2022 рік його життя та діяльність відзначили кардинальні зміни. Замість камери він взявся за волонтерську справу, допомагаючи евакуювати людей із найгарячіших точок фронту. У розмові з Pro100 Media Себастьян розповів про свій шлях, виклики, з якими стикається щодня, та про те, як Україна, зокрема Краматорськ, стали для нього іншим домом.
— Себастьяне, що вас привело в Україну?
— Я за професією режисер документального кіно. У 2015 році приїхав знімати фільм про війну на Донбасі. А коли почалася повномасштабна війна, я приїхав сюди, щоб допомогти евакуювати героїв, яких знімав. Так я з режисера став волонтером.
— Як реагує ваша родина на вашу діяльність?
— Моя родина дуже налякана. Вони не розуміють, навіщо я це роблю, і вважають, що у мене з головою щось не так. Але вони знають мою роботу. Як журналіст і режисер, я маю розповідати про це. У Польщі ще якось розуміють війну в Україні, адже це близько. Але у Шотландії люди знають лише те, що є війна, і все.
— Як вам Краматорськ?
— Це вже трохи мій дім. Краматорськ — це люди. Вони неймовірні, дуже добрі. Всі допомагають.
— Що ви думаєте про ситуацію на фронті він близится до Краматорська?
— Я реаліст. У 2015 році мені казали, що війна закінчиться через три роки. Але я бачу, що Росія не зупиниться. Вони йтимуть далі — на Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ.
Себастьян наголошує, що волонтерська діяльність зараз вимагає великих ризиків:
— Щоб евакуювати людей, потрібно мати броньовану машину та дрони для розвідки. Без цього стає надто небезпечно.
Детальніше дивіться у відео на нашому YouTube-каналі.
