У Краматорську вулиця Лобачевського перейменована на вулицю Лобановського
Валерій Васильович Лобановський народився в Києві 6 січня 1939 року. У дитинстві, як і багато хлопчаків, мріяв стати шофером і дуже любив іграшкові машинки. Сім’я вважала, що після школи хлопчик вибере технічну професію і стане інженером.
У 13 років він почав грати у футбол в спортивній дитячій школі. Футбол став для нього найважливішим справою, але він вирішив, що зможе поєднати його з навчанням в інституті і поступив в Київський політех.
Свою футбольну кар’єру Лобановський почав в київському «Динамо» в 1958 році. У Києві він провів шість років, потім грав в одеському «Чорноморці» і донецькому «Шахтарі». Всього в чемпіонатах СРСР він провів 258 матчів, забив 71 м’яч.
Кар’єру тренера Валерій Лобановський почав в «Дніпрі» в 1969 році і вивів команду у вищу лігу, а з 1974 року став тренувати київське «Динамо», з яким виграв вісім чемпіонатів СРСР, європейський Суперкубок, п’ять чемпіонатів України і три Кубки України.
Саме завдяки йому радянський футбол вперше отримав світове визнання. У 1975-1976, 1982-1983, 1986-1990 роках Лобановський тренував збірну СРСР.
У 1975 році він був визнаний кращим тренером світу. Під його керівництвом команда Радянського Союзу провела 77 матчів, здобула 42 перемоги і зазнала всього 16 поразок, 19 зустрічей були зведені внічию. Зі збірною СРСР Лобановський завоював друге місце на Чемпіонаті Європи-1988 і 3-е місце на Олімпіаді-1976.
Валерій Лобановський також тренував збірні Об’єднаних Арабських Еміратів і Кувейту, завдяки йому команди показали успішні результати. З березня 2000 року Лобановський знаходився на посту головного тренера збірної України.
7 травня 2002 року він отримав важку форму інсульту. Тиждень лікарі боролися за його життя, але врятувати великого тренера не вдалося … 13 травня 2002 Валерій Васильович Лобановський пішов з життя.
