Краматорськ відбивається не тільки у серцях тисяч місцевих мешканців, а й на телеекранах. Наше місто є привабливою локацією для зйомок художніх та документальних фільмів. Красиві локації, різноманітна архітектура та історичний контекст, пов’язаний з війною на Донбасі дозволяє режисерам створювати стрічки, які запам’ятовуються глядачам.
Сьогодні Pro100Media” розповідає про кінороботи, які знімалися в Краматорську.
У 1935 році на Новокраматорському машинобудівному заводі зняли перший в історії нашого міста фільм – «Краматорівка». Героями фільму стали три професійні артисти, інші ролі виконували звичайні робітники заводу.
Декілька фільмів в Краматорську зняли наприкінці 50-х. Це, наприклад, стрічка режисера Василя Ординського ”Хмари над Борськом”. Фільм став одним з інструментів хрущовської антирелігійної компанії.
Також у 50-х про наше місто і в нашому місті зняли фільм «Коли починається юність», про життя молодих робітників-машинобудівників.
У 1958 році колектив кіностудії НКМЗ закінчив зйомку нового короткометражного фільму «Новокраматорці». Ця картина розповідає про трудове життя машинобудівників та їх дозвілля. У створенні фільму брали участь інженери заводу. До речі, за час свого існування колектив студії зафільмував і випустив на екрани ще й стрічки: «Будні в нашому житті» та «Нова техніка зварювання».
У 1959 році вийшов документальний фільм про завод НКМЗ «Чверть століття потому». Тоді ж випустили фільм “Будівельники” до Дня будівельника. Це захопливий репортаж про колектив працівників НКМЗ.
У 1978 році кіностудія ім. Олександра Довженко знімала у Краматорську фільм “Алтунін приймає рішення” за мотивами романів Михайла Колесникова ”Ізотопи для Алтуніна” та “Алтунін приймає рішення”.Головний герой фільму – директор підприємства. Епізоди фільму знімалися на НКМЗ, та ЕМСС.
У 2005 році режисера Оксана Байрак, яка у 2022 році підтримала російську агресію, знімала у Краматорську фрагменти двосерійного фільму ”Аврора”.
Стрічка розповідає про дівчинку Аврору, яка пережила Чорнобильську катастрофу. Краматорськ “зіграв” у фільмі місто Прип’ять, розташоване неподалік Чорнобильської АЕС. У фільмі також знялося більше сотні краматорців, а для сцени евакуації був залучений практично весь автобусний парк. Сцени на атомній станції зняли біля пожежної частини Краматорська.
Фільм став дуже популярним та навіть висувався від України на здобуття премії “Оскар” як найкраща іноземна стрічка.
У 2017 світ побачив фільм “Рубіж реальності”. Стрічка режисера з Краматорська Михайла Бакузова у художній формі розповідає про події 10 лютого 2015 року, коли росіяни обстріляли наше місто із систем залпового вогню. Того дня загинуло 17 людей, 64 отримали поранення.
“Рубіж реальності” – це історія краматорця, колишнього бійця Французького легіону, який багато чого бачив на війні та має розлад психіки. Після тривалої терапії чоловіка збиралися виписувати із лікарні. Але після жорстокого обстрілу міста військовий побачив із вікна разючі кадри та не може зрозуміти: він бачить марево чи це відбувається насправді. Головну роль у фільмі виконав артист краматорського Народного театру Бам-Бук Андрій Таран. Загалом у фільмуванні стрічки було залучено близько п’ятнадцяти людей.
Попри малу восьмихвилинну тривалість фільму та відсутність бюджету, режисеру та його команді вдалось розкрити непросту тему межі свідомості між мирним життям та життям у воєнний час.
Також у 2017 краматорець Дмитро Кононов зняв свій авторський короткий метр під назвою «ЧайлдХуд». У своєму фільмі режисер спробував показати причини дитячої жорстокості та донести до батьків, що саме від їхніх особистих прикладів залежатиме, якими виростуть діти. Показуючи день з життя двох хлопчаків, режисер не побоявся продемонструвати кров, сцени жорстокості, вживання спиртних напоїв, куріння, а також ненормативну лексику у дитячих діалогах. Основна ідея картини – показати, що дітям потрібні позитивні приклади та що дітей не можна залишати на самоті.
Хоч сценарій писався під певну локацію неподалік Краматорська, проблема, описана у фільмі, не прив’язана лише до нашого міста.
Після показів в різних містах України стрічка відправилась на кінофестивалі по всьому світу, де у підсумку отримала близько 20 винагород.
У 2020 році відбулася прем’єра фільму «Знайти її!». Це короткометражний художній фільм, який зняли краматорці Роман Білецький, Ігор Махник та Богдан Приходько.
Фільм розповідає історію молодого хлопця, який закохався у дівчину та бачив її образ всюди. Згодом головний герой потрапив в аварію, але вижив. Через рік йому зустрілася дівчина з його мрій.
Фільм було знято влітку 2019 року. У ньому легко можна дізнатися про локації нашого міста.
У 2023 до річниці трагедії на залізничному вокзалі відбулася прем’єра документального фільму «Станція Краматорськ» журналісток Анни Цигими та Наталі Гуменюк про ракетну атаку росіян.
«Станція Краматорськ» розповідає історії людей, які постраждали від російської атаки проти цивільних. Його присвячено всім, хто того дня був на вокзалі: загиблим, пораненим, тим, хто рятував інших, хто втратив близьку людину або бачив найжахливіше. Він про жорстокість росіян, але й про неймовірну силу наших людей.
Герої фільму — вцілілі пасажири Катя Іоргу, Ольга Лялько, Іван Попов, волонтери Віталій Осьмуха та Олена Семенцова, працівники місцевої адміністрації Антон Малюський і Лілія Золкіна, начальниця Краматорського вокзалу Любов Пазюра.
Нагадаємо, 8 квітня 2022 року залізничний вокзал у Краматорську цілеспрямовано вразила керована російська ракета типу «Точка-У» з касетними боєприпасами. Унаслідок атаки загинула 61 людина, ще понад 120 осіб зазнали поранень.
Крім того, у цьому році неформальне кінооб’єднання “Вавилон 13” створило мініфільм про ракетну атаку на Краматорськ 27 червня, коли росіяни обстріляли піцерію”РІА”
Сценарієм для фільму стала поезія загиблої того дня поетеси Вікторії Амеліної “Повітряна тривога по всій країні”. У фільмі “Вірш без назви. Краматорськ” показали наслідки російського теракту, роботу рятувальників та переживання людей, на тлі цього.
Нагадаємо, що внаслідок російського обстрілу Краматорська в той день загинуло 13 людей, та понад 60 було поранено.
