Насправді у кожному місті України є свої магнетичні місця, які притягують до себе. Але у Дрогобичі вони на кожному кроці. Місто має чим дивувати та вражати. Невеличкі вулиці Дрогобича, прикрашені мальовничими будівлями, ведуть до серця української культури. До речі, у Дрогобичі у свій час навчався Іван Франко та малював і писав твори Бруно Шульц. 2022 рік в місті навіть був оголошений роком письменника.
Тут переплітаються впливи східних та західних традицій, а мова міста вражає своїм багатством. У Дрогобичі зустрічаються всілякі діалекти, які об’єднують східні та західні версії української промови. Менталітет місцевих мешканців втілює гостинність та глибоку повагу до своєї історичної спадщини.
Місто дуже зручне для пішої прогулянки – ви не встигнете швидко втомитися та без особливих труднощів пройдете всю його центральну частину. Центр поєднує в собі стародавню архітектуру і нові будівлі. Крім того, тут зелено і більшість міських споруд доглянуті. Знайомство з містом можна почати з перетину вулиць Лесі Українки, Івана Мазепи та Стрийської, де розташований монастир святих апостолів Петра і Павла.
Обов’язково треба піднятися на вежу Ратуші, звідки відкривається неймовірна панорама на площу Ринок і історичний центр Дрогобича. Це місце заворожує. Розміреність, спокій і комфорт – мабуть, такими є перші враження, які відкриваються з вершини головної будівлі міста.
З площі Ринок променями розходяться вулиці, самобутні й затишні, за якими можна бродити годинами. А на вулиці Ковальській з крамницями й торговими точками не буде зайвим відпочити пару хвилин, присівши на лавочку та розглянути план-схему міста для подальшої прогулянки.
У Дрогобичі є багато сучасних артоб’єктів. Наприклад, туристи можуть побачити телефонну ретро-будку, кран з питною водою чи пам’ятник ліхтарю. Крім цього, є чимало селфі-зон.
Цікаво, що Дрогобич нині єдине в Україні місто, яке після зупинки заводу “Артемсіль” у Соледарі виготовляє сіль. Сіль – як у давнину, так і сьогодні – прикрашає герб Дрогобича. Її тут добувають майже тисячу років.
Найбільш унікальним об’єктом у Дрогобичі є солевиварювальний завод. Достеменно невідомо, коли солеварня почала свою роботу. Однак, вважається, що завод функціонує з 13 століття. Дрогобицька солеварня одне з небагатьох місць в Європі, де сіль виготовляють за тією самою технологією, що і сотні років тому. Її добувають шляхом виварювання природного росолу.
Спосіб виробництва солі у Дрогобичі відрізняється від традиційного видобутку, як це було у Соледарі. Тут із надр викачують соляну ропу, далі її виварюють на дровах у спеціальних ваннах. Цей виробничий процес складніший і дорожчий. Тому і вартість дрогобицької солі перевищує ціну товару «Артемсолі».
Сіль в Дрогобичі є не тільки на солеварні чи в сувенірних крамницях, а й навіть у місцевих делікатесах. Тут, наприклад, роблять дрогобицький солений торт. Сіль також додають у каву. В напій додають солену карамель, в яку додається справжня дрогобицька сіль, відтак кава має незвичний смак.
Незвичайний артоб’єкт із солі встановили на площі Ринок у Дрогобичі у вересні 2021 року. Соляна робота львівського митця Юрія Чернявського “При потребі розбити скло” делікатно вписалася в простір головної площі міста і стала пророчою. Сподіваємось, що до гострої потреби таки не дійде. Вночі артоб’єкт підсвічується, чим ще більше приваблює до себе.
Якщо хтось в Україні може і не знати, що Дрогобич славиться своєю сіллю, то цю смачну величність знають геть усі. Річ про Дрогобицьку ковбасу, яка давно стала легендою та їстівним сувеніром, який можна придбати на прилавках більшості українських міст. У місті діє вступна версія музею «Дрогобицька ковбаса», де можна скуштувати її за давньою рецептурою.
Дрогобич, як і Борислав, теж має свою нафтову історію. Як свідчення цього на вул. Шевченка стоїть пам’ятник гасовому ліхтарю. Свого часу американський підприємець і мільярдер Джон Рокфеллер був власником нафтових родовищ у Бориславі, а офіс його компанії був у Дрогобичі.
Поруч з Дрогобицькою солеварнею знаходиться перлина давнього українського мистецтва – дерев’яна церква Святого Юрія. Описати красу цього місця просто неможливо. Стіни церкви розписані сотнями біблійних сюжетів і кожен з них вартує уваги. Ця споруда є спадщиною ЮНЕСКО. Її дрогобичани не збудували, а викупили в іншому селі, звідки й перевезли. Ще одна особливість цієї пам’ятки в тому, що тут є церква в церкві.
Зверніть увагу й на костел Св. Бартоломея – середньовічну споруду в готичному стилі. Вона оповита цікавими легендами та переказами. Одна з них говорить, що в давнину на тому місці, де зараз стоїть костел, нібито була язичницький храм у давніх слов’ян. Інша легенда розповідає, що при будівництві костелу було знайдено розбитого ідола. Це викликало страх у місцевого населення, тому було вирішено останки ідола вмурувати в стіну споруди під дахом.
Дрогобич, щедро наділений історією, культурою та природною красою, вабить та запрошує доторкнутися до своєї унікальної атмосфери. Це місто, яке варто відвідати!
Вже рік в місті живе сєвєродончанка Вікторія Котецька. За її словами Дрогобич- це місто храмів.
“Тут дуже набожні люди, є багато різних конфесій і навіть релігій. У місці дуже цікаві традиції. Наприклад, гаївки на Великдень. Це святковий захід в якому беруть участь різноманітні колективи: вокальні, танцювальні та інструментальні. Також співають гаївки й вихованці місцевих шкіл.
До Святвечора та Різдва у Дрогобичі готуються декілька днів наперед, адже на столі має стояти 12 страв. Готують завжди капусту, голубці з картоплею, вареники, узвар та пампушки. Кутю роблять з родзинками, цукатами та медом. А у кутику стола ставлять символ Різдва – дідух. За одним столом на Святвечір збирається вся родина, вечеряти сідають як зійде перша зірка, а розходяться дуже пізно. А ще у Дрогобичі завжди раді колядникам.
Гастрономія Дрогобича може задовольнить навіть найвибагливішого гурмана. Місцеві ресторани славляться своєю гостинністю та якістю. Тут дуже класно готують борщ, вареники, голубці та солодкі десерти. Вражає й характерна для Дрогобича кава з сіллю. Коли п’єш водночас відчуваєш гіркоту від кави, солодкуватість від карамелі та солоність від солі. Загалом виходить дуже цікавий смак.
Покупки в Дрогобичі – це ціла пригода. По всьому місту можна знайти унікальні магазини з одягом, сувенірами та ремеслами місцевих майстрів.
Дрогобич – це мальовниче містечко, адже тут не тільки красива архітектура, але й дуже творчі люди. Щоб це побачити треба роздивитися мурали Дрогобича. Тут панує справжній мистецький хаос.
Дрогобич, на мій погляд, це затишне місто, хоча трошки повільне для мене. Я зустріла дуже багато людей, які були готові зробити все, щоб я почувалася, як вдома. Я їм дуже вдячна. Поки я нічого не планую. Не розумію, що буде завтра, де я буду через місяць чи через пів року”, – ділиться дівчина.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”
