Івано-Франківськ, або, як називає його молодь – Франик – комфортне європейське місто з гарною архітектурою, затишними скверами та парками, яке з перших хвилин перебування стає немов рідним.
Перше, що приємно дивує – це атмосфера Франківська. Тут і старовинні будиночки австрійського та польського періодів, які мають відбиток часу, і простори для молоді. Різноманітні заходи – фестивалі, концерти, літературні та театральні вечори, виставки тут проходять постійно. У воєнний час, звичайно, більшість заходів стосуються волонтерської чи проукраїнської тематики, тож можна сумістити приємне з корисним.
А ще в місті багато креативних кафе, майстерень карамелі, сувенірних крамниць.
Взагалі місто тихе та маленьке, в центрі завжди не багато людей. Вперше гуляючи містом можна звернути увагу на вузенькі вулиці та велику кількість ліхтарів, старовинні будівлі, фігури під дахами, багато кованих елементів. З’являється відчуття, що ти у місті, де мешкав раніше. Все тут наче рідне, але за час твоєї відсутності трохи змінилось і потрібно знову пізнавати знайомі місця. Івано-Франківськ не тільки зовні нагадує комфортне європейське містечко, самі люди тут мислять та діють по-європейськи.
А ще кидається в очі те, що Івано-Франківськ – місто, яке швидко лягає спати, багато закладів зазвичай зачиняються о 21:00, але так в місті вже багато років, і комендантська година чи воєнний час до цього не мають жодного відношення.
Безпосередня близькість міста до гір робить його атмосферу неймовірною. У ясну погоду з будь-якої багатоповерхівки відкриваються яскраві краєвиди. А щоб остаточно закріпити враження про Івано-Франківськ, потрібно оглянути його з висоти пташиного польоту, вибравшись на оглядовий майданчик міської Ратуші. Звідси мальовниче місто відкриється, як на долоні.
Чотиристоронні куранти Ратуші показують точний час, відбиваючи кожні чверть години та виконуючи 12 українських мелодій. У приміщенні Ратуші розмістився краєзнавчий музей з різноманітними експозиціями. А після відвідування Ратуші можна ознайомитися з сучасним франківським мистецтвом, придбати оригінальні сувеніри, або пообідати. І все це поряд та прямо на вулиці.
Взагалі Івано-Франківськ саме те місто, знайомитись з яким треба тільки пішки. Тому прогулянка тут справжній відпочинок, а не гонитва за враженнями, коли в один вікенд потрібно вмістити відвідування кількох локацій в різних частинах міста. Але роздивлятися Франик треба уважно, адже час від часу тут виринають цікаві деталі – від світлових гірлянд до в’язаних “шарфиків” на деревах, від затишних двориків до старовинних дверей. Цікаво, що вулицю Незалежності називають «стометрівкою», але її протяжність складає близько пів кілометра.
Щодо франківських дверей. Це взагалі окрема історія. У місті навіть під час війни активно займаються реставрацією та збереженням цього своєрідного символу Івано-Франківська, а до повномасштабного вторгнення продавці навіть продавали акційні товари, гроші від продажу яких, йшли на відновлення дверей.
Ще одна сучасна локація міста – набережна біля міського озера, у 20 хвилинах прогулянки від центру. Там можна активно відпочити, зайнятися спортом та смачно поїсти. Взагалі, в Івано-Франківську точно немає проблем з тим, де поїсти. Тут є дуже багато закладів на будь-який смак, при чому ціни цілком приємні, якщо, приміром, порівнювати з іншими обласними центрами, такими як Київ, Полтава чи Харків.
Дивує тут й великий зелений парк Шевченка, де багато квітучих клумб та алей з найрізноманітнішими рослинами, серед яких рідкісне тюльпанове дерево.
Також вражає найбільший штучний ставок Івано-Франківська, який ще називають Станіславським морем. Тут купаються та катаються на катамаранах всі охочі. Місцеві радять приходити сюди зранку, коли не так багато людей. Взяти каву, перейти містком на острів закоханих і спостерігати, як прокидається місто.
Ще одне місце, де є вірогідність втратити лік часу і затриматися – книгарні та букіністичний магазин на Стометрівці. Книгомани зрозуміють тут мене без слів. Книжкові магазини тут знаходяться просто неба. Книжки можна знайти найрізноманітніші – від класики до найновіших видань.
У Франківську можна скористуватися зручним туристичним додатком Visit Ivano-Frankivsk. Це – безплатний електронний путівник містом. Він має інформацію про цікаві місця, готелі, ресторани, сувенірні крамниці та розважальні заклади міста. Як тільки ви підходите до якоїсь пам’ятки, телефон сам спрацьовує й додаток розповідає вам про це місце. Такий додаток в нас час може бути корисним для переселенців та туристів.
До речі, з початком великої війни Івано-Франківськ прихистив чимало українців з більш небезпечних зон, і вони також надихнули місто новим життям, відкривши тут свої заклади чи бізнеси. Багато з них – прогресивна молодь, що безперечно грає Франківську на користь.
Зараз в місті мешкає й краматорка Ярослава Колісник, яка поділилась враженнями від життя у Франику.
“В Івано-Франківськ ми з донькою приїхали навесні минулого року. На початку війни мені зателефонувала знайома та запитала чи плануємо ми евакуюватись та запропонувала приїхати до Франківська, пожити в неї деякий час. Виїздили ми з думкою, що проживемо там місяць та повернемось до Краматорська.
Перші дні в новому місті взагалі не усвідомлювала де я та що відбувається. Було зовсім не до того, щоб досліджувати Франківськ. Протягом року, коли питали які в мене враженні від міста я зовсім нічого не могла відповісти. Психологічно не сприймала все, що знаходиться біля мене поруч. Я жила біля озера, пізніше біля лісу та річки, але не помічала все, що мене оточувало. Працювала та робила все, що потрібно, але не сприймала людей та саме місто. Просто жила з думкою, що дуже хочу в Краматорськ.
І тільки коли прийшов рік все змінилося, я почала вивчати місто, помічати все, що навколо. Дізналася, що у Франківську проходять різноманітні творчі заходи та концерти, є цікава природа. Тоді мені стало трошки легше.
Я помітила, що франківці дуже набожні люди, вони кожен тиждень ходять до церкви та шанують релігійні традиції. В них навіть в неділю багато чого не працює. А ще в нас в Краматорську дуже прямолінійні люди, які все кажуть в очі якщо щось подобається або ні. В Івано-Франківську ж, або через виховання, або через віросповідання, люди не роблять напряму зауваження, а якщо й роблять, то це буде ввічливо та без скандалу. Франківці взагалі дуже чуйні люди.
Взагалі відверто поганих людей я у Франківську не зустрічала, коли ми тільки приїхали, мені все дуже допомагали. Нас навіть безплатно у себе прихистила жінка, яка весь цей час дуже нас підтримувала. Під час роботи, а працювати я почала через три місяці після приїзду, теж не було негативу, то того ж українською я почала спілкуватися не одразу та й досі спілкуюся російською з тими, хто досі не перейшов. За рік був лише один момент, коли моя дитина потрапила до лікарні з гострою кишковою інфекцією та до медсестри я звернулася російською мовою. Вона відповіла мені: “Йди вчи мову, і не вчи мене виконувати обов’язки!”. Але я розумію, що у кожному місті є різні люди, які можуть дуже негативно ставитися до оточення.
Зовні Івано-Франківськ дуже охайне місто, я жодного разу не бачила, щоб на дорозі валялось сміття. Але ж мені більше подобається мій рідний Краматорськ, нічого не можу зробити з цим. Мені дуже не вистачає тієї простоти, яка є в нашому рідному місті, тих лавочок біля під’їздів, на яких кожен вечір збираються сусідські бабусі, не вистачає дитячих майданчиків, які в Краматорську є у кожному дворі. У Франківську сучасні майданчики лише в центрі та на території закритих комплексів. Кількість новобудов у місті завелика, як на мене, бо у погоні за територією для нових багатоповерхівок, часто забувають про потрібні дитячі майданчики та зелені насадження перед будинками. Як і кожен переселенець я шукаю на новому місці щось схоже на мій рідний дім, але не знаходжу нічого.
В Івано-Франківську дуже популярний відпочинок на міських газонах, в горах та біля озера. І в таких місцях теж дуже чисто. Один з газонів для відпочинку є в районі, де я зараз мешкаю. Ще там поруч озеро, де можна покататися на катамаранах.
А ще городяни дуже спортивні. До речі, роверами тут називають велосипеди, а ще є слово скубоче, це значить лоскотно.
У нас на Донеччині багатодітні жінки викликають здивування, у Франківську ж одна дитина в родині це рідкість. Буває і дуже велика різниця у віці, наприклад старшому може бути 20 років, а молодшому 5.
У мене багато досвіду та гарні рекомендації, тому я думала, що в Івано-Франківську знайду роботу швидко, але коли почала ходити на співбесіди, мені всюди відмовляли. Цікава історія сталася, коли я намагалася влаштуватися на роботу баристою. Я не в якому разі не хочу знецінити працю баристи, але я не вважаю це професією, яку не можна опанувати в короткий термін. Але мені теж відмовили. Багато хто з роботодавців казав: “Ось ви може скоро поїдете додому, а нам потрібно буде навчати нову людину!”або відмовляли через те, що, на їх погляд, я погано спілкувалась українською мовою. Я пішла навчатися на подолога, підтягнула знання рідної мови та вже понад рік працюю в цій сфері”, – розповіла Ярослава.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”
