Про українське волонтерство в наш час з захватом говорять у багатьох європейських країнах, називаючи його унікальним явищем. Розквіт волонтерства припав на час початку війни на Донбасі. Тоді цей рух об’єднав суспільство та дав поштовх для створення низки громадських організацій, готових взяти на себе розв’язання болючих проблем країни. В цей час розпочалася діяльність й жіночої ГО “Smarta”, засновницею та президенткою якої є краматорка Лілія Кісліцина.
Лілія також є координаторкою “Коаліції 1325 Донеччина” та членкинею ради “Клубу підприємців Краматорська”. Навіть у реаліях повномасштабного вторгнення вона продовжує реалізацію проєктів у напрямках гендерної рівності, патріотичного виховання, розвитку територій, близьких до зони військового конфлікту, бере участь у благодійних акціях та розповідає про події в Україні на міжнародній арені. Про це краматорка розповіла журналісту “Pro100Media”.
Розкажіть трохи про себе. Чим ви займаєтесь та захоплюєтесь?
Громадською діяльністю. Цією справою, як мені здається, я займаюся все своє життя. Громадська діяльність для мене почалася у 2002 році. Зараз вона стала фаховою: ми пишемо та розробляємо різноманітні проєкти, які пов’язані з захистом прав жінок.
Ви були депутаткою Краматорської міської ради. Цей досвід допомагає вам зараз?
Бути депутатом міської ради – це теж, по суті, волонтерство, тому що ця робота не оплачується. Оплачується тільки депутатство у Верховній Раді України. Тому під час своєї каденції я почала цікавитися у Верховної Ради в чому різниця між ними та депутатами міської/сільської ради та чому їм не платять на місцях, коли люди тратять на це сили та час. Але мені відповіли, що зараз таке питання не на часі.
В ті часи я працювала на підприємстві директоркою по стратегічному розвитку. А громадська діяльність – це стан душі. Це нормально, коли людина помічає потреби свого міста та об’єднується з іншими людьми для їхнього забезпечення.
Під час вашої каденції у Краматорську було створено перинатальний центр. Чи працює він зараз?
На жаль, у будівлю Краматорського перинатального центру було вороже влучання. До цього моменту був створений проєкт по реконструкції центру, його було навіть затверджено. Планували розпочати у 2022 році. Але під час повномасштабного вторгнення це було не можливо. Ми зосередились на тому, щоб вивезти частину обладнання. Зараз в області працюють виїзні мобільні бригади.
Як створювалась жіноча громадська організація «Smarta» та чим займається зараз?
Вона була утворена у 2016 році, коли я підняла питання про створення перинатального центру третього рівня на Донеччині. Річ у тому, що після окупації обласний перинатальний центр залишився у Донецьку. Такий центр допомагав жінкам народжувати здорову дитину, а для цього потрібно обладнання та кваліфіковані фахівці. Тоді всіх жінок направляли у Харків, а доїхати туди вагітній жінці було важко.
Краматорськ на той момент почав виконувати функції обласного центру, тому я запропонувала, щоб на базі нашого пологового будинку відкрили перинатальний центр. На той момент в нас не було діагностики, реанімації для жінки та дитини. Та й взагалі були погані показники дитячої та жіночої смертності.
На жаль, така ситуація багато років була по всій України. Я почала казати про це на депутатських сесіях, знайшла підтримку серед громадськості, яка допомогла з адвокацією цього питання. Ми проводили “круглі столи”, обговорювали репродуктивне здоров’я, вголос казали, що народження дитини – відповідальний момент не тільки для жінки, а й для чоловіка, показували статистику, яка є в Україні, казали про те, що є, і те, що може бути, слідкували за роботою інших перинатальних центрів по всій Україні та мріяли, що в нас теж буде так. Пізніше з 10 депутатами з різних фракцій ми створили групу «Здорові жінки, здорові діти». “Smarta” ж виникла з обʼєднання людей, які підтримали ініциативу необхідності створення перинатального центру 3-го рівня у неокупованій частині Донеччини.
Ми почали розмірковувати що робити далі. Так дійшли до проєктної діяльності, це був наш дебют у цьому. Перші проєкти були присвячений трудовим правам жінок, тому що на Донеччині гендерний розрив у заробітній платні був великим і у 2014 році складав майже 40%. Почали досліджувати тему, проводити заходи та вийшли на 13 рекомендацій, які були направлені у різні організації, у тому числі й у Верховну Раду.
Після початку повномасштабного вторгнення «Smarta» є тимчасово переміщеною організацією, ми почали займатися гуманітарною допомогою, яку відправляємо на Схід України. Але не забуваємо про підтримку жінок та чоловіків, тому у цьому році відправили дві автівки швидкої допомоги у Краматорську лікарню. Ми продовжили й проєктну діяльність, але скорегували її. Створили нові аптечки для родин. Половину розповсюдили серед переселенців, половину привезли у Донецьку область.
Подумали над тим, що ще можемо зробити. У організації є міжнародні зв’язки, тому почали брати участь у міжнародних конференціях та розповідати про події, які відбуваються сьогодні в Україні. Я називаю це народною дипломатією.
Всі ми знаємо, що за 9 років війни росіяни на міжнародній арені дуже багато брехні розповідали. Наприклад, з 2014 року вони стверджували, що в Україні триває громадянська війна. Наша ж мета – розповідати правду.
На минулому тижні я повернулася з двох міжнародних поїздок. В Чехії була з питання рівності жінок та чоловіків, а друга поїздка була в Боснію і Герцеговину у рамках проєкту “Вистоїмо разом” по створенню необхідних механізмів допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Там були представниці сімох областей України й ми багато чого розповіли про війну в Україні.
У Боснії і Герцеговині була страшна війна, яка забрала понад сто тисяч життів. Ми спілкувалися з жінками, які були свідками тих подій та давали свідчення у Гаазі. Після цього вони не мали захисту, над ними знущалися. Тому мені було важливо почути їх думку з приводу ситуації в Україні. Вони казали, що нам не треба роз’єднуватись та не забувати про основну мету – Перемогу.
Взагалі я вважаю, що вже сьогодні нам треба думати що будемо робити, коли почнеться відбудова країни, думати як ми будемо жити після Перемоги.
З чого розпочався ваш волонтерський шлях?
Дуже давно. Колись ми допомагали діткам з дитячих будинків та інтернатів, робили ремонти в медичних закладах. Але тоді мені не здавалося це волонтерством. Я вважала, що це звичайний стан нормальної людини. У 2014 пріоритети змістилися на допомогу армії. Всі ми пам’ятаємо в якому стані вона була. Не хватало не тільки зброї, а й елементарних речей. Ми почали допомагати хто чим може військовим та внутрішньо переміщеним особам, продовжували допомагати дітям.
Коли почалося повномасштабне вторгнення я одразу евакуювалась у Львів. Тут ми почали співпрацювати з різними львівськими та міжнародними організаціями, допомагали ВПО, відправляли гуманітарку. Така допомога насправді ще довго буде необхідна.
Ми створили “Коаліцію 1325 Донеччина”. І вона унікальна. Після 24 лютого 2022 вона розсипана не тільки по Україні, а й за кордоном. Але ми всі спілкуємось. Коаліція стає ще більше, тому що багато людей до неї доєднуються. Також ми підписали меморандуми з прикордонниками та обласною державною адміністрацією. Оновили обласний план дій, до нього було внесено 130 правок. Зараз у 5 громадах Донеччини, 2 з яких деокуповані, ми також створюємо місцеві плани дій, проводимо фокус групи разом з іншими громадськими організаціями Донеччини.
Зараз у 10 громадах Донеччини ми організували робочі групи з проведення аудитів безпеки території. Пізніше, коли територія буде обстежена та виявлені проблеми та потреби, ми будемо писати проєкти для того, щоб вони були вирішені.
Як проходить ваш звичайний день?
Наприклад, сьогодні (дата розмови 10 жовтня, – прим. ред.) ми будемо обговорювати проєкт допомоги при сексуальному насильстві, пов’язаному з конфліктом. Хочемо взяти у ньому участь та навчити жінок відчувати свої власні кордони. Бо ми вважаємо, що працювати над проблемою треба на тоді, коли вона сталася, а на випередження. Розмовляти з дівчатами у дитячому садочку, у школі, щоб дитина відчувала та розуміла кордони.
Також сьогодні ми поговоримо з посольством Швейцарії, яке допомагає нам з автівками швидкої допомоги. Ми підготували проєкт та хочемо вдруге провести Конгрес жінок Донеччини. Зараз ми також готуємось до зустрічі з університетом, який допоможе нам створити гендерний паспорт нашої області. Мій робочий день закінчиться о 17 годині, коли ми зустрінемось з представниками Шахівської громади Донецької області та проведемо аудит безпеки території.
Завтра мій робочий день теж почнеться рано, ми зустрінемось з представниками університету та Донецької ОВА, поговоримо про гендерний паспорт та те, як він буде виглядати. Потім продовжимо роботу з локалізації обласного плану дій у 5 громадах: Краматорській, Дружківській, Лиманській, Святогірській та Олександрівській, в яких створюються місцеві плани дій. Так що робота кипить. Намагаємось робити так, щоб у майбутньому ми всі могли повернутися на Донеччину та працювати у вільній та демократичній області.
Розкажіть про плани на майбутнє
Ми будемо робити все, щоб Україна не просто перемогла, а щоб процес євроінтеграції став реальністю. І щоб наша країна не тільки влилась у велику європейську сім’ю, а й збудувала свій індивідуальний шлях та побудувала країну щасливих людей з рівними правами, можливостями та високим показником індексу щастя. Взагалі плануємо й надалі виборювати рівні права як для жінок, так й для чоловіків.
