Роман Шаповалов, двоюрідний брат загиблого Героя України Юрія Лущая, на початку повномасштабного вторгнення змушений був виїхати з Краматорська до села Великі Лучки на Закарпатті. Тут він знайшов свій шлях підтримки України у тяжкі часи: допомагає людям по господарству, а зароблені кошти донатить на Збройні Сили України. Роман став активним волонтером громадської організації «Волонтери Закарпаття», яка невпинно працює для наближення перемоги України. Про те, як він став волонтером та як проходить його звичайний день, Роман розповів журналісту “Pro100Media”.
Як ви опинилися у Великих Лучках?
У квітні 2022, на початку повномасштабного вторгнення, ми евакуювалися сюди разом з родиною. До цього я спокійно жив в мирному Краматорську, допомагав людям по господарству: копав городи, прибирав траву та таке інше. Так й заробляв гроші. Зараз, у Великих Лучках, я займаюся тим самим.
Як взагалі змінилося ваше життя під час повномасштабного вторгнення?
Особисто я повністю змінився. Вже не той хлопчик, яким був в Краматорську у мирні часи. Тоді я працював, але мені більше хотілося гуляти та розважатись. А зараз моя головна ціль – допомагати нашим Захисникам.
З чого розпочався ваш волонтерський шлях?
Розпочалась велика війна і я просто відчув, що маю допомагати Збройним Силам України. Усвідомив, що чим більше буду допомагати, тим швидше буде Перемога. Я не герой. Герої захищають нас в окопах. Вони там стоять за нас, а ми їм тут допомагаємо.
Я підробляю, допомагаю людям по господарству, хто що просить, те й роблю. А потім зароблені кошти доначу. Так на пенсію з інвалідності та коштом підробітків я купив три дрони для ЗСУ.
Як ви потрапили до команди Волонтерів Закарпаття?
Я розповів своїй знайомій, що хочу допомагати Захисникам і вона дала мені номер телефону громадської організації. Спочатку я донатив просто на їх рахунки, а потів ближче познайомився з командою. Зараз я теж доначу гроші колегам-волонтерам, а вони вже купують все, що потрібно. Особисто я з військовими не спілкуюся, бо в мене зі знайомих в ЗСУ нікого немає, але після Перемоги планую зустрітися з військовими.
Яким зараз є розклад вашого дня?
Я допомагаю людям, по господарству, а також воджу на велосипеді деяким місцевим воду, бо є такі люди, які не можуть зробити це самостійно. Мені це не важко зробити. А у вільний час малюю, слухаю українську музику, гуляю, дивлюся фільми, але це рідко буває.
Що зараз мотивує вас?
Як й усіх – Перемога. Я мрію про те, щоб в Україні настав довгоочікуваний мир, а всі повернулися додому. Хочу, щоб Україна буда вільною.
Чи плануєте ви повертатися в Краматорськ?
Звичайно, але тільки після Перемоги України. До того часу не планую. Поки не знаю чим буду займатися, буду дивитися де буде потрібна моя допомога.
Яким бачите рідне місто після Перемоги?
Спочатку треба все відбудувати. А потім, гадаю, все буде добре, тому що Краматорськ – це Україна.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
