У Краматорську вулицю Гастелло перейменували на честь нашого земляка Леоніда Горового
Леонід Олексійович Горовий народився 22 червня 1931 року в Краматорську. Ще, навчаючись у школі, Леонід прикипів до літератури, десь з 14 років, потайки став пробувати писати вірші. Навіть випускний твір “Наше Отечество” він написав у віршах.
Як поет Леонід Горовий почав по-справжньому формуватися в Харкові, де з 1950 по 1954 рік навчався в Харківському бібліотечному інституті на факультеті культосвітроботи. Тоді, в 1954 році, молодого поета прийняли в літературну студію при Харківському обласному відділенні Спілки письменників України. Згодом, в 1959 році, з’явилися перші публікації його віршів у кількох номерах газети “Краматорська правда”, а через рік вийшла добірка віршів в обласній газеті “Соціалістична Харківщина”, яка отримала похвальну оцінку також і в журналі “Дніпро”, в статті “Поезія в обласних газетах”.
Після закінчення інституту Леонід Олексійович деякий час працював завідувачем районного відділу культури у Волинській області, а після служби в армії, він повернувся до Краматорська й став працювати організатором художньої самодіяльності палацу культури ім. Леніна (нині – ім. Леоніда Бикова).
Одночасно все більш активною ставала співпраця Леоніда Горового з міськими та обласними газетами, міським літературним об’єднанням, яким керував поет-фронтовик Микола Рибалко. Зрештою журналістське покликання взяло верх, і Леонід Горовий перейшов на журналістську роботу. Працював власним кореспондентом обласної газети “Соціалістичний Донбас”, відповідальним секретарем газети “Машинобудівник” Старокраматорського машинобудівного заводу (СКМЗ), а потім завідувачем відділу листів газети “Краматорська правда”, а з виходом на пенсію, заснував популярний тижневик «В домашнем кругу» . Його статті, кореспонденції, поетичні репортажі, фейлетони і злободенні критичні замітки склали цілий пласт вітчизняної журналістики, літопис історії, буднів і свят улюбленого міста й регіону. Кожній справі в житті Леонід Олексійович віддавав всі сили розуму і серця, він нічого не вмів робити «наполовину».
Перша збірка віршів Леоніда Горового “Не все дороги пройдены” вийшла в 1962 році. Згодом вийшли збірки; “Пятая грань” (1976), “Сограждане мои” (1982), “А у нас во дворе” и “На стыке двух эпох” (1997), “Адрес войны”, “Не заросла народная тропа” (1998), “Седьмое чувство”, “Бойцы вспоминают” (2000) та ін. Усього вийшло 17 збірок поезії та прози.
Леонід Олексійович помер 8 жовтня 2011 року.
Навіть у похилому віці Леонід Горовий зберігав бадьорість духу, життєлюбність, був справжнім романтиком. Те що встиг зробити Леонід Горовий у журналістиці, поезії, формуванні культурного та морального середовища міста, заслуговує глибокої поваги і вдячності нащадків.
Нагадаємо, Краматорськ подарував нам багато яскравих імен у літературі. У їх творчості звучать вічні теми добра, любові, вірності, материнської ніжності та гордості за рідну Донеччину.
