У Краматорську вулицю перейменували на честь Юрія Яновського: відомого українського письменника

У Краматорську вулицю Вільямса перейменували на честь Яновського (Шабельківка).

Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 року в селі Маєрове (нині Нечаївка Кіровоградської області). Його родина, через злидні, часто переїжджала, зрештою оселилася в Єлисаветграді (нині Кропивницький), де батько працював на заводі.

Змалку хлопчик був дуже хворобливим: шість операцій, кілька разів опинявся між небом і землею, проте – видряпався. Мати, щоб розрадити сина читала твори Гоголя, дід бавив розповідями про славну минувшину козаків. Багата уява Юрка малювала цілі воєнні баталії, а юна душа наповнювалася жагою до свободи. Аж надто вразливий, мрійливий хлопчина виросте справжнім романтиком, який і надалі мріятиме та ідеалізуватиме життя, аж поки радянська влада не розітре грубими чобітьми високу духовність Яновського. Але хто ж знає своє майбутнє.

Освіту Яновський здобував у місцевому училищі, працював у повітовому виконкомі та статистичному бюрі, а потім навчався в Київському політехнічному інституті. Літературний шлях розпочався з публікації вірша “Море” в 1922 році. Після цього він став позаштатним кореспондентом газети “Більшовик”.

У Харкові Яновський працював у Всеукраїнському фотокіноуправлінні та написав сценарій до фільму “Гамбург”. Пізніше переїхав до Одеси, де працював на кінофабриці. Його перший роман “Майстер корабля” змалював процес зйомки кіно. У 1931 році написав роман “Чотири шаблі”, який був заборонений через критику цензурою.

У Києві Яновський створював сценарії, п’єси та гумористичні оповідання. Під час війни працював редактором журналу “Українська література” і військовим кореспондентом. Після війни у 1947-му, написав роман “Жива вода”. В ньому автор втілив ідею невмирущості нації, відроджуваної після воєнної катастрофи. Критики немов собаки кинулись шматувати роман. Майже 200 правок у свій твір повинен був внести автор, звинувачений у націоналізмі. Після правок від першозадуму майже нічого не лишилося. Юрій Яновський так і говорив: “Поховали “Живу воду” метрів на десять під землю”.

Здоров’я та постійний тиск змусили письменника згодом поступитися системі. Останні твори, включаючи “Київські оповідання”, були написані для задоволення влади, за які він отримав Сталінську премію.

Тягар думок, утиски, нещирі посміши, зрештою – серце письменника не витримало. Він відійшов у засвіти 25 лютого 1954 року.

Юрій Яновський залишив по собі чимало творів, які знайшли відгук у серцях читачів. Двічі його праці перевидавалися п’ятитомними виданнями. Його перекладали багатьма мовами, про нього знають не лише в Україні, а й далеко за її межами.