Ранок 2 серпня ми мали розпочати з інтерв’ю волонтерів фонду “Добрий Рух”. Проте наші плани змінилися, коли зателефонував Миколай Саєнко, більш відомий як Краматорський Дід Мороз, і повідомив, що терміново їде на евакуацію людей з Українська. Крім того, потрібно було забрати декілька кішок та кошенят, а також велику собаку на ім’я Вермахт з прифронтового селища.
Журналісти Pro100Media вирішили приєднатися до нього, щоб задокументувати його невтомну роботу. Ми хочемо показати важливість сміливих людей, щоб інші бачили: є ті, хто кидає своїх тварин, але є і ті, хто, ризикуючи власним життям, рятує чужих.
Наш день розпочався з термінового виїзду до Українська, де двоє людей чекали на евакуацію. Миколай, як завжди, спокійний і зібраний, координував наші дії.
“Головне – діяти швидко і чітко. Ми не можемо дозволити собі помилок,” – сказав він перед виїздом.
Коли ми приїхали до призначеного місця, перед нами відкрилася прикра картина. Жоден дім не уникнув руйнування. Проте, попри всі негаразди, там залишалися люди, в основному пенсійного віку. Вони продовжують жити серед руїн і на відріз відмовляются виїжати.
Миколай кожен раз намагаєтся пояснити людям, що є міста, де їх чекають і де їм допоможуть, проте більшість не хочуть навіть чути про евакуацію…
“Люди не хочуть залишати свої домівки, навіть коли вони зруйновані. Це дуже важко для них,” – зізнався Миколай.
На місці нас зустріли двоє людей: Людмила та її сорокарічний син Микола, який знаходиться в інвалідному візку. Вони вирішили евакуюватися до Сумської області. Незважаючи на те, що жінці нелегко з сином, вона все одно не покидає своїх трьох кішок, а бере їх з собою.
А як я можу їх кинути , вони ж загинуть без мене. Я взагалі кормлю усіх кошек двору, бо багато хто виїхав, а тварин залишив – каже жінка
Миколай одразу ж почав організовувати погрузку речей та продумувати дальніший путь за іншими тваринами. Бо евакуація тварин завжди є викликом, особливо в умовах війни. Миколай має великий досвід у цьому, але кожен раз це як вперше.
“Тварини відчувають небезпеку і дуже нервують. Ми повинні бути максимально обережними, щоб не травмувати їх ще більше. Кожне життя важливе, і ми не маємо права залишити когось напризволяще,” – каже Миколай.
Коли ми прибули до селища Цукурине, де мали забрати велику собаку, нас вразила приголомшлива картина: зруйновані будинки і жахливі наслідки війни. Особливо вразило те, що у людей навіть немає постійного доступу до води – її привозять машиною лише раз на тиждень. Вони не хочуть виїжджати, але благають вивезти їхніх тварин. Це ще раз підкреслює, наскільки важливими є домашні улюбленці для людей навіть у найскладніші моменти їхнього життя.
Було дуже зворушливо бачити, як Миколай піклується про тварин, яких він забирає з гарячих точок. Він дбає про те, щоб вони були в гарних умовах під час перевезення. Миколай постійно зупиняється, щоб долити води, і стежить за їхнім станом. Це демонструє його справжню відданість і турботу про кожне життя, яке він рятує.
“Я за цей час кого тільки не вивозив, корови, кози, коні, навіть осли були ” – сміючись каже Миколай.
Далі ми вирушили до міста Селідово, де на нас чекала ще одна місія – забрати кішку з маленькими кошенятами. Хоча місця вже не залишалося ні в автівці волонтера, ні в автівці журналістів, ми не могли покинути цю кошачу сім’ю напризволяще. Тому дорога назад до Краматорська була дуже веселою під спів кошачого хору.
Ми їхали, відчуваючи теплу атмосферу всередині себе, усвідомлюючи, що сьогодні зробили щось дуже важливе і корисне. Від цього було неймовірно тепло на душі.
Жінка з сином та своїми кішками поїхали далі у Сумську область. Собака вирушила до свого господаря в Білу Церкву. А кішка з кошенятами наразі перебуває у безпечному місці, чекаючи на новий дім.
Ця поїздка ще раз підкреслила важливість волонтерської роботи, яку виконує Миколай Саєнко та його команда. Їхні зусилля дозволяють рятувати не тільки людей, але й тварин, що залишилися без допомоги у префронтових зонах.
“Ми робимо це не заради нагород чи визнання. Наша мета – допомогти тим, хто цього потребує, і це найкраща винагорода,” – резюмує Миколай.
Миколай Саєнко, Краматорський Дід Мороз, продовжує свою благородну місію, ризикуючи власним життям задля порятунку інших. Його діяльність є яскравим прикладом справжнього героїзму і відданості своєму покликанню. Ми, журналісти Pro100Media, мали честь бути свідками його роботи і ділитися цими історіями з усіма вами. Нехай його приклад надихає інших на добрі справи і допомагає нам усім зберігати віру в людяність навіть у найскладніші часи.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
