З самого початку повномасштабного вторгнення українці щодня доводять світові, наскільки непохитним є наш дух і наскільки безмежною є наша людяність. Адже, крім захисників та постраждалих від наслідків війни наші люди не забувають про допомогу тваринам.
Головний лікар та власник ветеринарної клініки “Pride” з міста Дніпро Іван Васильєв долучився до порятунку тварин з Херсону, які опинилися у зоні підтоплення внаслідок теракту на Каховській ГЕС. Також Іван допомагає кінологічному підрозділу Національної Гвардії України та минулого року запустив ініціативу для ВПО з безплатним прийомом та медикаментами для тварин. Про це та багато іншого чоловік розповів журналісту “Pro100Media”.
З чого починався ваш шлях ветлікаря?
Після закінчення 9 класу середньої школи я взагалі не знав, куди мені йти та чим займатися. У моїх батьків розплідник йоркширських тер’єрів, тому вони порадили спробувати вступити на ветеринара. Вчитися цієї професії мені сподобалось з самого початку. Потім я потрапив на практику до клініки й мені сподобалося ще більше. Швидко став асистентом та активно допомагав лікарям, робив прості процедури. Так розпочався мій шлях ветеринара, який триває вже 13 років.
Чому вирішили відкрити власну клініку?
Мій батько завжди казав: “Поганий той солдат, який не хоче стати генералом!” Коли я йшов з останнього місця роботи, вирішив відкрити свій кабінет, спробувати взагалі, що це таке – мати власну справу. Робили це у партнерстві, почали добре, але потім, як це часто буває, посварилися. Мені підвернулась квартира, з якої можна зробити ветеринарний кабінет, поступово відкрили ще одну операційну та приймальну, почали розширюватися. На сьогодні клініка “Pride” має вже дві філії у Дніпрі.
Як окрім основної діяльності ви допомагаєте тваринам?
Весною минулого року разом із заступником міського голови Дніпра Михайлом Лисенком допомагав вивозити великих тварин із “Фельдман-Екопарку”.
Я знаю, що зараз у Дніпрі живе дуже багато переселенців із різних куточків України. Спочатку ми просто обслуговували тварин ВПО безплатно, а потім клініка організувала цілу ініціативу. Цю ініціативу запустили без зовнішніх донорів та без фінансових вливань, просто сіли та обговорили у колективі. Ініціатива тривала до 15 січня цього року, повністю все робили безплатно окрім вакцинації та чипування.
Це дійсно виявилось дуже дорого, і я сподівався на співпрацю з благодійними фондами. Поки що її немає. Але ми продовжуємо шукати, щоб ініціатива відновилась. Дуже хочеться допомагати людям, але через фінансові обмеження клініки в повному обсязі продовжувати її неможливо. Зараз лише діє знижка 30% на послуги для переселенців.
Коли сталася трагедія на Каховській ГЕС, ми день були на низькому старті, чекали на схвалення місцевої влади, щоб поїхати до Херсонської області.
Розкажіть детальніше про цю поїздку.
Чесно, коли я вперше побачив новину про трагедію, подумав, що це фейк. За кілька годин побачив жахливі кадри підтоплених будинків з Херсонської області. Звичайно, було зрозуміло, що в них знаходилися і тварини, яким потрібна допомога. Зв’язався з представниками місцевої влади та благодійними фондами з Дніпра, дізнався чи збирається хтось їхати. Просто не хотілося їхати туди поодинці, ніби під піратським прапором, що незрозуміло, хто я та звідки.
Моя дівчина працює в одному із благодійних фондів. Вона зателефонувала мені, запитала, чи я готовий їхати, бо дозвіл від Херсонської ВЦА на роботу в місті було отримано. Почалося найцікавіше та найскладніше – зібрати команду. Я почав обдзвонювати друзів та знайомих. І зібрав шалену команду людей, які хотіли допомагати.
Їхали та взагалі не розуміли, яка там ситуація. Зв’язалися з благодійною організацією UAnimals, сподівалися отримати адресу штабу, куди можна привозити тварин. У результаті штаби організовували буквально на колінці. Почали з розвезення вже врятованих із води тварин по всьому місту. Трохи пізніше нам вдалося знайти човен, ми завантажили сачок та переноски для тварин, стрибали по дахах і займалися їх виловом.
За весь час ми з’їздили до Херсона тричі. Після першого зрозуміли, що недостатньо екіпіровані для подібних вилазок. Річ у тому, що в одному місці була сильна течія і нас мало не винесло в річку Дніпро, а далі ми могли б просто потрапити до окупантів або бути розстріляними.
Ми відіспалися і почали збирати необхідне обладнання, знайшли людину, у якої був човен з потужним двигуном, взяли каски, щоб максимально захистити себе. Вже на місці ми роздавали гуманітарку, шукали тварин, але, благо, їх люди забрали до себе додому і від нас тільки був потрібний корм, який ми роздавали з запасом.
Під Миколаєвом є зоошелтер, туди звозили багатьох врятованих тварин із Херсона. Там я займався більше вже своєю професійною діяльністю. З 50 собак 7 потребували екстреної ветеринарної допомоги, я її надавав. А далі частину тварин відправили до Києва, частину залишили там. Нині вони одужують завдяки допомозі місцевих хлопців.
Розкажіть, як допомагаєте кінологічному підрозділу Національної Гвардії України?
У підрозділі служив мій товариш, близько 1,5 років тому я почав допомагати їм. Часто тваринам потрібна була ветеринарна допомога, якщо випадок був не важкий я розповідав, що хлопцям треба зробити. Якщо була потрібна моя присутність, їхав до них, оглядав тварину, проводив терапію, виписував ліки.
Яка у Дніпрі сьогодні ситуація з домашніми тваринами?
Ситуація нормальна, “Зооконтроль” працює. Наша клініка теж часто з ними співпрацює. Через те, що кількість безпритульних тварин зросла, тому що люди неохоче їх беруть до себе, організація відкрила додаткові вольєри. Вони відловлюють тварин, каструють їх, вакцинують. Приємно, що навіть під час війни не забили на цю справу. Те, що в Дніпрі та його околицях немає спалахів сказу, доводить, що тварини щеплені й робота виконується.
Чи позначилася війна на кількості бездомних тварин?
Звичайно. Я особисто знаю випадки, коли люди просто відчепили собаку і поїхали, мовляв, далі робіть, що хочете. І таких випадків дуже багато, хоча у перші місяці війни тварин можна було спокійно перевозити через кордон без вакцин, дозволів та довідок. Багато із цих тварин зараз на піклуванні у “Зооконтролю”.
На вашу думку, як можна вирішити проблему з бездомними тваринами?
Важке питання. Періодично обговорюємо його із директором “Зооконтролю”. Золотих пігулок для цього немає. Зараз думаємо як вийти на європейські організації допомоги тваринам та, можливо, відправляти чотирилапих до інших країн, щоб вони виховувались у сім’ї. Або навіть в Україні, наприклад, можна віддавати розумних собачок у приватний двір для охорони. На сьогодні це питання стоїть гостро, шукаємо варіанти його вирішення.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
