18 травня, у День вишиванки, завдяки волонтерській акції «Народжені у вишиванках НЕПЕРЕМОЖНІ» понад тисяча сорочок поїхали у пологові будинки по всій Україні з Бережан, що на Тернопільщині. Такі набори для немовлят виготовили представники українського розмовного клубу “Файно” з Краматорська, які проводять цю акцію вже шостий рік поспіль.
Журналісти “Pro100Media” поспілкувались з головою ГО “Український розмовний клуб “Файно” Оксаною Муравльовою яка розповіла нам багато цікавого як про саму акцію, так і про свій волонтерський шлях.
Як взагалі виникла ідея створити акцію «Народжені у вишиванках НЕПЕРЕМОЖНІ»?
Акція впроваджувалася на Донеччині з 2017 року. Тоді ми зробили перші 32 сорочки. І з кожним роком кількість вишиванок для новонароджених збільшували. Загалом, це волонтерська робота, яка спрямована на відтворення українських традицій, розвиток світогляду та патріотичне виховання.
Ще у 2014, коли почалась війна на Донеччині та Луганщині, я переїхала до Краматорська з Ясинуватої, ми почали проводити різноманітні семінари, тренінги, бесіди. На вихідних збиралися з переселенками, щоб вишивати та просто спілкуватися у Штабі допомоги ВПО. Тоді ж з’явилося бажання вишивати та викладати українську мову. Так утворився «Український розмовний клуб «Файно». За декілька років Клуб став активним учасником різноманітних заходів, які проводилися у Краматорську, були ми ще й в інших містах Донеччини та Луганщини, проводили експрес-уроки української мови.
Тобто ви все вишиваєте власноруч?
Так. В цьому році, наприклад, ми це робили на базі волонтерського центру “Бережани”. В кінці жовтня 2022 року «Український розмовний клуб «Файно», волонтерський центр «Бережани», Бережанський краєзнавчий музей спільно розпочали реалізацію волонтерської акції «Народжені у вишиванках НЕПЕРЕМОЖНІ». Таким чином, з жовтня 2022 до квітня 2023 було вишито 1080 розпашонок. Долучитися зміг кожен, хто вірить у Перемогу та наше майбутнє. Навіть вже в день проведення акції жінка принесла ще 2 розпашонки, тому що тільки доробила їх.
Скільки взагалі йде часу на вишивання однієї такої розпашонки?
У кожної вишивальниці по різному. Наприклад. 2 майстрині вишили за пів року близько 200. А так в кого як виходить: 5, 10…Це ж невелика одежа, тому й малюнок там невеликий. Та це і не головне. Головне, що все це зроблено старанно і з любов’ю. До того ж майже всі майстрині мають роботу вдень, а час на вишивання знаходили тільки ввечері.
Які міста взяли участь у цьогорічній акції?
Це були Бережани, Вінниця, Дніпро, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Рівне, Зоря, Суми, Тернопіль, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернівці, Чернігів, Коломия, Калуш, Нікополь. Проводилась акція й на Донеччині.
Як проходила акція?
У День вишиванки ми вручили породіллям подарункові набори для новонароджених. Головним атрибутом була вишита дитяча сорочечка з орнаментами, притаманними різним областям України, зокрема Донецькій.
Крім вишитих дитячих сорочечок, у набір вклали сувенірну ляльку-мотанку, картку для вписування імені, ваги дівчинки чи хлопчика, синьо-жовтий метелик як згадку про тих, хто поліг, захищаючи Україну від рашистів.
Метелика запропонувала робити Сталіна Чубенко, мати патріота Степана Чубенка, якого катували й розстріляли росіяни у 2014 році.
Також посилки відправили в різні українські міста, щоб волонтери вручили їх в місцевих пологових будинках. Десяток наборів надіслали до США.
Які ще акції провів “Український розмовний клуб “Файно” в цьому році?
До Дня народження Тараса Шевченка ми вишили сорочку для пам’ятника відомому українцю у Бережанах. Ця ідея взагалі ще в Краматорську народилася. В нашому місті ми 5 разів одягали сорочку, яку вишили для пам’ятника Шевченку. Потім привезли її до Бережан. Одягнули її на пам’ятник Тарасу Шевченку на День вишиванки у минулому році, доповнивши композицію українським прапором, вдягали її й на День незалежності України. У Бережанах Шевченкові пам’ятник більший, ніж у Краматорську, і наша сорочка для нього трохи замала, тому вишили більшу.
Також ми проводимо курси української мови, до грудня я їх проводила навіть онлайн. Також ми плели маскувальні сітки, в’язали шкарпетки, килимки, спідню білизну, сувеніри для наших захисників, збирали продукти. Волонтери Центру «Бережани» майже кожної неділі їздять на схід та південь країни, везуть гуманітарну допомогу нашим військовим.
Розмовним клубом часто зустрічаємося онлайн, їздимо один до одного в гості, деякі наші дівчата й зараз знаходяться в Краматорську. Шевченка там теж, до речі, одягали в вишиванку.
Яким ви пам’ятаєте перші дні великої війни?
Задовго до початку повномасштабного вторгнення ми розуміли що щось таке може розпочатися. 24 лютого я була у доньки у Києві, допомагала доглядати онуку. Було моторошно та незрозуміло що робити далі. Тому після кількох днів перебування у сховищі вирішила виїжджати у безпечніше місце. Спочатку знайшли прихисток у друзів у Хмельницькому, а пізніше знайома волонтерка запросила нас до Бережан.
Які ваші плани на майбутнє?
Ми не плануємо зупинятися. Дуже хочу, щоб «Народжені у вишиванках НЕПЕРЕМОЖНІ» були в багатьох містах, щоб відкривалися центри, де будуть навчати вишивати. Хочеться обдаровувати більшу кількість дітей. І не тільки в День вишиванки, а й на інші свята. Також я продовжую чекати Перемогу. Дуже хочеться повернутися на Донеччину.
