Краматорськ хоч й відносно молоде місто, все ж таки несе в собі масу секретів та загадок. У нашого міста дуже насичена історія, тому тут розташовано багато історичних та архітектурних пам’яток. Вони привертають до себе увагу туристів та насичують будні містян. Бажаєте дізнатися про ці пам’ятки? Сьогодні у матеріалі “Pro100Media” коротка екскурсія найцікавішими районами міста.
Подорож у кожне місто починається з вокзалу. За час повномасштабного вторгнення це місце стало символом незламності, щирості та любові. Відкрили станцію Краматорська у 1868 році. Через 10 років, у 1878 від станції було прокладено лінію до міст Бахмут і Дебальцеве, а вже у 50-х роках ХХ століття станцію прикрасили барельєфами із залізничною символікою та вуличними годинниками. Це був проєкт архітектора Сиромятникова.
У 1925 році архітектор Олександр Дмітрієв спроєктував для робітників Старокраматорського машинобудівного заводу житловий район Жовтневий. Тут він застосував принцип «Місто-сад», який був актуальним для створеного в степовій зоні промислового міста.
Розповсюджені в Краматорську були будинки в стилі конструктивізму. Наприклад, це перші 4-поверхові будинки на тодішніх вулицях Мазура та Свободи. Також до будівель подібного стилю належить фабрично-заводське училище Краматорського комбінату (зараз – Машинобудівний коледж), будівля військкомату та БТІ. До речі, у часи перед Другою світовою війною фабрично-заводське училище було єдинии технічним навчальним закладом, де виховували кадри для нашого міста.
Одна з найцікавіших пам’яток Краматорська – вілла, в якій колись мешкав начальник комерційного відділу заводу КМО Еміль Протце, який на початку XX століття вирішив побудувати особняк на відстані від заводу. Будинок знаходиться у Старій частині Краматорська, поряд із будинком філії школи №6. За багато років в будівлі розміщувалися ЧК, ГПУ, НКВС, німецьке гестапо, паспортний стіл та відділення міліції ( пізніше – поліції )
Одна з легенд навіть розповідає про таємний підземний хід із будівлі. Однак підтверджених фактів існування підземного ходу немає.
Є в Краматорську й будинок-обсерваторія. Його побудували для місцевого лікаря Володимира Ленкевича, який захоплювався астрономією. Верхня частина вежі будинку, куди вели металеві сходи, поверталася навколо осі за допомогою ручного приводного механізму. Там Ленкевич встановив телескоп. Сьогодні всього цього не зберегося, але вежа ціла.
У 1930-х біля містоутворювального підприємства – заводу НКМЗ, почали створювати соцмісто. Тут також створювали будівлі в конструктивістському стилі, але й почали будувати одні з перших у СРСР великоблокові будинки.
Але найкрасивіші в Соцмісті — будинки на вулиці Дружби, 6 та 10. Скління сходів в цих будинках виконано характерним для стилю ар-деко геометричним орнаментом рам, а всередині секцій розташували перші в Краматорську ліфти. Наразі вони вимкнені та зачинені на замок.
Також знаходиться в Краматорську й дворянське гніздо сімейства Коршун, де народилося 6 дітей. Один з них, Степан Коршун, пізніше став відомим лікарем, професором, був жертвою сталінської репресивної політики.
На домі навіть були дві меморіальні таблички. Одна з них говорить: «У цьому будинку з 1900 по 1906 збиралося Краматорське підпілля. У дні підготовки Горлівського збройного повстання 1905 р. із дружинниками заводів зустрічався революціонер Ткаченко-Петренко». Друга табличка не менш цікава. На ній слова: «У цьому будинку тривалий час жив та працював видатний радянський бактеріолог, доктор медичних наук – Степан Васильович Коршун».
Найперший будинок в Краматорську збудували у 1880 році Це так званий Мамонтовский будинок. 2-поверховий будинок побудували для родин залізничників – службовців станції Краматоровка. Будинок прозвали «Мамонтовским» тому, що гроші на його будівництво виділило акціонерне товариство, очолюване меценатом Савою Мамонтовим. Сьогодні цей будинок уже перетворився на руїни.
Крім того, в Краматорську є й колишня лютеранська кірха. Після 1923 року тут розміщувалась дитяча технічна станція, Українське товариство мисливців і рибалок, пізніше – автошкола.
Краєзнавцю Захару Соколову вдалося знайти документи, згідно з якими лютерани в Харкові подали клопотання про відкриття приходу та будівництво храму. За клопотанням пішло листування, датоване 1912-1913 роками. З неї можна дізнатися про те, скільки лютеран проживало у Краматорську.
Ще однією архітектурною цікавинкою Краматорська є стадіон «Блюмінг» у Фемелі-парку. Коли його відкрили у 1937 році, він мав назву «Авангард». Стадіон розрахований на 7000 місць. У 1954 році його перебудували та збільшили місткість до 10 тисяч глядачів.
У 1950-х сформували в Краматорську унікальний міський центр навколо площі Миру. Незвичними є два будинки з баштами — Миру, 10 та Миру, 9. На цьому ж проспекті був збудований будинок № 6, який є першою у місті житловою спорудою зі збірних залізобетонних панелей.
Будинки на вулиці Леонтовича (раніше – Марата) побудовані в 30-х роках. Вони мають відмінні риси архітектури передвоєнного періоду. Але у 2019 фасади декількох будівель прикрасили настінні розписи, виконані закордонними художниками-монументалістами. І Леонтовича стала “Вулицею муралів”. Шість картин в стилі стріт-арт створили художники з різних країн на стінах житлових будинків у рамках проєкту «You are East». Тепер різноманітні малюнки прикрашають вісім житлових будинків.
Фішкою Краматорська є і його Палаци Культури. Наприклад, Центральним будинком у старій частині міста став ПК імені Бикова. Він споруджений з подвійною функцією: театральної та клубної будівлі. Тут же було збудовано два окремих корпуси, з’єднані переходом. Палац став яскравим представником конструктивізму – асиметричний та позбавлений декорацій.
Особливим є й ПК у Фемелі-парку (колишній ПК Пушкіна) Це напівкругла споруда, яку з 2010-х років займає протестантська церква.
Особливої уваги заслуговує й будівля Палацу культури і техніки НКМЗ. З 1965 року будівля повністю зберегла стиль неокласицизму. Фасад палацу прикрашають колони, а стіни облицьовані плиткою з інкерманського каменю.
Для того, щоб всередині Палац мав гарний вигляд, до Краматорська доставили картини та скульптури з різних музеїв. У будівлі палацу розміщено велику залу для глядачів та малий зал. Також тут вміщувався музей НКМЗ та спортивна частина з першим на Донеччині критим басейном.
