У краматорки Ольги кожен день – День волонтера. Жінка любить тварин, знає їхні потреби та робить все, щоб вони були щасливими. Вона годує та опікується чотирилапими, шукає їм нові сім’ї. У власному будинку та дворі Ольга Паршина влаштувала невеличкий притулок та почала будувати вольєри, щоб приймати більшу кількість тваринок.
З журналістом “Pro100Media” краматорка поділилась планами на майбутнє та розповіла, як проходить її звичайний день.
Коли ви зрозуміли, що хочете допомагати тваринам?
Десять років тому ми захотіли забрати з перетримки у мого знайомого собачку. Вона нам дуже сподобалася, ми цілеспрямовано тоді за нею їхали. З того дня я вирішила допомагати тваринам, сама почала брати на перетримку. Ми лікували їх, виховували, прилаштовували.
А взагалі я ще з 14 років приносила додому з вулиці кошенят та собачок. Я дуже люблю тварин. Не має значення хто це: щур, папуга чи кішка, все життя у мене вдома жили тварини, любов до братів наших менших мені ще батьки прищепили в дитинстві.
Тварини насправді дуже віддані, на відміну від багатьох людей. Вони як діти, буває виховуєш їх, коли вони балуються, а вони ображаються.
Чому ви вирішили залишатися у Краматорську?
На початку повномасштабного вторгнення з тваринами насправді не охоче брали. Важко було б евакуюватися, на той момент у мене було 6 собак та багато котів, я б їх просто не вивезла. До того ж у мене є собака, якому потрібна спеціальна клітка для транспортування, з незнайомою людиною він може поводитися непередбачено.
Кинути тварин я б не змогла, це зрозуміло, тому вирішила залишитися вдома. Я й зараз, буває, йду вулицею, бачу кинуту тварину і забираю її. Багато знайомих також звертаються за допомогою, привозять якщо знайдуть когось покинутого.
Згодом ми з родиною вирішили побудувати нашим вихованцям вольєри. Два практично доробили завдяки небайдужим людям. Але грошей поки не вистачає, щоб збудувати ще. Все дуже дорого. А робити так, щоб за кілька місяців все розвалилося, не хочеться. Я бачу у себе в голові картинку, як я хочу, щоб виглядали вольєри. Але ми поїхали, дізналися ціни, одразу не потягнемо. Але я продовжую мріяти.
Зараз ми утримуємо тварин за власні кошти, але, як я вже говорила, завдяки донатам вдалося зібрати на два вольєри. Я вдячна кожному, хто нам допоміг.Зараз хлопці варять лозини, потрібно буде ще утеплити вольєри. Для цього треба саме солома.
Розумію, що війна – ця тяжкий час. Тому намагатимемося все робити самотужки, але від допомоги не відмовимося.
Скільки тварин зараз перебувають під вашою опікою?
На сьогодні з нами мешкають 8 собак моїх, 11 собак на перетримці, щур, 12 дорослих котів та 9 кошенят. Насправді я іноді гублюся в рахунку, скільки їх у мене. Знаю точно, що всі мої. Частина живе на дачі з батьком. Є й знайомі хлопці, які допомагають вигулювати собак, приділяють їм час, щоб уваги вистачило кожному чотирилапому.
З початку повномасштабного вторгнення тварин у вас побільшало?
Ви не уявляєте собі, наскільки. І це не лише безпородні тварини. Наприклад, зараз під опікою у нас знаходиться 2 мопси та 4 кокер спанієля. Я не хочу коментувати поведінку деяких наших людей, але я б ніколи так не вчинила.
Де зараз живуть тварини?
У будинку, дехто навіть спить з нами в ліжку. У них є спеціальне місце у дворі, де вони гуляють ходять в туалет, а взагалі багато часу проводять у будинку. У їжі теж намагаюся їх не обмежувати. Тварини не переїдають, але багато хто з них багато чого неприємного бачив під час цієї війни. Тож намагаюся їх балувати.
Один собака тільки живе у вольєрі, він не комунікабельний і може конфліктувати з іншими. Але ми його теж випускаємо окремо, щоб він міг побігати. Для нього ми давно збудували вольєр.
Як проходить ваш день із такою кількістю тварин?
Всі наші тварини, можна сказати, у вільному польоті. Вранці вони вибігають надвір, їдять. Впродовж дня я займаюсь своїми справами. Підопічні теж займаються хто чим хоче, хто спить, хто бігає біля мене. Ввечері є час погратися з ними.
Крім допомоги тваринам, чим ще займаєтесь?
Допомагаю дітям із Краматорська. Буквально днями отримала документ, що я офіційно волонтер БФ “Українська освітня фундація”. Організація передає дітям продуктові набори та спеціальні бокси. Я їх роздаю та роблю фотозвіти.
Коли ми лише починали працювати, було лише 11 сімей, яким допомагали, зараз – близько 200. Допомагаємо ми й людям похилого віку, які цього потребують. Все це робить керівниця БФ Тетяна Люлька. Я не публікую нічого про нашу діяльність у соцмережах, не хочу піару чи підвищеної уваги від хейтерів. Вважаю, що треба робити від серця, а кричати про це не обов’язково.
Які у вас плани на майбутнє?
Плануємо зробити вольєри окремо для котів і собак. Для котів я хочу, щоб були двоярусні, утеплені. Хочемо обладнати карантинну зону, бо коли з’являється нова тварина, ми не знаємо хвора вона чи здорова. Тому садити його до інших тварин одразу небезпечно. 10-14 днів тварина має сидіти на карантині, а ми маємо за ними спостерігати.
Я хочу, щоб вольєри були комфортними для їх мешканців, щоб посуд був спеціально закріплений кільцями.
Планую також привчати тварин, щоб вони любили один одного та людей. Щоб не було агресії. Хочу, щоб вони були комунікабельними, тому тварини не постійно сидітимуть у вольєрах, тільки їсти будуть там та спати. А так весь день будуть у вільному польоті, не сидітимуть у клітці й весь день гавкатимуть та нявкатимуть. Хочу, щоб тварини жили у любові й для кожного знайшовся дбайливий господар, який дасть їм все, що потрібно. Їм насправді не потрібно багато: обійняти, трохи подуріти й вони щасливі. Для мене спілкування із нашими вихованцями – це справжній релакс.
Я сподіваюся, звичайно, на швидку Перемогу. Я вірю в це і намагаюся не думати про те, що буде погано. Впевнена, все буде добре.
Якщо ви бажаєте допомогти Ользі у здійсненні мрії, то можете скористатися реквізитами:
Номер картки:
5375 4112 0787 5027
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
