Відтепер у старій часті міста вулиця Серпухівська переймінована на честь українського бджоляра, основоположника раціонального рамкового бджільництва Петра Прокоповича.
Винахідник народився в 1775 році на Чернігівщині в с. Митченки в небагатій дворянській сім’ї. Чоловік успішно закінчив Київську духовну академію, служив кадетом у кінному полку, потім вийшов у відставку, а за вихідну військову допомогу купує неподалік села, де народився, три десятини землі та 32 вулики.
Вчитись не було в кого. Пасічники-сусіди добували мед варварським методом, тобто винищували бджіл при відбиранні меду. Петро Іванович це категорично не сприймав. От і почав пошук, скажемо так, цивілізованого методу господарювання. Спостерігав, аналізував, експериментував. І все, що робив, давало хорошу віддачу. Сусіди почали наслідувати його досвід і прозвали його «прозорливим».
Його пасіка через вісім років налічувала вже 550 бджолиних сімей. Для них 1814 року він сконструював рамковий вулик, що його згодом фахівці назвали епохальним відкриттям, яке стало чіткою межею між диким і раціональним, або науковим, бджільництвом. Прокопович першим у світі одержав чистий стільниковий мед без розплоду і без попереднього знищення бджіл. Це було відкриття, яке, без перебільшення, сприяло розвитку цивілізації. Бджіл уже не знищували. Отже, вони й надалі виконували своє основне завдання: запилювали рослини. Вулик Прокоповича дав поштовх новим винаходам: з’явилася штучна вощина і медогонка.
Ці три новинки стали основою розвитку в усьому світі раціонального ведення бджільництва.
Прокопович першим зробив новаторський висновок, що бджолина сім’я — не випадкове скупчення комах. Дослідив і описав різновиди маток.
Тим часом кріпацтво, суспільна безграмотність не сприяли впровадженню винаходів. Тож не випадково, що рамковий вулик Прокоповича вперше застосував його учень у Німеччині.
Чи могло це задовольнити новатора? Звісно, ні. А тому 1828 року він заснував першу в Російській імперії та Східній Європі школу бджільництва. Розташовувалась вона в маєтку Прокоповича в селі Митченки Чернігівської губернії. 1830 року її перевели в село Пальчики. Там, крім бджільництва, вивчали садівництво, овочівництво, шовківництво та догляд за тваринами.
Школа проіснувала 53 роки. Освіту здобули понад 900 осіб. Засновник оприлюднив близько 80 наукових статей, які зробили справжню революцію у бджільницькій галузі. В історію він увійшов як класик бджільницької науки, що заклав фундамент подальшого розвитку галузі у світі.
