Театральне життя Краматорська – це захоплива мозаїка мистецтва, культури та суспільного життя, що втілює в собі дух часу та традиції. Адже театр у Краматорську – не просто розвага, а важлива частина соціального життя нашого міста, що об’єднала людей навколо ідей, настроїв та емоцій.
Історія театру в Краматорську налічує кілька десятків років, протягом яких він пережив безліч змін і трансформацій. Краматорський театр знайшов своє місце на сцені як професійний, так і аматорський, пропонуючи глядачам широкий спектр вистав – від класичних до сучасних сценічних експериментів. Блискучі постановки сформували унікальний театральний ландшафт міста, який заслуговує на увагу та вивчення. Сьогодні журналісти “Pro100Media» пропонують зануритися в безмежну палітру театрального життя Краматорська та дізнатися цікаві факти, які роблять його особливим.
Театральне життя в Краматорську почалося воно з так званих “квартирників”. В той час у квартирі режисера Залізняка актори збиралися на репетиції. Але вистави ставилися у лавці Лукомського, що знаходилася в районі Базарної площі.
Перші відомості про репетиції самодіяльних акторів у Краматорську відносяться до 1899 року, а найстаріша краматорська афіша запрошує на спектакль “Нещасне кохання”, прем’єра якого відбулася у 1902 році. На той час театр був дуже популярний у Краматорську.
Яскравим представником агітаційного молодіжного театру 20-х – початку 30-х став театр “Синя блуза”. У 1930 році колектив офіційно став театром робітничої молоді. Керував театром Михайло Силаєв. Постановки ТРОМу мали успіх серед краматорської молоді тих років, на спектаклях колективу в залі був аншлаг. Постановки ТРОМу стали першим кроком на шляху до професійного театру.
Розквіт театру припав на 1934-1936 роки. Навесні 1936 року тромівці побували на Всесоюзному галузевому огляді зі спектаклем «Аристократи». Постановка отримала найвищу оцінку та 1 премію ЦК Спілки важкого машинобудування, а самого Михайла Силаєва запросили на навчання у Державний інститут театрального мистецтва.
В липні 1947 року Силаєв на громадських засадах став керівником студії художнього слова, драмгуртка в ПК імені Леніна, в якому займалися відомі в майбутньому кіноартисти — Мая Булгакова, Леонід Биков, Леонід Пархоменко.
У 1960-1970 роках Михайло Силаєв очолював народний театр “Данко” ПКіТ НКМЗ, який для краматорців став місцевим творчим символом. Також він створив першу у місті театральну студію. Найвідоміші спектаклі у постановці Михайла Силаєва – “Назар Стодоля”, “Ревізор”, “Кохання Ярова”, “У день весілля”. Сучасники назвали Силаєва «Краматорським Товстоноговим».
Після виходу на пенсію режисер ще 15 років займався творчістю, керував ТЮГ ДК «Будівельник», «Театром народних мініатюр» ПКіТ НКМЗ, клубом для підлітків «Живе слово», влаштовував міські гуморини та вечори сміху.
З 2015 року одна з вулиць Краматорська має ім’я Михайла Силаєва.
У 1967 розпочався бурхливий розквіт театрального життя в Донбаській державній машинобудівній академії. Організовувалися студентські театри естрадних мініатюр (СТЕМ), КВК. У 70-ті популярністю став користуватися КВК. Міські турніри між підприємствами Краматорська збирали багато глядачів у ПКіТ НКМЗ.
У 1981 році в ДДМА зародився театр пантоміми «МІМ», першим керівником якого став Сергій Самарський. У 80-ті роки були створені та виросли до професіоналізму драматичний театр та колектив читців, театр “Ляльки на естраді”.
У Краматорську працювали: єдиний у своєму роді театр книги “Еспада”, який очолювала Ніна Хрипач; театр ляльок, яким керували Валентина та Володимир Пастернаки; піонерський театр “Іскорка”, під керівництвом Віри Старцевої.
“Еспаду” було створено у 1983 році. У першій виставі взяли участь 32 хлопчики та одна дівчинка. Це були учні 5-6 класів ЗОШ №12. Костюми вигадували та шили самі. Перша сукня в костюмерному гардеробі театру була пошита зі старих штор, хусток, старого ацетатного шовку, залишків мережива, з того, що було в комодах та що не шкода було віддати. До кожної вистави, театрали готували та шили певні костюми, які відповідають періоду, стилю та духу постановки.
У 2004 році театр книги “Еспада” став Народним. У травні 2023 року він відзначив 40-річчя. За час свого існування “Еспада” допомогла десяткам хлопців та дівчат відкрити багатство нашої культурної спадщини. 13 грудня 2005 року після тяжкої хвороби пішла з життя керівниця театру, незмінна його режисерка та сценаристка Ніна Хрипач. Справу матері продовжила донька Олена Певньова.
Візитівкою Краматорська десятки років був Народний театр пісні Віктора Герасимова “Краматорські дівчата та хлопці”. Сам Віктор Герасимов – Заслужений працівник культури України.
У Краматорську у 90-ті роки працював театр “Перехід” під керівництвом Івана Войтюка, який був його рушійною силою та втіленням. Театр цей був першим муніципальним в Україні. У репертуарі “Переходу” було близько двадцяти вистав, дорослих та дитячих.
Сучасне театральне життя Краматорська уособлює режисер Микола Метла, який багато років очолював народний театр “Бам-Бук”. Театр та його актори брали участь у багатьох театральних фестивалях. У 2001 році театру «Бам-Бук» надано високе звання «Народний самодіяльний колектив»..
Історія театру розпочалася у 1998 році, коли у театральній студії юнаки та дівчата під керівництвом Миколи Метли, розпочали свою театральну діяльність з вивчення акторської майстерності.
За багато років у театру склався певний ритм роботи: 5 – 6 повнометражних спектаклів на рік та 15 мініатюр чи уривків зі спектаклів. Одна із прем’єр обов’язково проходила на великій сцені ПКіТ НКМЗ.
Ім’ям Михайла Силаєва названий міжнародний фестиваль аматорського театрального мистецтва «Театральна легенда», який проводився у Краматорську з 2003 року. Ініціатор фестивалю – народний театр «Бам-Бук».
У 2017 краматорські танцюристи та вокалісти взяли участь у мюзиклі Broadway Bound у супроводі симфонічного оркестру. У Дніпрі, Краматорську та Харкові викладачі з вашингтонської театральної організації Company E провели майстер-класи та відібрали 70 учасників для експериментальної постановки. Американські тренери десять днів займалися з артистами.
У 2019 році декілька краматорців, які з дитинства мріяли бути акторами, організували аматорський театр “Сучасна урбаністична лабораторія” (СТУЛ). Режисеркою експериментального театру стала Ксенія Ковальова, яка єдина з колективу мала театральну освіту.
Прем’єрою колективу стала вистава “Маленький принц”, яку колектив поставив протягом кількох місяців. Показ відбувся у травні 2021 року. Наступною постановкою колективу мала стати “Лісова пісня” за Лесею Українкою, але повномасштабне вторгнення завадило здійснитись планам.
