У Краматорську вулицю Марка Бернеса перейменували на честь Вахтана Кікабідзе
Про найталановитішого актора і співака згадують моментально, як тільки чують фразу «Ларису Іванівну хочу» або пісню «Мої роки — моє багатство». Він підкорив серця мільйонів теплотою голосу і своєю щирістю. Фільми з його участю добре знайомі кільком поколінням глядачів, а пісні слухають люди абсолютно різних віків.
Вахтанг Костянтинович Кікабідзе народився у липні 1938 року в Тбілісі, в інтелігентній сім’ї.
Біографія Кікабідзе може повідати про те, що хлопчик з ранніх років був оточений музикою. Йому частенько доводилося бувати за лаштунками театрів, в яких тоді виступала мама. Але в той час він був абсолютно байдужий до співу.
Тоді його головною пристрастю було малювання. Він міг довгий час малювати все те, що приходило йому в голову. Заважало тільки одне: не вистачало паперу — в країні тоді було з нею туговато…
Захоплення сценою і непереборне бажання виступати з’явилося в середніх класах. Тоді підліток випадково опинився на репетиції ансамблю, який створив його друг. Йому настільки сподобалося все побачене, що Вахтанг сам навчився грати на барабанах, а трохи пізніше почав співати.
Першими самостійними хітами співака стали пісні «Чіто Гврито», «Мзео Маріам» і «Останній візник». Ніхто не буде сперечатися, що самою улюбленою піснею, виконаною Вахтангом Кікабідзе, досі є мелодія серця «Мої роки — моє багатство».
Паралельно з співочою розвивалася і кінематографічна кар’єра Вахтанга Костянтиновича. Представники кіностудії помітили його ще в далекому 1966 р. на концерті. Їм сподобався високий ставний чоловік з дуже красивим тембром голосу. Вони запропонували Кікабідзе спробувати свої сили в кіно.
Вахтанг знявся більше ніж у 30 стрічках, два фільми зрежесирував.
Біографія і особисте життя цієї людини із самого початку його кар’єри цікавили багатьох представниць прекрасної половини людства. Він поєднався шлюбом з примою-балериною Іриною Кебадзе в 1965 році. У них народився син, названий Костянтином на честь зниклого батька Вахтанга. Саме він зміг реалізувати дитячу мрію Вахтанга, ставши професійним художником.
Артист завжди підтримував Україну та називав Кремль – ворогом.
Легендарний грузинський актор, співак та режисер Вахтанг Кікабідзе пішов з життя 15 січня цього року. Вахтангу було 84 роки. Причиною смерті стала зупинка серця.
Вахтанг Кікабідзе був заслуженим артистом Грузинської РСР, народним артистом Грузинської РСР, заслуженим артистом України та нагороджений кількома орденами, у тому числі – у 2021 році отримав орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Цитати Кікабідзе
Про Путіна: “Цій людині я можу сказати, що він політик чорної сили. І доки він зі своїми амбіціями житиме, він увесь час загрожуватиме якимось країнам, системам. Він — загарбник! Його заклинило на одному: він думає, що вічно командуватиме своєю країною… А люди не вічні, і все в житті кінчається. Я – не пропагандист, но, чесно вам скажу: як би я був українцем, я ніколи б не зміг вибачити Путина. І навіть його правнукам буде соромно називати його прізвище”
Про Крим: “Я виріс зі знанням того, що Крим – це Україна. Щоправда, нам розповідали, ніби цю територію Україні якийсь дідусь подарував. Ага, як Орджонікідзе свого часу наші території віддавав (Григорій Орджонікідзе, радянський державний та партійний діяч, голова Вищої Ради народного господарства СРСР, член політбюро ЦК ВКП). Це чистої вода окупація. Жодної історичної справедливості в цьому немає”
Про українців: “Українці за своєю природою націоналісти. Це сидить у них у крові. Вони просто так руки вгору не піднімуть і не здадуться. Це треба розуміти тому, що сьогодні анексований Крим і ніхто не знає, чим усе закінчиться. Те, що у нас буде тільки гірше, ми, грузини, знаємо. А з Україною так жартувати не можна. Знаєте, річ ще в тому, що Абхазія дуже маленька, а Південна Осетія – це взагалі 2-3 села, а Крим – зовсім інша розмова”
Про Україну: “Грузія та Україна мають дуже давнє коріння дружби. В Україні мене приймають як на другій батьківщині, ніби я там народився. Я дуже люблю українців. Добре пам’ятаю, коли вперше приїхав в Україну. Я молодий був, увійшов до готелю і не встиг поставити валізи, як пролунав стукіт, у двері ввійшов офіціант і каже: “Вахтанг, це вам від менеджера готелю”. Хріновуха, часник й маленька пишка лежали у нього на підносі. Я так зрадів, взяв смаколики та сказав: Ваше здоров’я! Україна – це дуже близька країна”
