Володимир Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве. Мати хлопця була домогосподаркою, батько за фахом – кресляр, за життя змінив безліч професій: від адвоката до шахтаря.
Працювати Сосюра почав у 11 років. Його родина жила в страшенних злиднях, тому мама сама відправила Володимира на роботу на Донецький содовий завод. Хлопчака взяли туди, бо його пожалів сусід, який працював бригадиром на підприємстві. Так Володимир влаштувався на першу роботу, де в день він отримував п’ятака.
Коли німці розпочали наступ на більшовиків у березні 1918 року, у Дебальцево виникла підпільна організація, що поставила собі за мету вибити більшовиків із краю. Сосюра був одним із перших добровольців цієї організації, що формувалась під прикриттям вільного козацтва. Взагалі Сосюра приймав активну участь в Українській революції.
Писати Сосюра почав у 16 років. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри українською мовою, писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921.
Першу серйозну славу Сосюрі принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні.
Офіційно видатний письменник був тричі одружений (за деякими джерелами – , сім разів).
З першою дружиною він одружився в 1922 році, але прожили вони разом не довго, в подружжя було двоє синів – Олег та Микола. Причиною розлучення була стали різні погляди на Україну.
Його перша жінка, Віра Березіна,студентка, колишній політрук червоноармійського ескадрону, не вірила в незалежність української держави (про це Сосюра пише і у своїх поезіях), що й призвело до розриву між ними.
Ось такі рядки було присвячено поетом першій дружині:
«Ми з тобою зійшлися в маю,
ще не знав я, що значить ідея.
Ти й тоді Україну мою: не любила, сміялася з неї».
Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир.
У 1949 року Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Через п’ять років вона повертається і з’ясовується, що Володимир взяв третій шлюб. Заради Марії Гаврилівни він йде від нової дружини та повертається до неї. Разом вони прожили до кінця життя.
Володимиру Сосюрі було 67 років, коли він відійшов у Вічність.
Попри те, що за життя Сосюра видав понад 40 збірок поезій, його творчий талант вважають не до кінця реалізованим. Цінність творчості В. Сосюри не в особливостях його поетичної техніки, а в особливостях того людського явища української дійсності радянського періоду. Саме щирість поетичного вислову Сосюри, виявляє нам його таким, яким він є, робить його особливо цікавою постаттю в українській радянській літературі.
Вірш Володимира Сосюри:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
