Під час повномасштабного вторгнення кожен робить свій внесок у спільну справу: допомагає військовим донатами, піклується про переселенців, або підтримує український бізнес. А ось краматорка Вікторія Лазарчук кожен день створює для військових сітки на фронт, які допомагають замаскуватися від ворога і рятують нашим захисникам життя.
Журналіст “Pro100Media” розпитав дівчину про її місію, щоденні потреби та плани на майбутнє.
З чого почався ваш волонтерський шлях?
До волонтерства ми долучились ще у 2014 разом з рідними та сім’єю моєї подруги. Привозили захисникам смаколики, каримати, спальні мішки, теплий одяг.
У 2022, коли міський голова Краматорська закликав населення будувати укріпрайон, ми також відразу відгукнулися. Чоловік моєї подруги – військовий, він знає, де знаходиться певна бригада та яка потрібна допомога. Хлопці через нього виходили на нас та просили все необхідне. Це могли бути деталі на автівку, будівельні скоби для укріплення бліндажів, цвяхи, плівка, утеплювач та таке інше. Ми відкривали збори, купували та передавали військовим. Таким чином я познайомилась з Тетяною Меркушиною. Вона провозила все, що ми назбирали безпосередньо до захисників.
У квітні 2022 ми з родиною переїхали у місто Дніпро, тому що в Краматорську важко було щось дістати. Подруга Ірина поїхала до Івано-Франківська. Минулої зими ми робили окопні свічки, на це теж збирали гроші, а потім я звітувала у соціальних мережах.
Згодом Тетяна Меркушина вирішила створити ГО “Краматорські чарівниці”. Таким чином ми об’єдналися з багатьма дівчатами з усієї Донеччини та робимо спільну справу. Дізналися, що у військових є велика потреба у маскувальних сітках. Тому зараз багато працюємо над їхнім виготовленням.
Вже 4 роки я працюю торговельним представником в харківській компанії “Хладопром”. Коли переїхала до Дніпра, мені запропонували працювати тут, дали ключ від офісу. Я звернулася до свого керівника, попросила поставити в офісі рамку, щоб я могла плести сітки, бо мати окреме приміщення для цього дуже важливо. Він підтримав мою ідею, запропонував матеріальну допомогу. Зараз нам й досі підприємство гарно допомагає донатами, тому що матеріалу потрібно багато.
Кожного дня після роботи я їду на офіс, плету сіточки. Навіть у вихідні цим займаюся. Не хочу просто дома сидіти та й сам процес дуже захоплює. Запрошую долучитися до мене й всіх охочих дівчат. Вони приходять з задоволенням, допомагають. Кольори сіток різні, все залежить від потреб.
Дівчата в Івано-Франківську теж збирають гроші та купують хлопцям гумові чоботи, сокири, колуни, молотки, плівки та багато чого. Потім Тетяна все відвозить в Краматорськ, а вже там розподіляє наші гостинці згідно з потребами.
Як відбувається процес плетіння маскувальних сіток?
Рамку я зробила самотужки. Шукала довго в інтернеті як її зробити та й взагалі як вона має виглядати. Чоловік мій у лютому долучився до лав ЗСУ, тому в мене був час на пошук та організацію процесу плетіння.
У сітці дуже важлива основа, щоб вона була міцна. Замовляю її в інтернеті. Також замовляю спанбонд. Він буває різного кольору. Потім ми підбираємо колір за погодою. Рулон має бути порізаним, бо так легше з ним працювати. Ми вирізаємо з нього стрічки та вплітаємо їх в основу, яка вже натягнута на рамку.
Хочу зауважити, що плетіння маскувальних сіток – це кропітка ручна робота, і я щиро вдячна всім, хто долучається до цього.
Скільки таких сіток вдається сплести за місяць?
Якщо, наприклад, я працюю сама та приходжу в офіс о 9:00 та працюю до 20:00, в мене виходить сітка розміром 3×6 метри. Рамка у нас 3×2,7 метра, тому, звичайно, доводиться пристосовуватись, переставляти. А взагалі в місяць виходить багато сіток, приблизно футбольне поле закриваємо.
Зараз хлопці просять білі та сітки кольору багнюки. Тому переважно відплітаємо такі варіанти, підлаштовуємось під погодні умови. Буває у хлопців й таке, що сітки просто плавляться, тому потрібні нові та багато.
А скільки приблизно людей залучено в цьому?
По різному. Наприклад, вчора нас було сім. За декілька днів ми зробили дві сітки розміром 3×9 та вже відправили в Краматорськ.
У кожного своє життя, робота. Буває, що я працюю сама. Звичайно, було б добре, якби люди приходили постійно, бо матеріали ми знаходимо самотужки, а ось рук не вистачає.
Які потреби у вас є та як люди можуть вам допомогти?
Донатами та фізично. На початку війни проблем з цим взагалі не було. Оголошували збір та за день вже була необхідна сума. Зараз стало важче. Не знаю чому. Може довіри немає. Зараз переважно донатять ті, хто знає нас.
Хотілося б, що людей було більше. Мені дуже подобається вираз: “Ми вплітаємо себе у Перемогу”. Це дійсно так. У нас навіть дехто під час плетіння молиться, інші розмовляють с сітками як з живими людьми, нібито налаштовують їх: “Ось ви скоро поїдете та будете захищати хлопців!”. Це дуже класно. Та й взагалі у нас весело. Дівчата приходять, кажуть, що в нас по-домашньому. Це правда. У нас тепло, є чай та кава, смаколики, місце для відпочинку. Ми включаємо музику, спілкуємось. Умови, щоб працювати – гарні, було б бажання та час.
Ви співпрацюєте з якимись певними військовими бригадами чи запити є по всій Україні?
Ми допомагаємо ППО. А взагалі до нас багато людей звертаються завдяки “сарафанному радіо”. Або, наприклад, хтось з хлопців приходить за чоботями та просять ще й сіточки. В пріоритеті для нас “нуль”, Бахмутський напрямок. Якщо комусь потрібна допомога в Запорізькій, Харківській чи Херсонській області ми також відкликаємось. Але мало хто з цих військових про нас знає, а на Донеччині, звичайно, ми вже відомі.
Які плани маєте на майбутнє?
Дочекатися закінчення війни, а там вже буде зрозуміло. Хочеться повернутися до Краматорська, він в нас такий чудовий. Додому дуже тягне. Рідне місто таке маленьке, охайне, навіть зараз, під час війни.
Підтримати діяльність Вікторії Лазарчук та БФ “Краматорські чарівниці” ви можете задонативши за цими реквізитами:
Приват 5457082277666116
Моно 5375411510244259
