У Краматорську замість вулиці Маршака з’явилася вулиця імені дитячого письменника Володимира Вакуленка, якого вбили росіяни.
Володимир Вакуленко – народився 1 липня 1972 року в селі Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область. Український громадський та літературний діяч, поет, перекладач. Автор тринадцяти книг. Лауреат літературних премій.
Учасник Революції Гідності, волонтер та активіст. Він ніколи не приховував своїх переконань. Конфліктував через мову. Був принциповим. А ще дуже любив дітей, писав для них вірші та казки.
Писати почав ще в дитинстві, з 2001 друкувався в ізюмській, львівській, краматорській, київській, та в інших регіонах пресі. Також друкувався в антологіях, альманахах та журналах.
Володимир разом із 14-річним сином жив у селі Капитолівка за Ізюмом, був викрадений росіянами в березні 2022 року. Місяцями його шукали родина, колеги-письменники, журналісти та волонтери. Наприкінці листопада батьки Володимира отримали офіційну звістку про те, що сина вбили і поховали в Ізюмському лісі.
Масове поховання в Ізюмі на Харківщині слідчі виявили після звільнення. Могили з дерев’яними однаковими хрестами поміж соснового лісу. На багатьох замість імен – номери.
Більше тижня тривала ексгумація – понад 400 тіл чоловіків, жінок та дітей. Саме тут під номером 319 був похований дитячий письменник Володимир Вакуленко. Це підтвердили результати експертизи ДНК.
Експерти виявили у тілі дві кулі, ймовірно, від пістолета “Макаров”.
Як розповів правоохоронцям батько загиблого письменника, 23 березня 2022 року до їх будинку приїхали п’ять осіб, ймовірно, “лнрівці” та провели обшук. Бойовики забрали письменника та його сина – провели жорстокий допит з побиттям та відпустили. Наступного дня до їхнього дому приїхало двоє невстановлених осіб в автомобілі з позначкою “Z” та силоміць вивезли Вакуленка. З того часу живим його ніхто не бачив.
За словами Ірини Новицької ( колишньої дружини), Володимир передчував війну, а точніше — чітко знав, що вона буде.
Своє життя у той час Вакуленко описав у щоденнику. Передчуваючи ув’язнення росіянами, письменник закопав його в садку. А про місце розповів тільки батькові. Цей щоденник тато дістав уже після визволення Харківщини — разом з письменницею Вікторією Амеліною, яка нещодавно загибла від російської ракети у Краматорську.
Зараз щоденник оцифровує харківський ЛітМузей.
