Є на Полтавщині містечко, якому створили світову славу письменник Микола Гоголь та мінеральна вода. Йдеться, звичайно, про Миргород. Місто з привітною і доброзичливою назвою гостинно зустрічає туристів та відпочивальників вже понад сто років.
Коли ми їхали до Миргорода, очікували побачити містечко з великим нальотом провінційності. І були приємно здивовані. Сучасний Миргород – по-справжньому європейське містечко, душевне та затишне.
У Миргорода є своя таємнича атмосфера, яка неодмінно справить враження, якщо вам подобається відкривати для себе нові місця. Здається, що по тихих вуличках досі прогулюються письменник Панас Мирний, гетьман Данило Апостол, філолог Іван Котляревський. І звичайно ж, Микола Гоголь, що навіки відобразив дух Миргорода у своїх чудових повістях.
Дух Гоголя та його героїв тут – всюди. Він присутній 365 днів на рік. Письменник зустрічає та проводжає всіх на залізничній станції. Відомо, що перший пам’ятник на вокзалі встановили у 1904 році, але під час Другої світової війни, разом з вокзалом, він був знищений. У 1952 році на 100-річчя від дня смерті Гоголя конструкцію відновили.
Від автовокзалу йде вулиця Гоголя, дорогою – готель «Гоголь». До речі, у місцевих ресторанах годують смачнющими галушками – напевне, саме такими, які їв Пузатий Пацюк із повісті «Ніч перед Різдвом». Вулиця Гоголя, врешті-решт, приводить до ще одного пам’ятника великому письменнику. Він встановлений він неподалік від «дивовижної миргородської калюжі», описаної Гоголем. Мабуть, завдяки йому, це найвідоміша калюжа світу.
Насправді – це мальовничий ставок, біля якого люблять гуляти місцеві жителі. Ставок дуже гарний, і унікальний, адже взимку вода не замерзає, а влітку ви зможете помилуватися, як плавають лебеді. Під час неспішної прогулянки навколо водойми можна познайомитися ближче з гоголівськими героями та сфотографуватися з ними.
На лавочці ми впізнаємо Хлестакова з п’єси «Ревізор». Поряд парочка миргородських поміщиків-сусідів, що посварилися через дурниці. А ще тут можна познайомитись з Пузатим Пацюком, якому прямо до рота стрибають вареники. Один з вареників відполірований до блиску. Місцеві кажуть, мовляв, якщо потерти вареник і загадати бажання, воно обов’язково збудеться.
Далі бачимо відьму Солоху з «Ночі перед Різдвом». Груди пишної красуні теж чомусь відполіровані – ну що поробиш, чоловіки, мабуть, люблять відверті фото з бронзовою Солохою.
Любителям природи відкриються за підвісним мостом хвойно-листяні парки, березові гаї та доглянуті луги, що зачаровують своєю надзвичайною красою. Можна скупатися в спокійному Хоролі та засмагнути на піщаному курортному пляжі.
До речі, миргородський курорт-санаторій відомий по всій Україні. Слово «санаторій» у більшості із нас асоціюється із лікуванням, процедурами та практично не викликає приємних вражень. Але така думка є хибною, якщо мова йде про санаторій у Миргороді. Його територія простора, доглянута, всипана різноманітними скульптурами, зонами відпочинку та є мрією для фотографів. Прогулюючись територію санаторію, зверніть увагу на величну скульптуру орла. Гордий птах, який є символом сили, вартий уваги.
У санаторіях об’єднання «Миргородкурорт» лікують захворювання шлунково-кишкового тракту, але, крім того, кожна з чотирьох здравниць спеціалізується на певних захворюваннях. Тут зміцнюють опорно-руховий апарат, допомагають пацієнтам, у яких є проблеми із серцем і судинами, оздоровлюють вагітних, лікують порушення ендокринної системи та працює школа діабету. Також тут відпочивають цілими сім’ями з дітьми.
У Миргороді багато музеїв. Обов’язково сходіть у музей кераміки, адже він вважається одним із найцікавіших у країні. Також завітайте до музею-заповідника Миколи Гоголя. Садиба була зроблена на основі фотографій та малюнків, різних листів та спогадів. Відвідавши це місце, ви зможете краще ознайомитися з життям великого письменника.
В парку є можливість прогулятися та побачити Кочубеївські дуби — старовинні дерева, які вижили з давніх часів, коли їхнє оточення складалося з діброви. Хто саме посадив ці дуби, невідомо. Територія парку є надзвичайно красивою, особливо влітку. Микола Гоголь був великим поціновувачем цих місць і часто відвідував маєток Кочубеїв.На жаль, будівля маєтку не збереглася, але чотири останні дуби все ще стоять, їх вік оцінюється в 600-800 років.
А ще у Миргороді є справжній Камінь кохання. Він встановлений на центральній площі міста, на пам’ятнику зображена троянда. На колоні, де лежить камінь, викарбувані квіти та серця. За давніми легендами, у невеликому галілейському містечку Кани Ісус Христос благословив наречених саме біля Каменя любові. Навіть зараз там молодята вінчаються. Вони вірять, що шлюб, укладений тут, буде довгим та щасливим.
Здивує курортне місто й гастротуристів. На вулиці Сорочинській є безліч кіосків з дешевою їжею та кавою. Таке враження, що потрапляєш на декілька років назад – ціни тут дуже низькі.
Здається, що основний транспорт миргородців – велосипед. Їх у місті величезна кількість, можна подумати, що ми в Нідерландах. Для велосипедистів в Миргороді досить непогані умови та інфраструктура – автомобілів небагато, при цьому в центрі міста є вело доріжка яка пронизую місто майже наскрізь за сходу на захід.
А ось про тутешнє таксі можна складати анекдоти. Воно дуже дороге, а водії не завжди знають, як проїхати за потрібною адресою. Але приємно здивувала, звичка диспетчерів бажати водієві та пасажирам «щасливої дороги». А ще, замовляючи транспорт, тут першочергово питають не те, звідки тебе забрати, а куди привезти.
Вражає чистота міста, ніде не помітиш жодного папірця. Невелике містечко на річці Хорол залишило незабутні враження в наших серцях. Це місце, яке варто відвідати усім шанувальникам Миколи Гоголя та тим, хто цікавиться літературою і культурою взагалі.
Також враженнями від життя в Миргороді з нами поділилась мешканка Лисичанська Ольга Ферзева, яка евакуювалася в місто після початку повномасштабного вторгнення.
“Це містечко невелике за площею, але дуже гарне. Тут приємно навіть просто гуляти, біля води можна помилуватися квітами. На території курорту можна почути, як «розмовляють» павичі. Вони живуть на курорті у величезному загоні.
В Миргороді є незвичайно мальовничі куточки, де приємно відпочити. Це і березовий гай, і береги річки Хорол, на яких розташоване місто. Тут чисте повітря, яким хочеться дихати на повні груди.
На вулицях чистота, тому складається враження, ніби ти в Європі. Величезна територія курорту виглядає вельми доглянутою, охайною. Видно, що все робилося з любов’ю до рідного міста і з гордим бажанням здивувати його гостей.
У центрі Миргорода вирує базар, особливо ж у п’ятницю, суботу і неділю. Чого там тільки нема. Помітила, що тут продають дуже багато цукру. Цілий куток базару продає і купує саме цукор. Так само і м’ясо, і сало, і городину – на певних, суворо визначених, ділянках базару – кілограмами та відрами. Взагалі, миргородці дуже багато їдять, але й люблять пригощати інших.
Взагалі, від Миргорода приємне заспокійливе відчуття. Здеється, що час Миргороду тече за своїми власними законами. Старовина і сучасність немов злилися тут в єдине ціле. Жваво працюють магазини та сувенірні крамнички. Дзвонять дзвони православних храмів. Просто на вулицях створюють свої шедеври художники й музиканти в національних костюмах. І всюди посмішки, доброзичливі обличчя. Місцеві жителі – спокійні та дуже привітні люди. Це й не дивно – вони живуть в одному з найзатишніших і впорядкованих міст України”, – розповіла дівчина.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”
