Краматорськ по праву можна назвати унікальним містом. І, хоч у нас немає старовинних замків та стародавніх монастирів, тут є що подивитися. Адже Краматорськ багатий на історичні споруди. Однією з визначних пам’яток міста є Палац Культури “Будівельник” – один з символів культурного життя міста. Цьогоріч Палацу виповнюється 70 років і для нас це великий привід згадати як створювався “Будівельник” та які відомі колективи там займалися.
Палац культури здали в експлуатацію у 1954 році. Будівля виповнена у стилі неокласицизму. Оформляла його бригада Михайла Вербило. Ось цитата з газети “Краматорська правда” за листопад 1952:
“Будівля клубу будівельників має багату архітектурну обробку. Глядацька зала, фоє, вестибюль та фасад будівлі прикрашені капітелями, розетками, іоніками, порізками. Біля входу встановлені орнаментовані вази”.
При оздобленні сферичної стелі Палацу “Будівельників” у майстрів була проблема. Річ у тому, що будівельники мали досвід з обробки плоских поверхонь, а тут великі радіуси. Тоді за справу взявся Олександр Горохов, якому раніше доводилося тинькувати куполи київських соборів. Будівлю було виконано блискуче, а Горохів став спеціалістом зі сферичних стель.
До 1998 року Палац культури належав ЗАТ «Донмашбуд».
В “Будівельнику” до початку повномасштабного вторгнення займалися творчістю фольклорний ансамбль «Курінець», театр книги «Еспада», ансамбль народної пісні «Горицвіт», дитячий танцювальний колектив «Елеонорушки», молодіжне творче об’єднання «Опус». Кожен з колективів брав активну участь в організації та проведенні загальноміських свят та концертів, а також у багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалях України.
Розповімо про деякі з них.
Датою створення народного фольклорного ансамблю “Курінець” можна вважати ніч під Старий Новий 2002 рік. Ансамбль відразу голосно заявив про себе новорічними піснями та щедрівками. Зараз про “Курінець” знають у багатьох регіонах України, до повномасштабного вторгнення його професіоналізм та самобутність неодноразово визнавали журі міжнародних фестивалів. Колектив навіть їздив у західну частину України, створював “Мости дружби” з Закарпатським народним хором, пропагував єдність України, культуру та традиції нашої країни.
Самобутнім колектив робила театралізована постановка народних обрядів та свят. Репертуар учасники колективу збирали по крихтах: по селищах, бібліотеках, архівах. Наприклад, в Ізюмській бібліотеці виявили книгу 1860 року видання та переписали з неї старовинний весільний обряд.
На початку повномасштабного вторгнення всі учасники колективу виїхали з Краматорська, але спілкуються онлайн.
Народний ансамбль української пісні «Горицвіт» – один із найкращих ансамблів України. Солісти ансамблю відрізняються чудовою культурою співу. Попри літній вік учасників колективу всіх глядачів зачаровували їх юнацькі веселощі та енергія.
Ансамбль «Елеонорушки» створили у 1998 році. Це 50 осіб віком від 3 до 25 років. Напрями роботи зовсім різні: і сучасне, і народне, і класичне.
У 2004 році театр книги “Еспада” теж став Народним. У травні 2023 року він відзначив 40-річчя. За час свого існування “Еспада” допомогла десяткам хлопців та дівчат відкрити багатство нашої культурної спадщини. 13 грудня 2005 року після тяжкої хвороби пішла з життя керівниця театру, незмінна його режисерка та сценаристка Ніна Антонівна Хрипач. Справу матері продовжила донька Олена Певньова.
Палац культури “Будівельник” планували зробити сучасним центром культури та дозвілля. Для цього була передбачена реконструкція та модернізація будівлі міського палацу культури з доброустроєм прилеглої території. Велися фасадні та внутрішні роботи: встановлення натяжних стель та наливних підлог, укладання паркету, лінолеуму й керамогранітної плитки, монтаж сантехнічних приладів, фарбування стін та стелі.
Проєкт передбачав повну реконструкцію будівлі та капремонт: заміну системи опалення, водопостачання, каналізації, електропостачання, вентиляції. Також проєктом було передбачено гостьове автопаркування та автостоянку, облаштування місць для паркування людей з особливими потребами, оновлення пішохідних доріжок та озеленення, створення трьох дитячих майданчиків для дітей різних вікових категорій та дитячого танцмайданчику, облаштування ще одного залу для занять творчих колективів. Але здійснитися планам завадило повномасштабне вторгнення.
Як повідомила директорка Палацу Наталія Кулініч, до великої війни ремонтні роботи майже завершились, залишилося тільки придбати апаратуру, доробити сцену, загалом – дрібниці. Реконструкція була капітальною, зовні та всередині. Але прийняття в експлуатацію об’єкта не було, роботи на початку великої війни були призупинені, тому будівля досі стоїть огороджена.
Фінансування було за кошти Європейського банку, приїжджала навіть комісія, ознайомилась зі станом Палацу. Тимчасово Палац базувався в Школі мистецтв № 1, де виділили три кабінети, підвал, де знаходились речі. Зараз все обладнання, костюми, реквізит, знаходяться в декількох місцях у Краматорську.
