Благодійний фонд “Добрий рух” почав працювати в Краматорську майже від самого початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. За рік діяльність фонду розширилась, тепер окрім гуманітарної підтримки мешканців міста волонтери евакуюють населення з гарячих точок Донеччини, проводять різноманітні концерти для дітей та дорослих, допомагають правоохоронцям та лікарням, а також відкрили шелтер для переселенців, перетворившись на справжній всеукраїнський рух. .
Про діяльність “Доброго руху”та плани на майбутнє журналісту “Pro100Media” розповів його засновник Артур Іванов.
Зародження “Доброго руху”
Наприкінці 2021 року померла бабуся, яка все дитинство виховувала мене, я часто проводив час із нею та дуже любив її, тому це було важкою втратою. Через кілька місяців почалося повномасштабне вторгнення, в паніці був весь Краматорськ. Люди почали їхати хто куди, у місті залишилося багато літніх та маломобільних людей.
У середині березня ми з дружиною йшли з магазину і побачили як охайно одягнена жінка похилого віку риється в сміттєвому баку. Це нас дуже здивувало. Зовні вона була схожа на мою бабусю. Я підійшов до неї, ми поспілкувалися, я поцікавився чи можу я чимось їй допомогти. Жінка розповіла, що вона колишній освітянин, зараз живе на маленьку пенсію. Я вирішив дати їй 500 гривень, вона розплакалася, але взяти гроші відмовлялася, насилу її вдалося вмовити. Вона обійняла мене і подякувала. Тоді я відчув неймовірне тепло у грудях. Раптом усвідомив, що хочу допомагати людям.
Коли ми повернулися додому, я одразу написав публікацію в інстаграмі про те, що хочу і можу допомагати. Попросив звертатися до мене всіх, у кого в Краматорську залишилися літні родичі чи знайомі. Допомагав безкоштовно, якщо людина не могла сплатити покупку за чеком. Бачив, що на той момент місто залишилося без робочих кадрів, все закривалося, а я на той момент працював в інтернеті. Я просто допомагав і відчував від цього задоволення.
Моя публікація розійшлася серед людей у місцевих пабліках, багато хто писав, просив про допомогу. Але важливо, що почали писати й люди, які хотіли допомогти мені. Один чоловік, наприклад, запропонував поділитися бензином, другий – фізичну допомогу, третій надав автомобіль. Пропонували й гроші, але я ніколи не брав.
Пізніше мені зателефонував старий товариш Артем, сказав, що теж хоче приєднатися. Артем мав водійські права і, якраз, він і сів за кермо того самого автомобіля. Так ми почали їздити містом та допомагати людям. Під обстрілами розвозили продукти. Чутки “про Артура-волонтера”, як мене тоді називали, розійшлися Краматорськом швидко. Кількість дзвінків збільшувалась, допомагали чим могли та все фіксували на відео. Поступово розпочали контактувати з іншими волонтерами. Так, наприклад, я познайомився з Катею, дівчиною з Краматорська, яка на той момент вже жила у західній частині України. У неї були зв’язки зі складами гуманітарної допомоги, вона Новою поштою почала надсилати мені дитяче харчування, продукти, памперси. Так і почав зароджуватися “Добрий рух”.
Волонтерська робота в евакуації
У квітні росіяни обстріляли краматорський залізничний вокзал і ми з сім’єю вирішили евакуюватися до Кривого Рогу. Моїй дитині на той момент було 1,5 року, і я дуже боявся за рідних людей. Ми переїхали, але дзвінки від городян продовжувалися.
Тоді я зібрав команду з п’яти товаришів, які залишилися у місті. На той момент Нова пошта у Краматорську не працювала. Катя із західної України надсилала допомогу до Дніпра, я договорювався з людьми, які їздили до Краматорська, щоб вони забирали та привозили все. Не відмовляв взагалі ніхто. Хлопці приймали пакунки та розвозили містом, робили фотозвіти, надсилали мені, а я Каті. Вийшов такий ланцюжок добрих справ.
Тоді на думку мені спала назва “Добрий Рух”. Перший логотип фонду я зробив сам буквально на колінці.
Другий – ребрендований, вже пізніше допоміг зробити дизайнер з Києва.
Хлопців у Краматорську дуже часто зупиняла поліція, не вірили, що вони просто так, без вигоди роблять добрі справи. Правоохоронці навіть намагалися записати їх до списку ворожих навідників. Хлопці почали побоюватись, а я дуже за них переживав. Вирішив, що треба оформити все офіційно. Написав статут організації, читав інформацію в інтернеті як правильно та законно все зробити. У Кривому Розі я зустрів свого друга дитинства Олександра, у Краматорську та Слов’янську у мирний час він працював адміністратором трьох кафе “Франсуа”. Він завдяки соціальним мережам вже знав, чим я займаюся. Олександр розбирався в юридичних нюансах, тому я запропонував йому приєднатися до нашого руху. Він погодився і близько місяця ми проходили всі необхідні процедури. Офіційно 9 травня 2022 року оголосили про створення “Доброго Руху”. Удвох ми стали його творцями та співзасновниками.
Я почав шукати людей із західної частини України, приєднав до роботи старих друзів, Єгора та Олексія, які на той момент також займалися волонтерством. Вони мали в Краматорську невеликий бізнес, було вільне приміщення, і туди ми могли привозити всю гуманітарну допомогу.
Згодом мені написала амбітна дівчина Валерія Комарницька, що теж хоче допомагати. Ми поспілкувалися, зрозуміли, що дуже близькі за духом. На той момент Єгор та Олексій вирішили зосередитися на допомозі військовим, створили свій благодійний фонд “ВСІ ПОРУЧ” та відокремилися від нашої діяльності. Команда розділилася, тому Валерію я вирішив зробити керівником фонду у Краматорську та своїм заступником.
Ребрендинг фонду та відкриття офісу в Краматорську
Приміщення у Краматорську нам надало агентство нерухомості “Євгенія”, де працювала Валерія. Ми зробили ребрендинг фонду, з’явився новий логотип, офіційно запрацював офіс. Ми почали підписувати меморандуми з різними організаціями, на ранньому етапі співпрацювали з Фондом Юлії Тимошенко “Батьківщина”, який надавав дитяче харчування. Ми шукали нові контакти, розвозили допомогу дітям та літнім людям.
Поступово спало на думку створити більш масштабну організацію ніж просто благодійний фонд. Набрали команду, розписали обов’язки, взяли до штату перекладача та адміністратора сторінок у соціальних мережах. Кожен відповідав за свій напрямок.
Творче життя фонду
Ми почали розвивати роботу у творчому напрямку, я залучив до роботи друга Ігоря Ширяєва (MC Umbrella) із відомої групи Vendetta. За підтримки організації почали проводити концерти під назвою “Добрий реп рух”, перший провели у Харкові, другий у Кременчуці. У Харкові нас прийшов підтримати музикант Михайло Крупін із відомого українського гурту “Корупція”. Приєднався також організатор реп-концертів з Києва Максим Базюченко. Нині він наш волонтер.
Нещодавно в Дніпрі ми провели концерт на підтримку батальйону імені Джохара Дудаєва, в якому “Добрий Рух” теж взяв участь.
“Добрий рух” зараз
“Рух” зараз працює у різних напрямках: видача гуманітарної допомоги, проведення заходів для дітей. Наприклад, нещодавно ми організували для дітей ляльковий театр, були виступи клоунів, майстер-клас, пов’язаний з українським народним одягом. Проводимо ми й різні музичні концерти, евакуацію з прифронтових населених пунктів, зараз це Бахмут та Часовий Яр, допомагаємо бездомним тваринам.
З’явився шелтер “Доброго Руху”, куди ми заселяємо людей, доки не знайдемо їм житло. Приміщення надав краматорський підприємець Денис Яресько. Воно оснащене усім необхідним, є гаряча вода, пральна машина, генератор, рушники, постільна білизна, продукти, облаштовано бомбосховище.
У Краматорську ми видаємо будматеріали людям, чиє житло постраждало під час обстрілів, маломобільним городянам допомагаємо його відновити, допомагаємо патрульним поліцейським Краматорська та Слов’янська. Поліцейські зараз також нам допомагають доставляти допомогу літнім людям.
Допомагаємо ми й військовим, у нас навіть є подяки від Збройних сил України.
Надаємо допомогу лікарням, привозимо ліки. Нині “Добрий рух” – відома організація, цілий всеукраїнський рух. Є в нас волонтери в Ірпені та Києві. Вони тренери зі змішаних єдиноборств. Для дітей із Донецької області вони проводять заняття безкоштовно.
Ми плануємо розширюватися, крім Краматорська, хочемо відкрити офіси в Кременчуці та Києві. Попри все це, нам не вистачає фінансування. Тому прошу відгукнутися меценатів, благодійників і просто небайдужих людей зв’язатися зі мною. Також ми завжди раді новим людям, які хочуть приєднатися до нашого руху.
Щодо моїх особистих творчих планів, нещодавно я записав пісню “Я давно не бачив дому”. Вона про те, як ми всі сумуємо за рідним Краматорськом (Артур – музикант, один з учасників краматорського андеграунд репу 2000-х, у серпні минулого року випустив пісню “Крамамаматорськ” – прим. ред.)
Наші номери телефонів, куди можна звертатись за допомогою:
0505680471, 0668653846
Також можна звернутися за адресою: м. Краматорськ, вул. Дружби, 22.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
