірцях кожен пише якесь кумедне пророцтво, наприклад, «весь рік буде вчитися тільки на 12 » або «тебе чекає несподіваний подарунок», — потім папірці згортаємо та кладемо у коробку. Усі по черзі витягуємо, кожен дивиться, що йому напророчили, пише своє ім’я, знову повертає у цю чарівну коробку, а через рік ми перевіряємо – збулося чи ні.
Пам’ятаю, як у мирний час після опівночі ми всією родиною ходили на площу до ялинки. Там завжди було шумно та весело.
Взагалі наше святкування проходить під різні новорічні програми. Батьки завжди співають застільні пісні, а ми їм підспівуємо. У нашій сім’ї весело проходить Новий рік, адже наша родина дружня та вшановує сімейні традиції та цінності. Я вдячний за ці спогади та з нетерпінням чекаю на Новий рік, щоб продовжити нашу сімейну традицію святкування”, – каже Максим.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
