Про Дніпро можна сміливо казати, що це – місто контрастів. Адже з початку XX століття і до сьогодні Дніпро є найважливішим центром металургійної промисловості та машинобудування, аерокосмічного і ракетобудування, головним торговельним і промисловим центром східної частини України. Проте все це не заважає сьогодні йому бути сучасним і водночас неперевершено красивим та різним.
Вулиці цього міста схожі на справжні портали в інші українські міста та навіть європейські країни. Прогулюючись по ним можна відчути себе жителем Америки, Ізраїлю та навіть перенестися до Західної Європи. А потім проїхати декілька зупинок на громадському транспорті та опинитися в Краматорську, Сєверодонецьку чи Сімферополі. У спальних районах Дніпра дуже багато районів, де можна спіймати декілька флешбеків та опинитися немов вдома на Донеччині чи Луганщині.
Цікавий Дніпро і тим, що тут знаходиться найдовша в Європі набережна у 23 км і найбільший єврейський центр Менора. Дніпровське метро – найкоротше у Європі, протяжністю всього 7,8 км. І тут же знаходиться найдовший будинок в країні – дніпровська «Китайська стіна» протяжністю 800 метрів.
Місто має також величезну кількість парків, якими приємно прогулюватися, музеїв, виставок, театрів. Гастротуристам теж сумувати не доведеться – у місті розташовано багато кав’ярень, ресторанів з авторськими стравами та безліч місць зі смачнючою вуличною їжею.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Дніпро стало одним з опорних міст, які забезпечують надійний тил нашому фронту. І хоч весь цей час місто можна назвати лише умовно безпечним, попри систематичні удари по ньому, Дніпро живе і тримається.
На екскурсії в Дніпропетровському національному музеї ім. Д. І. Яворницького я дізнався, що історично Дніпро мало назву Катеринослав. Воно було засновано у 1787 році та будувалося досі амбітно. Наприклад, Преображенський Собор за планом архітектора Клода Геруа повинен був перевершити римський собор Св. Петра. З 1796 до 1802 року місто мало назву Новоросійськ, а з 1926 до 2016 – Дніпропетровськ.
Саме на честь першої назви міста названо одну з найкрасивіших вулиць міста – Катеринославський бульвар. Його просто неможливо обійти стороною, не зробивши декілька фото. За атмосферою він нагадує справжню нью-йоркську вулицю з безліччю торгових центрів, кафе, ресторанів та бутиків.
Неймовірно красивий Катеринославський бульвар у вечірній час, коли вогні вітрин і ліхтарів надають йому особливу атмосферу та європейський шарм. На одній з лавок розмістилась бронзова скульптура Бізнесмена. З місцевих ніхто точно не знає, що саме вона символізує, проте, дніпряни зауважують, що якщо потерти сигарету в руці чоловіка, то гроші ніколи не закінчаться, а сісти йому на коліна – до щасливого швидкого весілля.
Дніпровська набережна відома не тільки в Україні, оскільки вона вважається найдовшою в Європі. Майже кожен день тут збирається безліч місцевих та гостей міста. Набережна є чудовим місцем для звичайної вечірньої прогулянки, а ще її оточують зелені парки та фонтани. Одним з найвідоміших є Фонтан-лебідь, встановлений за декілька метрів від берега. Він може навіть змінювати режими роботи, «махати крилами» й обертатися. Це дуже захопливе видовище на яке кожен день приходять подивитись закохані пари.
Посередині набережної розташувався великий зелений бульвар, а загалом вона прикрашена десятками скульптур, пам’ятників, кафе і ресторанів.
Не сходячи з набережної можна відвідати наймістичніше місце Дніпра – Монастирський острів. Місцеві історики діляться, що в різний час тут зупинялися Андрій Первозванний, Володимир Великий, князь Мстислав і княгиня Ольга. Свою назву Монастирський острів отримав на честь візантійського монастиря, заснованого в 870 році.
Найбільш цікавою легендою, пов’язаною з Монастирським островом, є легенда про княгиню Ольгу. В 957 році вона пливла річкою до міста Царьград. В дорозі настигла її шалена буря, якої не знало місто. Ольга заховалася від непогоди у стародавньому монастирі на невеличкому острові. Саме ця схованка допомогла їй пережити бурю і продовжити свій шлях.
Тут розташована велика паркова зона з чудовими оглядовими майданчиками. На острові є й свій водоспад. З іншого боку острова можна знайти затишні пляжі, де зручно засмагати, та насолоджуватися прекрасним краєвидом на Дніпро.
Цікавим для мене був водоспад “Поріг ревучий”. Він має 17 метрів висоти та майже 20 ширини й спадає, переливаючись на сонці, стрімкими скелями у Дніпро. Водоспад підсвічують спеціальні світильники, що передають дванадцять тисяч відтінків. У вечірній час він просто зачаровує своєю красою та сяйвом.
На острові встановлено також найбільший в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку. Тому водоспад є ніби ілюстрацією до відомого твору Кобзаря “Заповіт”: “Було видно, було чути, як реве Ревучий”
Цікаво провести час у Дніпрі можна також і на території парку Глоби. Прогулюючись серед мальовничих локацій парку, постійно натикаєшся на різні цікаві історичні скульптури. Тут є і скульптура самого Лазаря Глоби, осавула Війська Запорізького, який після відходу у відставку оселився на правому березі Дніпра і посадив там 3 сади, і відомого казкового героя твору Антуана де Сент-Екзюпері Маленького Принца.
У центрі парку в оточенні плакучих верб розташоване чудове озеро, в якому живуть качки, можна вирушити на прогулянку озером на катамаранах, а на території працюють численні атракціони, розваги та через усю його територію парку проходить дитяча залізниця.
Яхт-клуб “Січ”не залишить байдужими нікого завдяки своїм мальовничим пейзажам. Це місце дійсно унікальне. Тут можна покататися на велосипеді, влаштувати пікнік чи просто зробити фото, яке приверне увагу. Тут можна подивитись на різних тварин та птахів, які вільно ходять по території Яхт-клубу, ознайомитись з виставкою експонатів побутового життя козаків, покататися на яхті та просто відпочити під деревом.
Є у Дніпрі й метро, але, як мені здається, навіть не всі місцеві про нього знають. Його було відкрито у 1995-го і сьогодні у нього 1 лінія у 6 станцій. З 2016 року стартували роботи з добудови трьох нових станцій метро, але досі робота стоїть на місці. Пасажиропотік тут мінімальний, але від того є й плюси. По-перше, самі вагони виглядають новими, а по-друге, якщо ви хочете покататися, можна бути впевненим, що сидяче місце для вас точно буде.
Визначним місцем міста є діорама «Битва за Дніпро» – найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі, а також одна з наймасштабніших у світі. Величезне полотно з великим радіусом огляду, залишками оборонних споруд, засобів переправи, зброї та інших предметів і знарядь часів Другої світової війни створюють незаперечний ефект присутності на полі битви.
Біля будівлі діорами розташовані танки, машини й міномети тих часів, які завжди цікавлять не лише дорослих туристів, а й дітей.
Дуже привабив мене, як мешканця Донбасу, Перший музей АТО. Цей музей унікальний та єдиний в Україні. Він був створений за ініціативою учасників АТО та волонтерів у 2016 році. Музей складається з чотирьох зон окремого емоційного сприйняття, а всі представлені експонати були привезені з місць військового конфлікту. Звичайно, поповнюється він й досі.
На мій погляд, це також і єдиний музей в Україні, який передає емоції нашої країни та суспільства. Розповідає історії про військових, волонтерів, переселенців, журналістів, капеланів і медиків, а також тих захисників, що віддали своє життя за мирне небо над Україною.
В Дніпрі ще впадає в око наявність дуже великої кількості кіосків з різноманітною вуличною їжею. Вони тут буквально на кожному кроці. Тут є і великі домашні бургери, і морозиво з бельгійською вафлею, і мексиканська гаряча кукурудза чи американський бутерброд. Спробувати тут дійсно є що.
Зауважу, що якщо розглядати Дніпро з точки зору історії, то в першу чергу потрібно відправитися до Спасо-Преображенського кафедрального собору, який є першою будівлею. Ті, хто цікавиться історією, можуть відвідати дніпровські музеї. Також в парку Шевченка є Палац студентів ДНУ – дивовижна будівля і зовні, і всередині – колись вона належала засновнику міста Потьомкіну та, хоч музеєм по суті не є, представляє велику історичну цінність.
Вже близько 9 місяців в Дніпрі мешкає й краматорка Катерина Курішко, яка поділилася зі мною особистою думкою про життя в Дніпрі.
“Взагалі Дніпро схожий на Краматорськ та взагалі на Донеччину, це індустріальне місто, де майже з кожної точки міста можна побачити димарі заводів. Але ритм міста дуже швидкий, за день точно не вдасться зробити багато справ, як ми звикли в нашому маленькому затишному Краматорську. Дніпро – справжній гігант, місто мільйонник, де можна витратити пів дня, щоб з’їздити на ринок за покупками чи на прогулянку.
Дуже багато часу витрачається, щоб дочекатися необхідного автобусу. Річ у тому, що восени в результаті прильоту російської ракети згоріло одне з автотранспортних підприємств, тому кількість громадського транспорту значно поменшала. Непогано допоміг Дніпру Київ, надавши кілька автобусів, але цього все одно мало, дефіцит транспорту дуже відчувається.
Потішила мене наявність у Дніпрі трамваїв, цей вид транспорту мені дуже подобається. Трамваї ходять практично в усіх напрямках, тому ними можна доїхати з однієї точки міста в іншу, або з лівого берега на правий. Влітку запустили й прогулянковий трамвай, який дуже нагадує екскурсійний транспорт із якогось американського фільму.
Я помітила, що у Дніпрі дуже розвинена культура читання, є багато книгарень, у яких можна знайти художню літературу на будь-який смак: від творів класиків до книг часів повномасштабного вторгнення. Є в Дніпрі й цілий книжковий ринок, де можна за невеликі гроші купити видання минулих років, причому дуже рідкісні. Я люблю читати, але коли жила в Краматорську книги найчастіше замовляла в інтернеті, тому що в магазинах та на ринку переважно була спеціалізована література. У Дніпрі інша ситуація. Знайти можна все.
У Дніпрі мене дуже вражає природа, особливо річка Дніпро. Вона, як незламний символ України. Бувають місця, де річка настільки широка, що нагадує море.
Беру на себе сміливість стверджувати: ніде в Україні немає такої гарної набережної, як у Дніпрі. Тільки заради неї однієї варто приїхати у це місто. Магія починається у вечірній час. Місто буквально потопає у вогнях ліхтарів, гірлянд і ілюмінацій. Прогулюватися по вечірній набережній мені дуже подобається.
Унікальність Дніпра ще в тому, що тут на одній вулиці знаходяться хмарочоси й старовинні будинки. Навіть на центральних вулицях давно покинуті будинки стоять по сусідству з новими, а старі вивіски зачинених магазинів та фірм нашаровуються історичними пластами на фасадах.
В місті красуються плоди творіння відомих архітекторів, побудовані в стилі класицизму, неоренесансу, неоготики. Багато будинків прикрашено мініскульптурами с QR-кодами, відсканувавши які, можна дізнатися багато цікавих фактів про Дніпро та його мешканців.
В Дніпрі, навіть незважаючи на війну проходить багато цікавих заходів, які несуть культуру в маси, тут і концерти, і виставки, і театральні вечори.
Також подобається те, що в місті багато парків та взагалі зелених зон. Мене вражає кількість квітів у Дніпрі. Уявіть, вони посаджені уздовж всієї набережної, тут і однотонні, і різнобарвні квіти. Втім, на набережній є місце, яке все ж нагадує — війна триває. Поруч із червоними доріжками тюльпанів — протитанкові їжаки.
Але є й моменти які не подобаються. Дніпро – велике місто з крутим потенціалом, яке перебуває в занепаді. простоюють багато старих класних будівель. Влада не хоче їх реконструювати, але зносити не має права. Тож чекають, поки вони самі розваляться.
Деякі окраїни Дніпра виглядають занедбаними. Краматорськ в порівнянні з ними дуже доглянуте місто.
А ще, що стосується роботи, то гарних вакансій тут дуже мало. Здебільшого це робота у кол-центрах, які, як розповідають вже на співбесіді, займаються не дуже законною діяльністю.
Як переселенка, я оформилася тут дуже легко. Не було взагалі жодних проблем та черг, дівчата ввічливі та все зробили за короткий термін. Гуманітарку в Дніпрі я не отримувала, вважаю, що є люди, котрим це потрібно більше, ніж мені. Але знаю, що із цим проблем теж немає. Настільки немає, що багато хто навіть викидає гуманітарку, часто бачу біля сміттєвого бака пачку макаронів або каші. А ще тут серед сусідів по дому не заведено вітатись один з одним, це теж кинулося в очі.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”
