Кажуть, шляхи України сходяться в Каневі. Бо за кілька кілометрів від старовинного міста знаходиться чи не найбільша духовна святиня українців. Тут, на колишній Чернечій горі, похований Тарас Шевченко. Місце для могили було обрано зовсім не даремно, воно ідеально точно повторює опис, залишений поетом в своєму «Заповіті». Канів — це місце з магічною енергетикою, яке підкорить серце кожного.
Гостей міста ласкаво зустрічають зелені маківки Успенського собору та чаруючий дзвін його дзвіниць.Успенський собор — яскравий зразок середньовічної архітектури періоду Київської Русі, найдавніша кам’яна будівля Канева. Храм було закладено 1144 року великим князем Всеволодом Ольговичем. Саме від цього Собору пролягає меморіальний «Останній шлях Тараса Шевченка» на Чернечу гору. Сьогодні це повністю відновлений діючий храм з іконами XVII століттям і красивими годинниками на вежі. Поряд із собором стоїть пам’ятник Святому Макарію, мощі якого визнано чудотворними.
Цікавий факт: У 1097-1098 роках на Дніпровій горі був заснований підземний монастир з розгалуженням тунелів, у яких наші пращури ховалися від татаро-монгольського нашестя. Це єдина споруда на Черкащині, яка вціліла з часів Київської Русі.
Поряд з Успенським собором знаходиться музей народного декоративного мистецтва.В якому можна побачити національний одяг, килими, рушники, тканини, народний розпис, художнє скло, а також вироби сучасних майстрів.
Саме із парку Слави на площі Соборній розкривається прекрасний краєвид на частину Канева та Дніпра.
Дорога до Тарасової гори пролягає вздовж Дніпра. У підніжжя канівських круч вас зустрінуть понад 20 скульптур за мотивами творів Тараса Шевченка. Це Шевченкова алея. Все тут сповнене духом Кобзаря, його безсмертними ідеями.
У XVI столітті Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. Тут спочили гетьман запорізького війська Яків Шах, гетьман Самійло Кішка. У 1578 році козаки перевезли сюди зі Львову останки гетьмана Івана Підкови. В урочищі Монастирок під Чернечою горою пам’ять про козацьке минуле увічнена в пам’ятнику славетному гетьману Івану Підкові та у відтвореній Козацькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці, яка колись була зведена з ініціативи гетьмана Івана Мазепи.
Найбільш визначним музейно-меморіальним комплексом Канева є Шевченківський національний заповідник. На його території розташований музей, фонди якого налічують понад 20 тис. унікальних експонатів: меморіальні речі та офорти Шевченка, рідкісні видання його книг, твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної творчості, цінні архівні документи.
Звичайно, більшість туристів приїжджають у Канів саме для того, щоб потрапити на Тарасову гору, де знайшов вічний спочинок український письменник, художник Тарас Шевченко. Але щоб дістатись Тарасової гори необхідно подолати сходи з 392 сходинок, долаючи які одразу відчуваєш сенс словосполучення «Дніпровські кручі». Майданчики для відпочинку та «Заповіт» Кобзаря підтримують вас на цьому шляху.
На висоті 55 метрів над рівнем сивочолого Дніпра опиняєшся в мальовничому місці з величезними віковими деревами, де вас зустрічає монументальна гранітна постать Великого Кобзаря. На вершині Тарасової гори з оглядового майданчика відкривається панорама з заповіту Шевченка: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий…»
«Тарасова світлиця» – перший народний музей, де відтворено побут і атмосферу, в якій минуло дитинство поета.
Цікавий факт: Відома канівська дослідниця Зінаїда Тарахан-Береза нещодавно з’ясувала, що за декілька кілометрів від могили Тараса Шевченка похована його остання любов – Ликерія Полусмак.
Вклонитися Тарасу Шевченку з 2003 року приїжджають байкери зі всього світу у межах проведення Міжнародного мотофестивалю «Тарасова Гора». Щороку, у перший тиждень літа, учасники фестивалю пробуджують Кобзаря гучним ревом моторів та шаленими оплесками глядачів.
Духовна спадщина Канева переплітає часи різних епох та зливає їх у єдине, – у сьогодення.
Канів – це одне з багатьох українських міст, яке дало прихисток українцям, яких війна змусила покинути власні домівки. Краматорці Ніна Бешлева разом з чоловіком приїхали до Каневу у серпні минулого року.
Вони розповідають: «Складнощів на новому місці ми не відчули, бо навколо були добрі люди, які суттєво підтримували та продовжують підтримувати переселенців, за що ми їм дуже вдячні. Але про повернення додому мріємо кожну хвилину, бо як кажуть: «У гостях – добре, а вдома – саме найкраще!»
Канів сподобався своїми краєвидами, величезною кількістю зелені! Багато містян полюбляють прогулянки по набережній Дніпра: зранку тут можна побачити багато спортсменів, які здійснюють пробіжки, вдень багато людей літнього віку та молодих матусь, які спілкуються, прогулюючись набережною, ну а ввечері – багато молоді.
Звичайно, це далеко не вичерпний перелік місць, які заслуговують на увагу туристів, які відвідують Канів. Адже це стародавнє місто має ще безліч таємниць, історичних знахідок, які заслуговують на увагу як науковців, так і гостей міста.
Ось ще матеріал який може вам сподобатись: Пізнаємо Україну: Дрогобич – місто з присмаком солі
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”
